Text 26
26
Devanagari
Деванагарі
निवृत्तजीवापत्तित्वात्क्षीणक्लेशाप्तनिर्वृति: ॥ २६ ॥
Text
Текст
bhagavaty ātma-saṁśraye
nivṛtta-jīvāpattitvāt
kṣīṇa-kleśāpta-nirvṛtiḥ
бгаґаватй а̄тма-сам̇ш́райе
нівр̣тта-джіва̄паттітва̄т
кшін̣а-клеш́а̄пта-нірвр̣тіх̣
Synonyms
Послівний переклад
brahmaṇi — in Brahman; avasthita — situated; matiḥ — her mind; bhagavati — in the Supreme Personality of Godhead; ātma-saṁśraye — residing in all living entities; nivṛtta — freed; jīva — of the jīva soul; āpattitvāt — from the unfortunate condition; kṣīṇa — disappeared; kleśa — material pangs; āpta — attained; nirvṛtiḥ — transcendental bliss.
брахман̣і — у Брахмані; авастгіта — утверджений; матіх̣ — її розум; бгаґаваті — у Верховному Богові-Особі; а̄тма-сам̇ш́райе — що перебуває в усіх живих істотах; нівр̣тта — звільнена; джіва — душі-джіви; а̄паттітва̄т — від скрути; кшін̣а — зникли; клеш́а — матеріальні страждання; а̄пта — здобуте; нірвр̣тіх̣ — трансцендентне блаженство.
Translation
Переклад
Her mind became completely engaged in the Supreme Lord, and she automatically realized the knowledge of the impersonal Brahman. As a Brahman-realized soul, she was freed from the designations of the materialistic concept of life. Thus all material pangs disappeared, and she attained transcendental bliss.
Її розум був повністю занурений у Верховного Господа, і знання безособистісного Брахмана прийшло до неї само собою. Як душа, що пізнала Брахман, вона звільнилася від позначень, пов’язаних із матеріалістичним світоглядом. Таким чином вона позбулася всіх матеріальних страждань і здобула трансцендентне блаженство.
Purport
Коментар
The previous verse states that Devahūti was already conversant with the Absolute Truth. It may be questioned why she was meditating. The explanation is that when one theoretically discusses the Absolute Truth, he becomes situated in the impersonal concept of the Absolute Truth. Similarly, when one seriously discusses the subject matter of the form, qualities, pastimes and entourage of the Supreme Personality of Godhead, he becomes situated in meditation on Him. If one has complete knowledge of the Supreme Lord, then knowledge of the impersonal Brahman is automatically realized. The Absolute Truth is realized by the knower according to three different angles of vision, namely impersonal Brahman, localized Supersoul and ultimately the Supreme Personality of Godhead. Therefore if one is situated in knowledge of the Supreme Person, this implies that one is already situated in the concept of the Supersoul and impersonal Brahman.
ПОЯСНЕННЯ: В попередньому вірші сказано, що Девахуті вже пізнала Абсолютну Істину. Отож у когось може виникнути запитання: навіщо їй було медитувати? Річ у тім, що теоретичне обговорення Абсолютної Істини приводить до розуміння її безособистісної концепції, а коли людина серйозно обговорює образ, якості, діяння й оточення Верховного Бога-Особи, вона занурюється в медитацію на Нього. До того, хто досконало зрозумів Верховного Господа, само собою приходить знання про безособистісний Брахман. Залежно від становища трансценденталіста, Абсолютна Істина відкривається йому або як безособистісний Брахман, або як локалізована Наддуша, або, врешті-решт, як Верховний Бог-Особа. Отже, якщо людина пізнала Верховну Особу, це означає, що вона вже володіє знанням про Наддушу і про безособистісний Брахман.
In Bhagavad-gītā it is said, brahma-bhūtaḥ prasannātmā. This means that unless one is freed from the material entanglement and situated in Brahman, there is no question of entering into the understanding of devotional service or engaging in Kṛṣṇa consciousness. One who is engaged in devotional service to Kṛṣṇa is understood to be already realized in the Brahman concept of life because transcendental knowledge of the Supreme Personality of Godhead includes knowledge of Brahman. This is confirmed in Bhagavad-gītā. Brahmaṇo hi pratiṣṭhāham: the concept of the Personality of Godhead does not depend on Brahman. The Viṣṇu Purāṇa also confirms that one who has taken shelter of the all-auspicious Supreme Lord is already situated in the understanding of Brahman. In other words, one who is a Vaiṣṇava is already a brāhmaṇa.
У «Бгаґавад-ґіті» сказано брахма-бгӯтах̣ прасанна̄тма̄. Це означає, що, не звільнившись від матеріального рабства і не доясгнувши Брахмана, неможливо зрозуміти віддане служіння чи присвятити себе практиці свідомості Крішни. Якщо хтось присвятив себе відданому служінню Крішні, це свідчить про те, що він уже пізнав Брахман, бо трансцендентне знання про Верховного Бога-Особу вміщує в собі знання про Брахман. Це підтверджує «Бгаґавад-ґіта»: брахман̣о хі пратішт̣га̄хам — особистісний аспект Абсолютної Істини, Бог-Особа, не залежить від Брахмана. «Вішну Пурана» також підтверджує, що той, хто віддається під притулок всеблагого Верховного Господа вже пізнав Брахман. Іншими словами, той, хто став вайшнавою, уже само собою брахмана.
