Skip to main content

Text 19

19

Devanagari

Деванагарі

भगवानपि विश्वात्मा लोकवेदपथानुग: ।
कामान् सिषेवे द्वार्वत्यामसक्त: सांख्यमास्थित: ॥ १९ ॥

Text

Текст

bhagavān api viśvātmā
loka-veda-pathānugaḥ
kāmān siṣeve dvārvatyām
asaktaḥ sāṅkhyam āsthitaḥ
бгаґава̄н апі віш́ва̄тма̄
лока-веда-патга̄нуґах̣
ка̄ма̄н сішеве два̄рватйа̄м
асактах̣ са̄н̇кгйам а̄стгітах̣

Synonyms

Послівний переклад

bhagavān — the Personality of Godhead; api — also; viśva-ātmā — the Supersoul of the universe; loka — customary; veda — Vedic principles; patha-anugaḥ — follower of the path; kāmān — the necessities of life; siṣeve — enjoyed; dvārvatyām — in the city of Dvārakā; asaktaḥ — without being attached; sāṅkhyam — knowledge in Sāṅkhya philosophy; āsthitaḥ — being situated.

бгаґава̄н  —  Бог-Особа; апі  —  також; віш́ва-а̄тма̄  —  Наддуша всесвіту; лока  —  традиційні; веда  —  ведичні засади; патга-ануґах̣  —  послідовник шляху; ка̄ма̄н  —  життєві потреби; сішеве  —  вдовольняв; два̄рватйа̄м  —  у Двараці; асактах̣  —  без прив’язаності; са̄н̇кгйам  —  у знанні філософії санкг’ї; а̄стгітах̣  —  втверджений.

Translation

Переклад

Simultaneously, the Personality of Godhead enjoyed life in the city of Dvārakā, strictly in conformity with the Vedic customs of society. He was situated in detachment and knowledge, as enunciated by the Sāṅkhya system of philosophy.

Тим часом Бог-Особа насолоджувався життям у Двараці, дотримуючись усіх ведичних та суспільних звичаїв і діючи на основі досконалого зречення та знання, що їх навчає філософія санкг’ї.

Purport

Коментар

While Mahārāja Yudhiṣṭhira was the Emperor of the earth, Lord Śrī Kṛṣṇa was the King of Dvārakā and was known as Dvārakādhīśa. Like other subordinate kings, He was under the regime of Mahārāja Yudhiṣṭhira. Although Lord Śrī Kṛṣṇa is the supreme emperor of the entire creation, while He was on this earth He never violated the principles of the Vedic injunctions because they are the guide for human life. Regulated human life according to the Vedic principles, which are based on the system of knowledge called Sāṅkhya philosophy, is the real way of enjoyment of the necessities of life. Without such knowledge, detachment and custom, the so-called human civilization is no more than an animal society of eat, drink, be merry and enjoy. The Lord was acting freely, as He willed, yet by His practical example He taught not to lead a life which goes against the principles of detachment and knowledge. Attainment of knowledge and detachment, as very elaborately discussed in Sāṅkhya philosophy, is the real perfection of life. Knowledge means to know that the mission of the human form of life is to end all the miseries of material existence and that in spite of having to fulfill the bodily necessities in a regulated way, one must be detached from such animal life. Fulfilling the demands of the body is animal life, and fulfilling the mission of the spirit soul is the human mission.

ПОЯСНЕННЯ: Коли Махараджа Юдгіштгіра був імператором землі, Господь Шрі Крішна був царем Двараки і був відомий як Дваракадгіша. Як і інші царі-ленники, Він підпорядковувався вищій владі Махараджі Юдгіштгіри. Хоча Господь Шрі Крішна    —    верховний імператор усього творіння, за час перебування на Землі Він ніколи не порушував ведичних приписів, тому що вони призначені впорядковувати людське життя. Вдовольнити всі свої потреби і насолоджуватися життям може тільки та людина, котра провадить впорядковане життя у згоді з ведичними принципами, що спираються на знання філософської системи санкг’ї. Без такого знання, зреченості та дотримання звичаїв так звана людська цивілізація нічим не ліпша за суспільство тварин, які знають тільки їсти, пити й веселитися. Хоча Господь має повну свободу в Своїх діях і чинить те, що бажає, Він Своїм прикладом навчав не відхилятися в житті від засад зреченості й знання. Як докладно з’ясовує філософія санкг’ї, досконалість життя полягає саме в тому, щоб досягнути знання і зреченості. Володіти знанням означає знати, що мета людського життя    —    покласти край усім стражданням матеріального буття і що, хоча людина мусить впорядковано задовольняти потреби тіла, вона повинна залишатися неприв’язаною до цієї тваринної сторони життя. Задовольняти тілесні потреби    —    це зміст тваринного життя, тоді як місія людини полягає в задоволенні потреб духовної душі.