Text 33
33
Devanagari
Деванагарі
स्वरूपेण मयोपेतं पश्यन् स्वाराज्यमृच्छति ॥ ३३ ॥
Text
Текст
bhūtendriya-guṇāśayaiḥ
svarūpeṇa mayopetaṁ
paśyan svārājyam ṛcchati
бгӯтендрійа-ґун̣а̄ш́айаіх̣
сварӯпен̣а майопетам̇
паш́йан сва̄ра̄джйам р̣ччгаті
Synonyms
Послівний переклад
yadā — when; rahitam — freed from; ātmānam — self; bhūta — material elements; indriya — material senses; guṇa-āśayaiḥ — under the influence of the material modes of nature; svarūpeṇa — in pure existence; mayā — by Me; upetam — approaching; paśyan — by seeing; svārājyam — spiritual kingdom; ṛcchati — enjoy.
йада̄ — коли; рахітам — звільнена; а̄тма̄нам — душа; бгӯта — матеріальних елементів; індрійа — матеріальних чуттів; ґун̣а-а̄ш́айаіх̣ — під впливом якостей матеріальної природи; сварӯпен̣а — в чистому бутті; майа̄ — Мною; упетам — наблизившись; паш́йан — побачивши; сва̄ра̄джйам — духовне царство; р̣ччгаті — насолоджуйся.
Translation
Переклад
When you are free from the conception of gross and subtle bodies and when your senses are free from all influences of the modes of material nature, you will realize your pure form in My association. At that time you will be situated in pure consciousness.
Коли ти звільнишся від ототожнення з грубими й тонкими тілами і коли твої чуття повністю вийдуть з-під впливу якостей матеріальної природи, тоді в стосунках зі Мною ти пізнаєш свою чисту форму і втвердишся у чистій свідомості.
Purport
Коментар
In the Bhakti-rasāmṛta-sindhu it is said that a person whose only desire is to render transcendental loving service to the Lord is a free person in any condition of material existence. That service attitude is the svarūpa, or real form, of the living entity. Lord Śrī Caitanya Mahāprabhu, in the Caitanya-caritāmṛta, also confirms this statement by declaring that the real, spiritual form of the living entity is eternal servitorship to the Supreme Lord. The Māyāvāda school shudders at the thought of a service attitude in the living entity, not knowing that in the transcendental world the service of the Lord is based on transcendental love. Transcendental loving service is never to be compared to the forced service of the material world. In the material world, even if one is under the conception that he is no one’s servant, he is still the servant of his senses, under the dictation of the material modes. Factually no one is master here in the material world, and therefore the servants of the senses have a very bad experience of servitude. They shudder at the thought of service because they have no knowledge of the transcendental position. In transcendental loving service, the servitor is as free as the Lord. The Lord is svarāṭ, or fully independent, and the servant is also fully independent, or svarāṭ, in the spiritual atmosphere because there is no forced service. There the transcendental loving service is due to spontaneous love. A reflected glimpse of such service is experienced in the service of the mother unto the son, the friend’s service unto the friend, or the wife’s service unto the husband. These reflections of service by friends, parents or wives are not forced, but are due only to love. Here in this material world, however, the loving service is only a reflection. The real service, or service in svarūpa, is present in the transcendental world, in association with the Lord. The very same service in transcendental love can be practiced in devotion here.
ПОЯСНЕННЯ: У «Бгакті-расамріта-сіндгу» сказано, що особа, яка бажає тільки трансцендентного любовного служіння Господу, вільна за будь-яких умов матеріального існування. Таке бажання служити Господу — це сварупа, або істинна форма живої істоти. Те саме каже у «Чайтан’я-чарітамріті» Господь Шрі Чайтан’я Махапрабгу, проголошуючи, що істинна, духовна форма живої істоти — це вічне служіння Верховному Господу. Послідовники школи майавади здригаються від одної думки про те, що жива істота за своєю вічною природою слуга. Вони не розуміють, що в трансцендентному світі служіння Господу засновується на трансцендентній любові. Трансцендентне любовне служіння не йде ні в яке порівняння з примусовим служінням мешканців матеріального світу. У матеріальному світі навіть той, хто вважає, що не служить нікому, крім самого себе, все одно служить своїм чуттям і кориться диктатові сил матеріальної природи. Насправді в матеріальному світі ніхто не є володарем — всі є рабами чуттів. Тому в усіх дуже неприємні враження про становище слуги. Раби чуттів здригаються від самої думки про служіння, тому що не мають жодного уявлення про трансцендентне служіння. У трансцендентному любовному служінні слуга так само вільний, як і Господь. Господь є сварат, цілковито незалежний, і слуга також є сварат, цілковито незалежний, тому що у царстві духу немає служіння з примусу. Рушійна сила трансцендентного служіння в духовному світі одна — це спонтанна любов. Якийсь відблиск такого служіння можна побачити в служінні матері синові, друга другові чи дружини чоловікові. Друзі, батьки чи дружина служать не з примусу, а з любові. Однак у тут, у матеріальному світі, любовне служіння — це лише відблиск справжньої любові. Справжнє любовне служіння, служіння, яке істота виконує у своїй сварупі, — це служіння в трансцендентному світі, в товаристві Господа. Те саме трансцендентне любовне служіння можна розвивати тут, з відданістю слугуючи Господу.
This verse is also applicable to the jñānī school. The enlightened jñānī, when free from all material contaminations, namely the gross and subtle bodies together with the senses of the material modes of nature, is placed in the Supreme and is thus liberated from material bondage. The jñānīs and the devotees are actually in agreement up to the point of liberation from material contamination. But whereas the jñānīs remain pacified on the platform of simple understanding, the devotees develop further spiritual advancement in loving service. The devotees develop a spiritual individuality in their spontaneous service attitude, which is enhanced on and on, up to the point of mādhurya-rasa, or transcendental loving service reciprocated between the lover and the beloved.
Цей вірш стосується також і послідовників школи ґ’яни. Просвітлений ґ’яні, звільнившись від усієї матеріальної скверни — тобто від породжених із ґун матеріальної природи грубих і тонких тіл з їхніми чуттями, — поринає у Всевишнього і звільняється від матеріального рабства. Між ґ’яні і відданими, насправді, немає розходження аж до моменту звільнення від матеріальної скверни. Але після звільнення ґ’яні вдовольняються і зупиняються, досягнувши просто рівня знання, тоді як віддані розвиваються в духовному житті й далі і досягають любовного служіння. У спонтанному служінні віддані розвивають свою духовну індивідуальність, а їхнє бажання служити стає дедалі глибшим, аж поки розвивається в мадгур’я-расу, трансцендентне любовне служіння, яким обмінюються закохані.