Text 39

39

Devanagari

Деванагарі

न चास्य कश्चिद्दयितो न द्वेष्यो न च बान्धव: ।
आविशत्यप्रमत्तोऽसौ प्रमत्तं जनमन्तकृत् ॥ ३९ ॥

Text

Текст

na cāsya kaścid dayito
na dveṣyo na ca bāndhavaḥ
āviśaty apramatto ’sau
pramattaṁ janam anta-kṛt

на ча̄сйа каш́чід дайіто
на двешйо на ча ба̄ндгавах̣
а̄віш́атй апраматто ’сау
праматтам̇ джанам анта-кр̣т

Synonyms

Послівний переклад

na — not; ca — and; asya — of the Supreme Personality of Godhead; kaścit — anyone; dayitaḥ — dear; na — not; dveṣyaḥ — enemy; na — not; ca — and; bāndhavaḥ — friend; āviśati — approaches; apramattaḥ — attentive; asau — He; pramattam — inattentive; janam — persons; anta-kṛt — the destroyer.

на — не; ча — і; асйа — Верховного Бога-Особи; каш́чіт — хто-небудь; дайітах̣ — дорогий; на — не; двешйах̣ — ворог; на — не; ча — і; ба̄ндгавах̣ — друг; а̄віш́аті — наближається; апраматтах̣ — пильний; асау — Він; праматтам — неуважних; джанам — осіб; анта-кр̣т — нищитель.

Translation

Переклад

No one is dear to the Supreme Personality of Godhead, nor is anyone His enemy or friend. But He gives inspiration to those who have not forgotten Him and destroys those who have.

Верховний Бог-Особа ні до кого не відчуває прив’язаності, і для Нього немає ворогів чи друзів. Але тих, хто Його не забув, Він надихає зсередини, а тих, хто забув Його, Він провадить до загибелі.

Purport

Коментар

Forgetfulness of one’s relationship with Lord Viṣṇu, the Supreme Personality of Godhead, is the cause of one’s repeated birth and death. A living entity is as eternal as the Supreme Lord, but due to his forgetfulness he is put into this material nature and transmigrates from one body to another, and when the body is destroyed, he thinks that he is also destroyed. Actually, this forgetfulness of his relationship with Lord Viṣṇu is the cause of his destruction. Anyone who revives his consciousness of the original relationship receives inspiration from the Lord. This does not mean that the Lord is someone’s enemy and someone else’s friend. He helps everyone; one who is not bewildered by the influence of material energy is saved, and one who is bewildered is destroyed. It is therefore said, hariṁ vinā na mṛtiṁ taranti: no one can be saved from the repetition of birth and death without the help of the Supreme Lord. It is therefore the duty of all living entities to take shelter of the lotus feet of Viṣṇu and thus save themselves from the cycle of birth and death.

ПОЯСНЕННЯ: Коли жива істота забуває свої стосунки з Господом Вішну, Верховним Богом-Особою, вона змушена знову й знову народжуватися й помирати. Жива істота так само вічна, як і Верховний Господь, але через своє забуття потрапляє в матеріальний світ і переселяється з одного тіла в інше. А коли тілові настає кінець, вона гадає, що їй також настав кінець. Насправді, причина її загибелі — це її забуття своїх стосунків із Господом Вішну. Кожен, хто відроджує пам’ять про свої одвічні стосунки з Господом, отримує від Нього натхнення зсередини. Це не означає, що Господь до когось ставиться вороже, а до когось — по-дружньому. Він допомагає всім. Але той, хто не піддався ілюзорному впливу матеріальної енерґії, рятується, тоді як той, хто впав в оману, гине. Тому писання кажуть: харім̇ віна̄ на ср̣тім̇ таранті — ніхто не може врятуватися від повторюваних народжень і смертей без допомоги Верховного Господа. Отже, обов’язок кожної живої істоти полягає в тому, щоб віддатися під притулок лотосових стіп Вішну і таким чином врятуватися від круговерті народжень і смертей.