TEXT 22
TEXT 22
Texto
Текст
tasyārādhanam īhate
labhate ca tataḥ kāmān
mayaiva vihitān hi tān
тасйа̄ра̄дганам ı̄хате
лабгате ча татах̣ ка̄ма̄н
майаіва віхіта̄н хі та̄н
Palabra por palabra
Послівний переклад
сах̣—він; тайа̄—тим; ш́раддгайа̄—натхненням; йуктах̣—наділений; тасйа—цього напівбога; а̄ра̄дганам—поклоніння; ı̄хате—він прагне; лабгате—одержує; ча—і; татах̣—від того; ка̄ма̄н—бажане; майа̄—Мною; ева—одним; віхіта̄н—влаштовані; хі—обов’язково; та̄н—ті.
Traducción
Переклад
Dotado de esa fe, él se esfuerza por adorar a un determinado semidiós, y obtiene lo que desea. Pero, en realidad, esos beneficios únicamente los otorgo Yo.
Наділений такою вірою, він намагається поклонятись певному напівбогові і знаходить бажане. Але, насправді, всі такі блага дарую Я один.
Significado
Коментар
Los semidioses no pueden darles bendiciones a los devotos sin el permiso del Señor Supremo. Puede que la entidad viviente olvide que todo es propiedad del Señor Supremo, pero los semidioses no lo olvidan. De manera que, la adoración de los semidioses y el logro de los resultados deseados no se deben a los semidioses, sino a la Suprema Personalidad de Dios, porque Él lo dispone. La entidad viviente poco inteligente no lo sabe, y, en consecuencia, comete la necedad de acudir a los semidioses en busca de algún beneficio. Pero cuando el devoto puro necesita algo, le ora únicamente al Señor Supremo. Sin embargo, pedir beneficios materiales no es un signo de un devoto puro. La entidad viviente que acude a los semidioses, casi siempre lo hace porque está loca por satisfacer su lujuria. Esto ocurre cuando la entidad viviente desea algo indebido y el propio Señor no le complace el deseo. En el Caitanya-caritāmṛta se dice que aquel que adora al Señor Supremo y al mismo tiempo desea el disfrute material, es contradictorio en su deseo. El servicio devocional que se le presta al Señor Supremo y la adoración de un semidiós no pueden hallarse en el mismo plano, porque la adoración de un semidios es algo material, y el servicio devocional que se le presta al Señor Supremo es algo completamente espiritual.
Напівбоги не можуть дарувати благословення своїм поклонникам без дозволу Верховного Господа. Жива істота може забути, що все належить Верховному Господеві, але напівбоги пам’ятають про це. Отже, ця система поклоніння напівбогам й отримування бажаних результатів діє не завдяки напівбогам, а завдяки Верховному Богові-Особі. Обмежена істота не знає цього і тому заради якихсь благ іде до напівбогів. Однак чистий відданий, якщо відчуває потребу в чомусь, молиться тільки Верховному Господеві. Але чистим відданим не властиво просити матеріальних благ. Звичайно жива істота йде до напівбогів, коли їй дуже кортить задовольнити свою хіть. Це трапляється тоді, коли істота прагне чогось неналежного, й Господь Сам не задовольняє її бажань. У Чаітанйа Чаріта̄мр̣ті сказано, що той, хто поклоняється Верховному Господеві й водночас бажає матеріальної насолоди, суперечить сам собі. Віддане служіння Верховному Господеві й поклоніння напівбогу не можуть бути рівнозначними, бо поклоніння напівбогу має матеріальний характер, а віддане служіння Верховному Господеві цілком духовне.
Para la entidad viviente que desea regresar a Dios, los deseos materiales son impedimentos a ello. Por consiguiente, al devoto puro del Señor no se le confieren los beneficios materiales que desean las entidades vivientes poco inteligentes, quienes por ello prefieren adorar a los semidioses del mundo material, antes que ocuparse en el servicio devocional del Señor Supremo.
Матеріальні бажання лише створюють перешкоди живій істоті на шляху, що веде до Бога. Тому чистий відданий Господа не шукає матеріальних благ, що їх бажають менш розумні живі істоти, які вважають за краще поклонятися напівбогам матеріального світу, ніж присвятити себе відданому служінню Верховному Господеві.