Text 29
29
Devanagari
Деванагарі
करोति विग्रहं कामी कामिष्वन्ताय चात्मन: ॥ २९ ॥
Text
Текст
vardhamānena manyunā
karoti vigrahaṁ kāmī
kāmiṣv antāya cātmanaḥ
вардгама̄нена манйуна̄
кароті віґрахам̇ ка̄мі
ка̄мішв анта̄йа ча̄тманах̣
Synonyms
Послівний переклад
саха — із; дехена — тілом; ма̄нена — чванливістю; вардгама̄нена — що збільшується; манйуна̄ — через гнів; кароті — створює; віґрахам — ворожнечу; ка̄мі — хтива особа; ка̄мішу — щодо інших хтивих осіб; анта̄йа — задля знищення; ча — і; а̄тманах̣ — своєї душі.
Translation
Переклад
With the growth of the body, the living entity, in order to vanquish his soul, increases his false prestige and anger and thereby creates enmity towards similarly lusty people.
Чим більше росте тіло живої істоти, тим більше росте і її гординя, що, вкупі з гнівом, губить її душу і штовхає її до ворожнечі з такими самими рабами хтивості.
Purport
Коментар
In Bhagavad-gītā, Third Chapter, verse 36, Arjuna inquired from Kṛṣṇa about the cause of a living being’s lust. It is said that a living entity is eternal and, as such, qualitatively one with the Supreme Lord. Then what is the reason he falls prey to the material and commits so many sinful activities by the influence of the material energy? In reply to this question, Lord Kṛṣṇa said that it is lust which causes a living entity to glide down from his exalted position to the abominable condition of material existence. This lust circumstantially changes into anger. Both lust and anger stand on the platform of the mode of passion. Lust is actually the product of the mode of passion, and in the absence of satisfaction of lust, the same desire transforms into anger on the platform of ignorance. When ignorance covers the soul, it is the source of his degradation to the most abominable condition of hellish life.
ПОЯСНЕННЯ: У «Бгаґавад-ґіті» (3.36) Арджуна запитує в Крішни про те, що становить причину хтивості в живій істоті. Згідно з духовною наукою, жива істота вічна і якісно єдина з Верховним Господом. Чому ж тоді вона стає жертвою матеріального впливу і чинить численні гріхи? Відповідаючи на це запитання, Господь Крішна сказав, що жива істота втрачає своє піднесене становище й потрапляє в жахливі умови матеріального існування через хіть. Під впливом зовнішніх обставин ця хіть перетворюється в гнів. І хіть, і гнів розвиваються на ґрунті ґуни пристрасті. Хіть — це породження ґуни пристрасті, яке, не знайшовши задоволення, перетворюється у гнів, прояв ґуни невігластва. Коли душу покриває невігластво, вона скочується до найжахливіших умов пекельного життя.
To raise oneself from hellish life to the highest position of spiritual understanding is to transform this lust into love of Kṛṣṇa. Śrī Narottama dāsa Ṭhākura, a great ācārya of the Vaiṣṇava sampradāya, said, kāma kṛṣṇa-karmārpaṇe: due to our lust, we want many things for our sense gratification, but the same lust can be transformed in a purified way so that we want everything for the satisfaction of the Supreme Personality of Godhead. Anger also can be utilized towards a person who is atheistic or who is envious of the Personality of Godhead. As we have fallen into this material existence because of our lust and anger, the same two qualities can be utilized for the purpose of advancing in Kṛṣṇa consciousness, and one can elevate himself again to his former pure, spiritual position. Śrīla Rūpa Gosvāmī has therefore recommended that because in material existence we have so many objects of sense gratification, which we need for the maintenance of the body, we should use all of them without attachment, for the purpose of satisfying the senses of Kṛṣṇa; that is actual renunciation.
Для того, щоб піднятися з пекельного життя до найвищого рівня духовного знання, треба трансформувати цю хіть у любов до Крішни. Шрі Нароттама даса Тгакура, великий ачар’я вайшнавської сампрадаї каже: ка̄ма кр̣шн̣а-карма̄рпан̣е — хтивість породжує в нас безліч бажань, скерованих на задоволення чуттів, але ту саму хтивість можна очистити й трансформувати, якщо всі наші бажання будуть присвячені задоволенню Верховного Бога-Особи. Гнів теж можна застовувати на служіння Богові-Особі, скеровуючи його на людей безбожних і вороже налаштованих щодо Господа. Ми впали в темницю матеріального існування через хіть і гнів, але ті самі дві якості можна використати для того, щоб розвинути свою свідомість Крішни і повернутися до свого чистого, високого духовного становища. Тому Шріла Рупа Ґосвамі вчить, що, живучи в матеріальному світі й потребуючи для підтримання свого тіла численних об’єктів чуттєвого задоволення, ми повинні не прив’язуватися до них і використовувати їх з метою задовольнити чуття Крішни. Це справжня відреченість.