Text 20

20

Devanagari

Деванагарі

हित्वा तदीप्सिततममप्याखण्डलयोषिताम् ।
किञ्चिच्चकार वदनं पुत्रविश्लेषणातुरा ॥ २० ॥

Text

Текст

hitvā tad īpsitatamam
apy ākhaṇḍala-yoṣitām
kiñcic cakāra vadanaṁ
putra-viśleṣaṇāturā

хітва̄ тад іпсітатамам
апй а̄кган̣д̣ала-йошіта̄м
кін̃чіч чака̄ра ваданам̇
путра-віш́лешан̣а̄тура̄

Synonyms

Послівний переклад

hitvā — having given up; tat — that household; īpsita-tamam — most desirable; api — even; ākhaṇḍala-yoṣitām — by the wives of Lord Indra; kiñcit cakāra vadanam — she wore a sorry look on her face; putra-viśleṣaṇa — by separation from her son; āturā — afflicted.

хітва̄ — покинувши; тат — той дім; іпсіта-тамам — найбільш омріяний; апі — наівть; а̄кган̣д̣ала-йошіта̄м — жінками Господа Індри; кін̃чіт чака̄ра ваданам — прибрала сумний вираз обличчя; путра-віш́лешан̣а — розлукою з сином; а̄тура̄ — зажурена.

Translation

Переклад

Although her position was unique from all points of view, saintly Devahūti, in spite of all her possessions, which were envied even by the ladies of the heavenly planets, gave up all such comforts. She was only sorry that her great son was separated from her.

Хоча з усіх поглядів становище святої Девахуті не мало собі рівних, вона відреклася від усіх своїх багатств і розкошів, яким заздрили навіть жительки райських планет. Єдине, що її засмучувало, це була розлука зі своїм славетним сином.

Purport

Коментар

Devahūti was not at all sorry at giving up her material comforts, but she was very much aggrieved at the separation of her son. It may be questioned here that if Devahūti was not at all sorry to give up the material comforts of life, then why was she sorry about losing her son? Why was she so attached to her son? The answer is explained in the next verse. He was not an ordinary son. Her son was the Supreme Personality of Godhead. One can give up material attachment, therefore, only when one has attachment for the Supreme Person. This is explained in Bhagavad-gītā. Paraṁ dṛṣṭvā nivartate. Only when one actually has some taste for spiritual existence can he be reluctant to follow the materialistic way of life.

ПОЯСНЕННЯ: Девахуті зовсім не жалкувала за своїм матеріальним комфортом, але її глибоко засмутила розлука з сином. Хтось може запитати: якщо Девахуті без найменшого жалю відмовилася від усіх матеріальних вигод, чому її засмутила розлука з сином? Чому вона була так сильно прив’язана до сина? Відповідь дає наступний вірш. Це не був звичайний син. Її сином був Верховний Бог-Особа. Матеріальні прив’язаності можна відкинути тільки тоді, коли є прив’язаність до Верховної Особи. Це пояснено в «Бгаґавад-ґіті»: парам̇ др̣шт̣ва̄ нівартате — тільки той, хто має якийсь смак до духовного життя, може відмовитися від матеріалістичного способу життя.