Another significant point of this verse is that one has to observe the prescribed rules and regulations. As confirmed in Bhagavad-gītā, yuktāhāra-vihārasya. When one engages in devotional service in Kṛṣṇa consciousness, he still has to eat, sleep, defend and mate because these are necessities of the body. But he performs such activities in a regulated way. He has to eat kṛṣṇa-prasāda. He has to sleep according to regulative principles. The principle is to reduce the duration of sleep and to reduce eating, taking only what is needed to keep the body fit. In short, the goal is spiritual advancement, not sense gratification. Similarly, sex life must be reduced. Sex life is meant only for begetting Kṛṣṇa conscious children. Otherwise, there is no necessity for sex life. Nothing is prohibited, but everything is made yukta, regulated, with the higher purpose always in mind. By following all these rules and regulations of living, one becomes purified, and all misconceptions due to ignorance become nil. It is specifically mentioned here that the causes of material entanglement are completely vanquished.
Інший важливий момент, на який вказано в цих віршах, полягає в тому, що відданий повинен дотримуватися визначених у писаннях правил. Те саме сказано в «Бгаґавад-ґіті»: йукта̄ха̄ра-віха̄расйа. Коли людина присвячує себе відданому служінню у свідомості Крішни, їй так само треба їсти, спати, захищатися і жити статевим життям, бо це потреби тіла. Але виконує ці всі дії згідно з певними приписами. Вона повинна їсти тільки крішна-прасад, спати стільки, скільки радять писання. Її принцип полягає в тому, щоб зменшити тривалість сну і кількість їжі, приймаючи рівно стільки, скільки потірбно для здоров’я. Сказати коротко, мета її життя — це духовний розвиток, а не задоволення чуттів. Так само треба обмежувати статеве життя. Статеве життя призначене тільки для того, щоб зачинати дітей, які зможуть розвинути свідомість Крішни. Поза цим статеве життя не потрібне. Приписи відданого служіння нічого не забороняють, але роблять усе впорядкованим, йукта, допомагаючи людині завжди пам’ятати про вищу мету. Живучи за цими приписами, людина очищується і позбувається всіх оманних уявлень, породжених з невігластва. Тут особливо зазначено, що вона звільняється від усього того, що призводить до матеріального рабства.
The Sanskrit statement anartha-nivṛtti indicates that this body is unwanted. We are spirit soul, and there was never any need of this material body. But because we wanted to enjoy the material body, we have this body, through the material energy, under the direction of the Supreme Personality of Godhead. As soon as we are reestablished in our original position of servitorship to the Supreme Lord, we begin to forget the necessities of the body, and at last we forget the body.
Санскритський вираз анартга-ніврітті вказує на те, що для живої істоти матеріальне тіло непотрібне й небажане. Ми — духовні душі, що зовсім не потребують матеріального тіла. Але забажавши насолоджуватися матеріальним тілом, ми його отримуємо від матеріальної енерґії, що кориться волі Верховного Бога-Особи. Щойно ми повертаємося до свого одвічного становища слуги Верховного Господа, ми починаємо забувати про тілесні потреби, а вкінці забуваємо й про саме тіло.
Sometimes in a dream we get a particular type of body with which to work in the dream. I may dream that I am flying in the sky or that I have gone into the forest or some unknown place. But as soon as I am awake I forget all these bodies. Similarly, when one is Kṛṣṇa conscious, fully devoted, he forgets all his changes of body. We are always changing bodies, beginning at birth from the womb of our mother. But when we are awakened to Kṛṣṇa consciousness, we forget all these bodies. The bodily necessities become secondary, for the primary necessity is the engagement of the soul in real, spiritual life. The activities of devotional service in full Kṛṣṇa consciousness are the cause of our being situated in transcendence. The words bhagavaty ātma-saṁśraye denote the Personality of Godhead as the Supreme Soul, or the soul of everyone. In Bhagavad-gītā Kṛṣṇa says, bījaṁ māṁ sarva-bhūtānām: “I am the seed of all entities.” By taking shelter of the Supreme Being by the process of devotional service, one becomes fully situated in the concept of the Personality of Godhead. As described by Kapila, mad-guṇa-śruti-mātreṇa: one who is fully Kṛṣṇa conscious, situated in the Personality of Godhead, is immediately saturated with love of God as soon as he hears about the transcendental qualities of the Lord.
