Text 5
5
Devanagari
Деванагарі
अविलुप्तावबोधात्मा स युज्येताजया कथम् ॥ ५ ॥
Text
Текст
avasthātaḥ svato ’nyataḥ
aviluptāvabodhātmā
sa yujyetājayā katham
авастга̄тах̣ свато ’нйатах̣
авілупта̄вабодга̄тма̄
са йуджйета̄джайа̄ катгам
Synonyms
Послівний переклад
deśataḥ — circumstantial; kālataḥ — by the influence of time; yaḥ — one who; asau — the living entity; avasthātaḥ — by situation; svataḥ — by dream; anyataḥ — by others; avilupta — extinct; avabodha — consciousness; ātmā — pure self; saḥ — he; yujyeta — engaged; ajayā — with nescience; katham — how is it so.
деш́атах̣ — з огляду на обставини; ка̄латах̣ — під впливом часу; йах̣ — той, хто; асау — жива істота; авастга̄тах̣ — за своїм становищем; сватах̣ — від сну; анйатах̣ — від іншого; авілупта — вигасла; авабодга — свідомість; а̄тма̄ — чиста душа; сах̣ — він; йуджйета — зв’язаний; аджайа̄ — з невіглаством; катгам — як так.
Translation
Переклад
The pure soul is pure consciousness and is never out of consciousness, either due to circumstances, time, situations, dreams or other causes. How then does he become engaged in nescience?
Чиста душа являє собою чисту свідомість і ніколи не губить її за жодних обставин, ні через час, ні через умови, сновидіння чи інші причини. Як же душа поринає в невігластво?
Purport
Коментар
The consciousness of the living being is always present and never changes under any circumstances, as above mentioned. When a living man moves from one place to another, he is conscious that he has changed his position. He is always present — in the past, present and future — like electricity. One can remember incidents from his past and can conjecture about his future also on the basis of past experience. He never forgets his personal identity, even though he is placed in awkward circumstances. How then can the living entity become forgetful of his real identity as pure spirit soul and identify with matter unless influenced by something beyond himself? The conclusion is that the living entity is influenced by the avidyā potency, as confirmed in both the Viṣṇu Purāṇa and the beginning of Śrīmad-Bhāgavatam. The living entity is mentioned in Bhagavad-gītā (7.5) as parā prakṛti, and in the Viṣṇu Purāṇa he is mentioned as the parā śakti. He is part and parcel of the Supreme Lord as potency and not as the potent. The potent can exhibit many potencies, but the potency cannot equal the potent at any stage. One potency may be overcome by another potency, but to the potent, all potencies are under control. The jīva potency, or the kṣetrajña-śakti of the Lord, has the tendency to be overpowered by the external potency, avidyā-karma-saṁjñā, and in this way he is placed in the awkward circumstances of material existence. The living entity cannot be forgetful of his real identity unless influenced by the avidyā potency. Because the living entity is prone to the influence of the avidyā potency, he can never equal the supreme potent.
ПОЯСНЕННЯ: Свідомість живої істоти завжди її супроводжує і ніколи не змінюється за жодних обставин, як тут і зазначено. Коли людина переселяється, вона усвідомлює, що це вона, та сама особа, змінила своє положення. Свідомість присутня завжди — в минулому, тепер і в майбутньому, пронизуючи весь час, наче електричний струм. Ми пам’ятаємо події з минулого і можемо будувати здогади про майбутнє на підставі колишнього досвіду. Істота не забуває себе як одну й ту саму особу, навіть коли потрапляє в тяжку скруту. Як же сталося, що жива істота забула свою справжню тотожність чистої духовної душі й ототожнила себе з матерією? Хіба могло це статися без стороннього впливу ззовні? Це підводить нас до висновку, що жива істота потрапляє під вплив енерґії авід’ї, і це підтверджує як «Вішну Пурана», так і перші глави «Шрімад-Бгаґаватам». Живу істоту в «Бгаґавад-ґіті» (7.5) названо пара пракріті, а в «Вішну Пурані» — пара шакті. Вона є невід’ємна частка Верховного Господа, як Його енерґія, а не як джерело енерґії. Джерело енерґії здатне проявляти різні її форми, але енерґія ніколи не може зрівнятися зі своїм джерелом. Одна енерґія може брати гору над іншою, але джерело енерґій завжди залишається їхнім володарем. Енерґія джів, або Господня кшетраґ’я-шакті, схильна підпадати під владу зовнішньої енерґії, відомої як авід’я-карма-самґ’я, і внаслідок цього потрапляє в скрутні умови матеріального існування. Жива істота не забула би своєї істинної сутности, якби не зазнала впливу енергії авід’ї. А що жива істота схильна піддаватися впливу енерґії авід’ї, їй ніколи не зрівнятися з верховним володарем усіх енерґій.