Text 18

18

Devanagari

Деванагарі

एवं कुटुम्बभरणे व्यापृतात्माजितेन्द्रिय: ।
म्रियते रुदतां स्वानामुरुवेदनयास्तधी: ॥ १८ ॥

Text

Текст

evaṁ kuṭumba-bharaṇe
vyāpṛtātmājitendriyaḥ
mriyate rudatāṁ svānām
uru-vedanayāsta-dhīḥ

евам̇ кут̣умба-бгаран̣е
вйа̄пр̣та̄тма̄джітендрійах̣
мрійате рудата̄м̇ сва̄на̄м
уру-веданайа̄ста-дгіх̣

Synonyms

Послівний переклад

evam — thus; kuṭumba-bharaṇe — in maintaining a family; vyāpṛta — engrossed; ātmā — his mind; ajita — uncontrolled; indriyaḥ — his senses; mriyate — he dies; rudatām — while crying; svānām — his relatives; uru — great; vedanayā — with pain; asta — bereft of; dhīḥ — consciousness.

евам — так; кут̣умба-бгаран̣е — у підтримання сім’ї; вйа̄пр̣та — занурений; а̄тма̄ — його розум; аджіта — неприборкані; індрійах̣ — його чуття; мрійате — вмарає; рудата̄м — що плачуть; сва̄на̄м — своїх родичів; уру — великим; веданайа̄ — болем; аста — позбавлений; дгіх̣ — свідомості.

Translation

Переклад

Thus the man, who engaged with uncontrolled senses in maintaining a family, dies in great grief, seeing his relatives crying. He dies most pathetically, in great pain and without consciousness.

Так, не зумівши приборкати чуття, все життя пропрацювавши на підтримання сім’ї, він у великому горі вмирає серед ридання своїх родичів. Він вмирає жалюгідною смертю, в страшних муках і без свідомості.

Purport

Коментар

In Bhagavad-gītā it is said that at the time of death one will be absorbed in the thoughts which he cultivated during his lifetime. A person who had no other idea than to properly maintain his family members must have family affairs in his last thoughts. That is the natural sequence for a common man. The common man does not know the destiny of his life; he is simply busy in his flash of life, maintaining his family. At the last stage, no one is satisfied with how he has improved the family economic condition; everyone thinks that he could not provide sufficiently. Because of his deep family affection, he forgets his main duty of controlling the senses and improving his spiritual consciousness. Sometimes a dying man entrusts the family affairs to either his son or some relative, saying, “I am going. Please look after the family.” He does not know where he is going, but even at the time of death he is anxious about how his family will be maintained. Sometimes it is seen that a dying man requests the physician to increase his life at least for a few years so that the family maintenance plan which he has begun can be completed. These are the material diseases of the conditioned soul. He completely forgets his real engagement — to become Kṛṣṇa conscious — and is always serious about planning to maintain his family, although he changes families one after another.

ПОЯСНЕННЯ: У «Бгаґавад-ґіті» сказано, що в смертну мить людина думатиме про те, що звикла думати все життя. Той, хто турбувався тільки про сім’ю й ні про що інше, під час смерті думками буде повертатися до сімейних справ. Це природно чекає всіх звичайних людей. Звичайна людина не знають своєї майбутньої долі, усе своє коротке життя вона просто турбуються про сім’ю. Але на схилку її життя ніхто не задоволений тим, наскільки вона поліпшила матеріальний добробут сім’ї, і всі думають, що вона заробила недостатньо. Глибоко прив’язана до своєї сім’ї, вона забуває про свій головний обов’язок — приборкати чуття і розвинути духовну свідомість. Іноді на порозі смерті така людина доручає турботу про сімейні справи синові чи якомусь іншому родичу й каже: «Я йду. Будь-ласка, подбай про нашу сім’ю». Їй невідомо, куди вона піде, але навіть у смертну годину вона трубується про добробут своєї сім’ї. Трапляється, що приречена скоро померти людина благає лікаря подовжити їй життя хоча б на кілька років, щоб вона змогла довести до кінця свої плани, покликані забезпечити добробут сім’ї. Це матеріальна хвороба зумовленої душі. Вона повністю забуває свій справжній обов’язок — розвинути свідомість Крішни — і з головою поринає в плани, призначені забезпечити її сім’ю, хоча й змінює ці сім’ї одну за одною.