Іноді уві сні ми бачимо себе в якомусь тілі і діємо в цьому чужому для нас тілі. Мені може приснитися, що я літаю в небі або що я мандрую лісом чи якимись невідомими місцями. Але коли я прокидаюся, я забуваю про всі ці тіла. Так само, коли людина розвиває свідомість Крішни й повністю віддається Господу, вона забуває про всі зміни, що відбуваються з її тілом. Ми змінюємо тіло постійно, починаючи від моменту, коли ми з’явилися в утробі матері. Але коли ми пробуджуємо в собі свідомість Крішни, ми забуваємо про всі ці тіла. Тілесні потреби відходять на другий план, тому що наша першочергова потреба полягає в тому, щоб задовольнити душу справжнім, духовним життям. Віддане служіння у повній свідомості Крішни — це та діяльність, яка піднімає нас на трансцендентний рівень.
Слова бгаґаватй а̄тма-сам̇ш́райе вказують на Бога-Особу в образі Верховної Наддуші, душі кожної істоти. У «Бгаґавад-ґіті» Крішна каже: біджам̇ ма̄м̇ сарва-бгӯта̄на̄м — «Я джерело всіх живих істот». Той, хто за допомогою відданого служіння приймає притулок у Верховної Істоти, утверджується в досконалому розумінні Бога-Особи. Як пояснює Капіла: мад-ґун̣а-ш́руті-ма̄трен̣а — той, хто знайшов притулок у Богові-Особі й перебуває в повній свідомості Крішни, почувши про трансцендентні якості Господа, відразу ж проймається почуттями любові до Бога.
Devahūti was fully instructed by her son, Kapiladeva, on how to concentrate her mind on the Viṣṇu form in full detail. Following the instructions of her son in the matter of devotional service, she contemplated the form of the Lord within herself with great devotional love. That is the perfection of Brahman realization or the mystic yoga system or devotional service. At the ultimate issue, when one is fully absorbed in thought of the Supreme Lord and meditates on Him constantly, that is the highest perfection. Bhagavad-gītā confirms that one who is always absorbed in such a way is to be considered the topmost yogī.
Девахуті отримала від свого сина, Капіладеви, вичерпні й докладні пояснення про те, як зосереджувати розум на образі Вішну. Дотримуючись настанов свого свого сина щодо відданого служіння, вона з великою відданістю та любов’ю споглядала в своєму серці Господній образ. Це найвища досконалість на шляху пізнання Брахмана, практики містичної йоґи чи відданого служіння. В кінцевому підсумку, коли людина повністю занурена в думки про Верховного Господа й постійно медитує на Нього, вона перебуває на рівні найвищої досконалості. «Бгаґавад-ґіта» підтверджує, що того, хто завжди перебуває в такій свідомості, треба вважати за найпіднесенішого йоґа.
The real purpose of all processes of transcendental realization — jñāna-yoga, dhyāna-yoga or bhakti-yoga — is to arrive at the point of devotional service. If one endeavors simply to achieve knowledge of the Absolute Truth or the Supersoul but has no devotional service, he labors without gaining the real result. This is compared to beating the husks of wheat after the grains have already been removed. Unless one understands the Supreme Personality of Godhead to be the ultimate goal, it is valueless simply to speculate or perform mystic yoga practice. In the aṣṭāṅga-yoga system, the seventh stage of perfection is dhyāna. This dhyāna is the third stage in devotional service. There are nine stages of devotional service. The first is hearing, and then comes chanting and then contemplating. By executing devotional service, therefore, one automatically becomes an expert jñānī and an expert yogī. In other words, jñāna and yoga are different preliminary stages of devotional service.
Справжня мета всіх методів пізнання трансцендентного — ґ’яна-йоґи, дг’яна-йоґи і бгакті-йоґи — це піднятися на рівень відданого служіння. Якщо людина просто намагається пізнати Абсолютну Істину чи Наддушу, але не виконує відданого служіння, її зусилля йдуть намарне. Її працю порівнюють до праці людини, яка обмолочує полову, коли від неї вже відділили все зерно. Якщо людина не розуміє, що остаточна мета духовного шляху — це Верховний Бог-Особа, то її роздуми чи практика містичної йоґи не мають ніякого сенсу. В практиці аштанґа-йоґи сьомий ступінь досконалості — це дг’яна. Але ця сама дг’яна становить лише третій ступінь відданого служіння. У відданому служінні є дев’ять ступенів. Перший ступінь — це слухання, а за ним іде оспівування і медитація. Отже, виконуючи віддане служіння, людина само собою стає вмілим ґ’яні та йоґом. Іншими словами, ґ’яна та йоґа — це попередні стадії, що передують відданому служінню.
Devahūti was expert in accepting the real substance; she contemplated the form of Viṣṇu in detail as advised by her smiling son, Kapiladeva. At the same time, she was thinking of Kapiladeva, who is the Supreme Personality of Godhead, and therefore she completely perfected her austerities, penances and transcendental realization.
Девахуті вміла добре відрізняти сутність від неістотного. Вона зосереджувала розум в спогляданні образу Вішну, як її навчив у всіх подробицях її усміхнений син, Капіладева. Разом з тим вона думала про Капіладеву, Верховного Бога-Особу, і таким чином досягнула повної досконалості всіх аскез, покут і пошуків трансцендентного знання.