Text 27

27

Devanagari

Деванагарі

नित्यारूढसमाधित्वात्परावृत्तगुणभ्रमा ।
न सस्मार तदात्मानं स्वप्ने द‍ृष्टमिवोत्थित: ॥ २७ ॥

Text

Текст

nityārūḍha-samādhitvāt
parāvṛtta-guṇa-bhramā
na sasmāra tadātmānaṁ
svapne dṛṣṭam ivotthitaḥ

нітйа̄рӯд̣га-сама̄дгітва̄т
пара̄вр̣тта-ґун̣а-бграма̄
на сасма̄ра тада̄тма̄нам̇
свапне др̣шт̣ам івоттгітах̣

Synonyms

Послівний переклад

nitya — eternal; ārūḍha — situated in; samādhitvāt — from trance; parāvṛtta — freed from; guṇa — of the modes of material nature; bhramā — illusion; na sasmāra — she did not remember; tadā — then; ātmānam — her material body; svapne — in a dream; dṛṣṭam — seen; iva — just as; utthitaḥ — one who has arisen.

нітйа — вічно; а̄рӯд̣га — утверджена; сама̄дгітва̄т — вді трансу; пара̄вр̣тта — звільнена; ґун̣а — від ґун матеріальної природи; бграма̄ — ілюзії; на сасма̄ра — не пам’ятала; тада̄ — тоді; а̄тма̄нам — свого матеріального тіла; свапне — уві сні; др̣шт̣ам — побачене; іва — як; уттгітах̣ — той, хто прокинувся.

Translation

Переклад

Situated in eternal trance and freed from illusion impelled by the modes of material nature, she forgot her material body, just as one forgets his different bodies in a dream.

Занурившись у неперервний транс і звільнившись від ілюзії, створеної ґунами матеріальної природи, вона забула про своє матеріальне тіло, як людина забуває всі тіла, які їй наснилися, коли вона спала.

Purport

Коментар

A great Vaiṣṇava said that he who has no remembrance of his body is not bound to material existence. As long as we are conscious of our bodily existence, it is to be understood that we are living conditionally, under the three modes of material nature. When one forgets his bodily existence, his conditional, material life is over. This forgetfulness is actually possible when we engage our senses in the transcendental loving service of the Lord. In the conditional state, one engages his senses as a member of a family or as a member of a society or country. But when one forgets all such membership in material circumstances and realizes that he is an eternal servant of the Supreme Lord, that is actual forgetfulness of material existence.

ПОЯСНЕННЯ: Один великий вайшнава сказав, що того, хто не пам’ятає про своє тіло, уже не зв’язують пута матеріального існування. Доки ми пам’ятаємо про існування тіла, доти ми живемо зумовленим життям під впливом трьох ґун матеріальної природи. Коли людина забуває про існування тіла, її зумовленому, матеріальному життю настає край. По-справжньому забути про тіло можна тоді, коли ми залучаємо чуття до трансцендентного любовного служіння Господу. В зумовленому стані людина використовує чуття на служіння сім’ї, громаді чи країні. Лише коли вона забуває про свою приналежність до цих матеріальних формувань і усвідомлює себе як вічного слугу Верховного Господа, вона може по-справжньому забути про матеріальне існування.

This forgetfulness actually occurs when one renders service unto the Lord. A devotee no longer works with the body for sense gratification with family, society, country, humanity and so on. He simply works for the Supreme Personality of Godhead, Kṛṣṇa. That is perfect Kṛṣṇa consciousness.

Це забуття приходить, коли людина служить Господу. Відданий більше не бажає за допомогою свого тіла служити своїм чуттям, задовольняючи їх у стосунках із сім’єю, громадою, країною, людством тощо. Він просто служить Верховному Богові-Особі, Крішні. Це досконала свідомість Крішни.

A devotee always merges in transcendental happiness, and therefore he has no experience of material distresses. This transcendental happiness is called eternal bliss. According to the opinion of devotees, constant remembrance of the Supreme Lord is called samādhi, or trance. If one is constantly in trance, there is no possibility of his being attacked or even touched by the modes of material nature. As soon as one is freed from the contamination of the three material modes, he no longer has to take birth to transmigrate from one form to another in this material world.

Відданий завжди занурений у трансцендентне щастя і тому не відчуває матеріальних страждань. Це трансцендентне щастя і є тим, що називають вічним блаженством. Згідно з думкою відданих, самадгі, чи транс, — це постійне пам’ятування про Верховного Господа. Якщо людина постійно перебуває в трансі, ґуни матеріальної природи ніяк не можуть подолати її чи навіть доторкнутися до неї. А коли істота звільняється від скверни трьох матеріальних ґун, їй уже не доведеться народжуватися в матеріальному світі й переселятися з одного тіла до іншого.