Text 30

30

Devanagari

Деванагарі

भूतै: पञ्चभिरारब्धे देहे देह्यबुधोऽसकृत् ।
अहंममेत्यसद्ग्राह: करोति कुमतिर्मतिम् ॥ ३० ॥

Text

Текст

bhūtaiḥ pañcabhir ārabdhe
dehe dehy abudho ’sakṛt
ahaṁ mamety asad-grāhaḥ
karoti kumatir matim

бгӯтаіх̣ пан̃чабгір а̄рабдге
дехе дехй абудго ’сакр̣т
ахам̇ маметй асад-ґра̄хах̣
кароті куматір матім

Synonyms

Послівний переклад

bhūtaiḥ — by material elements; pañcabhiḥ — five; ārabdhe — made; dehe — in the body; dehī — the living entity; abudhaḥ — ignorant; asakṛt — constantly; aham — I; mama — mine; iti — thus; asat — nonpermanent things; grāhaḥ — accepting; karoti — he does; ku-matiḥ — being foolish; matim — thought.

бгӯтаіх̣ — матеріальними елементами; пан̃чабгіх̣ — п’ятьма; а̄рабдге — створеному; дехе — в тілі; дехі — жива істота; абудгах̣ — занурена в невігластво; асакр̣т — постійно; ахам — я; мама — моє; іті — так; асат — тимчасові речі; ґра̄хах̣ — приймаючи; кароті — робить; ку-матіх̣ — нетямуща; матім — думку.

Translation

Переклад

By such ignorance the living entity accepts the material body, which is made of five elements, as himself. With this misunderstanding, he accepts nonpermanent things as his own and increases his ignorance in the darkest region.

Під впливом цього невігластва жива істота гадає, що матеріальне тіло, зроблене з п’яти елементів, — це вона сама. Через ці хибні уявлення вона вважає тимчасові речі за свою власність і поринає в дедалі густішу темряву невігластва.

Purport

Коментар

The expansion of ignorance is explained in this verse. The first ignorance is to identify one’s material body, which is made of five elements, as the self, and the second is to accept something as one’s own due to a bodily connection. In this way, ignorance expands. The living entity is eternal, but because of his accepting nonpermanent things, misidentifying his interest, he is put into ignorance, and therefore he suffers material pangs.

ПОЯСНЕННЯ: Цей вірш пояснює, як поглиблюється невігластво живої істоти. Перший ступінь занурення в невігластво полягає в тому, що істота ототожнює себе з матеріальним тілом, зробленим із п’яти елементів, вважаючи його за саму себе. Другий ступінь занурення в невігластво — це вважати щось за свою власність тільки тому, що воно пов’язане з власним тілом. Так невігластво поглиблюється дедалі більше й більше. Жива істота вічна, але занурюючись у тимчасове й неправильно розуміючи свою користь, вона опиняється в темряві невігластва і змушена потерпати від матеріальних страждань.