Text 8
8
Devanagari
Деванагарі
अपाश्रितार्भकाश्वत्थमकृशं त्यक्तपिप्पलम् ॥ ८ ॥
Text
Текст
dakṣiṇāṅghri-saroruham
apāśritārbhakāśvattham
akṛśaṁ tyakta-pippalam
дакшін̣а̄н̇ґгрі-сарорухам
апа̄ш́ріта̄рбгака̄ш́ваттгам
акр̣ш́ам̇ тйакта-піппалам
Synonyms
Послівний переклад
ва̄ме — зліва; ӯрау — на стегно; адгіш́рітйа — покладена; дакшін̣а-ан̇ґгрі-сарорухам — права лотосова стопа; апа̄ш́ріта — спираючись; арбгака — молоде; аш́ваттгам — бан’янове дерево; акр̣ш́ам — щасливий; тйакта — покинувши; піппалам — домашній комфорт.
Translation
Переклад
The Lord was sitting, taking rest against a young banyan tree, with His right lotus foot on His left thigh, and although He had left all household comforts, He looked quite cheerful in that posture.
Господь сидів, спершись на молоде бан’янове дерево і поклавши Свою праву лотосову стопу на ліве стегно. Сидячи таким чином, Він виглядав повністю щасливим, дарма що повністю відмовився від домашнього комфорту.
Purport
Коментар
According to Śrīla Viśvanātha Cakravartī Ṭhākura, the Lord’s sitting posture — keeping His back against the newly grown banyan tree — is also meaningful. Aśvattha, the banyan tree, is so called because the tree does not die very quickly; it continues to live for many, many years. His legs and their energies are the material ingredients, which are five in all: earth, water, fire, air and sky. The material energies represented by the banyan tree are all products of His external potency and are therefore kept to His back. And because this particular universe is the smallest of all, the banyan tree is therefore designated as small, or as a child. Tyakta-pippalam indicates that He had now finished His pastimes in this particular small universe, but since the Lord is absolute and eternally blissful, there is no difference between His leaving or accepting something. The Lord was now prepared to leave this particular universe and go into another, just as the sun rises on one particular planet and sets in another simultaneously but does not change its own situation.
ПОЯСНЕННЯ: Те, що Господь сидів, прихилившись до молодого бан’янового деревця, як зазначає Шріла Вішванатга Чакраварті Тгакура, також має глибокий зміст. Бан’ян називають ашваттга через те, що він живе багато-багато років. Корені бан’яна, що живлять його життєдайними соками, — це матеріальні елементи, яких нараховують п’ять: земля, вода, вогонь, повітря і небо. Матеріальні енерґії, що їх уособлює бан’ян, породжені з зовнішньої енерґії Господа, і тому вони залишаються в Господа за спиною. А що цей всесвіт найменший з усіх, бан’янове дерево тут названо невеличким (дослівно «дитиною»). Слова тйакта-піппалам означають, що Господь уже завершив Свої розваги в цьому невеличкому всесвіті, але тому що Господь абсолютний і сповнений вічного блаженства, між Його діями немає різниці, чи Він щось приймає, чи залишає. Господь ладнався покинути цей всесвіт і перейти до іншого, так само як сонце на одній планеті сходить, а на іншій в той самий час заходить, хоча саме воно свого положення не міняє.