Text 17
17
Devanagari
Деванагарі
वाच्यमानोऽपि न ब्रूते कालपाशवशं गत: ॥ १७ ॥
Text
Текст
parivītaḥ sva-bandhubhiḥ
vācyamāno ’pi na brūte
kāla-pāśa-vaśaṁ gataḥ
парівітах̣ сва-бандгубгіх̣
ва̄чйама̄но ’пі на брӯте
ка̄ла-па̄ш́а-ваш́ам̇ ґатах̣
Synonyms
Послівний переклад
śayānaḥ — lying down; pariśocadbhiḥ — lamenting; parivītaḥ — surrounded; sva-bandhubhiḥ — by his relatives and friends; vācyamānaḥ — being urged to speak; api — although; na — not; brūte — he speaks; kāla — of time; pāśa — the noose; vaśam — under the control of; gataḥ — gone.
ш́айа̄нах̣ — лежачи; паріш́очадбгіх̣ — що побиваються; парівітах̣ — оточений; сва-бандгубгіх̣ — своїми родичами й друзями; ва̄чйама̄нах̣ — бажаючи щось сказати; апі — хоча; на — не; брӯте — каже; ка̄ла — часу; па̄ш́а — петлі; ваш́ам — під владою; ґатах̣ — пішовши геть.
Translation
Переклад
In this way he comes under the clutches of death and lies down, surrounded by lamenting friends and relatives, and although he wants to speak with them, he no longer can because he is under the control of time.
Опинившись уже в пазурах смерті, він лежить, а навколо нього побиваються родичі й близькі, і, хоча він хоче їм щось сказати, він не може, тому що горло йому зчавлює петля часу.
Purport
Коментар
For formality’s sake, when a man is lying on his deathbed, his relatives come to him, and sometimes they cry very loudly, addressing the dying man: “Oh, my father!” “Oh, my friend!” or “Oh, my husband!” In that pitiable condition the dying man wants to speak with them and instruct them of his desires, but because he is fully under the control of the time factor, death, he cannot express himself, and that causes him inconceivable pain. He is already in a painful condition because of disease, and his glands and throat are choked up with mucus. He is already in a very difficult position, and when he is addressed by his relatives in that way, his grief increases.
ПОЯСНЕННЯ: Коли батько сім’ї лежить на смертному ложі, його родичі задля пристойності збираються навколо нього й іноді голосно плачуть, звертаючись до нього: «О мій батьку!», «Друже!» чи «Мій чоловіче!» Стоячи на порозі смерті й перебуваючи в жалюгідному стані, він щось хоче сказати їм, висловити їм свої побажання, але, розчавлений впливом часу, не може нічого сказати і від цього страждає ще більше. Хвороби і забиті слизом груди й горло вже завдають великих мук. Він уже невимовно страждає, але, чуючи звертання своїх родичів, він мучиться ще більше.