Text 8
8
Devanagari
Деванагарі
संरम्भी भिन्नदृग्भावं मयि कुर्यात्स तामस: ॥ ८ ॥
Text
Текст
dambhaṁ mātsaryam eva vā
saṁrambhī bhinna-dṛg bhāvaṁ
mayi kuryāt sa tāmasaḥ
дамбгам̇ ма̄тсарйам ева ва̄
сам̇рамбгі бгінна-др̣ґ бга̄вам̇
майі курйа̄т са та̄масах̣
Synonyms
Послівний переклад
абгісандга̄йа — маючи на меті; йах̣ — той, хто; хім̇са̄м — зло чи шкоду; дамбгам — гордість; ма̄тсарйам — заздрість; ева — справді; ва̄ — чи; сам̇рамбгі — гнівливий; бгінна — окреме; др̣к — чиє бачення; бга̄вам — віддане служіння; майі — Мені; курйа̄т — може виконувати; сах̣ — він; та̄масах̣ — в ґуні невігластва.
Translation
Переклад
Devotional service executed by a person who is envious, proud, violent and angry, and who is a separatist, is considered to be in the mode of darkness.
Віддане служіння людини заздрісної, гордої, аґресивної і злої, яка схильна відмежовуватися від інших, вважають за служіння в ґуні невігластва.
Purport
Коментар
It has already been stated in the Śrīmad-Bhāgavatam, First Canto, Second Chapter, that the highest, most glorious religion is the attainment of causeless, unmotivated devotional service. In pure devotional service, the only motive should be to please the Supreme Personality of Godhead. That is not actually a motive; that is the pure condition of the living entity. In the conditioned stage, when one engages in devotional service he should follow the instruction of the bona fide spiritual master in full surrender. The spiritual master is the manifested representation of the Supreme Lord because he receives and presents the instructions of the Lord, as they are, by disciplic succession. It is described in Bhagavad-gītā that the teachings therein should be received by disciplic succession, otherwise there is adulteration. To act under the direction of a bona fide spiritual master with a motive to satisfy the Supreme Personality of Godhead is pure devotional service. But if one has a motive for personal sense gratification, his devotional service is manifested differently. Such a man may be violent, proud, envious and angry, and his interests are separate from the Lord’s.
ПОЯСНЕННЯ: У другій главі Першої пісні «Шрімад-Бгаґаватам» уже було сказано, що найвища і найславетніша релігія — це діяльність, яка веде до безкорисливого й немотивованого відданого служіння. Чисте віддане служіння повинно мати тільки один мотив — задовольнити Верховного Бога-Особу. Це, насправді, не мотив — це чистий стан живої істоти. Істота в зумовленому стані повинна виконувати віддане служіння, з повною покорою дотримуючись настанов істинного духовного вчителя. Духовний вчитель — це видимий прояв Верховного Господа, тому що він отримує настанови від Господа ланцюгом учнівської спадкоємності й передає їх учневі такими, як вони є. У «Бгаґавад-ґіті» сказано, що її настанови треба отримати в учнівській спадкоємності, бо інакше вони будуть спотворені. Діяти під керівництвом істинного духовного вчителя, прагнучи задовольнити Верховного Бога-Особу, означає виконувати чисте віддане служіння. Але якщо людина прагне задовольнити власні чуття, її віддане служіння належить до іншої категорії. Така людина іноді схильна чинити насильство над іншими, горда, заздрісна і зла, а її інтереси відмінні від інтересів Господа.
One who approaches the Supreme Lord to render devotional service but who is proud of his personality, envious of others or vengeful is in the mode of anger. He thinks that he is the best devotee. Devotional service executed in this way is not pure; it is mixed and is of the lowest grade, tāmasaḥ. Śrīla Viśvanātha Cakravartī Ṭhākura advises that a Vaiṣṇava who is not of good character should be avoided. A Vaiṣṇava is one who has taken the Supreme Personality of Godhead as the ultimate goal of life, but if one is not pure and still has motives, then he is not a Vaiṣṇava of the first order of good character. One may offer his respects to such a Vaiṣṇava because he has accepted the Supreme Lord as the ultimate goal of life, but one should not keep company with a Vaiṣṇava who is in the mode of ignorance.
Той, хто звертається до відданого служіння Верховному Господу, але разом з тим пишається собою, заздрить іншим і проявляє мстивість, перебуває в ґуні гніву. Він вважає себе за найліпшого відданого. Віддане служіння, яке виконують таким чином, не є чистим і належить до найнижчого ґатунку (та̄масах̣). Шріла Вішванатга Чакраварті Тгакура радить уникати вайшнави, що має лиху вдачу. Того, хто визнав Верховного Бога-Особу за найвищу мету життя, вважають за вайшнаву, але якщо його серце не чисте і сповнене якихось сторонніх мотивів, його не вважають за вайшнаву найвищого рівня, наділеного доброю вдачею. Такому вайшнаві можна віддавати шану, тому що він визнав Верховного Господа за найвищу мету життя, але водитися з тим, хто перебуває в ґуні невігластва, не варто.