Text 22
22
Devanagari
Деванагарі
तीर्थेन मूर्ध्न्यधिकृतेन शिव: शिवोऽभूत् ।
ध्यातुर्मन:शमलशैलनिसृष्टवज्रं
ध्यायेच्चिरं भगवतश्चरणारविन्दम् ॥ २२ ॥
Text
Текст
tīrthena mūrdhny adhikṛtena śivaḥ śivo ’bhūt
dhyātur manaḥ-śamala-śaila-nisṛṣṭa-vajraṁ
dhyāyec ciraṁ bhagavataś caraṇāravindam
тіртгена мӯрдгнй адгікр̣тена ш́івах̣ ш́іво ’бгӯт
дгйа̄тур манах̣-ш́амала-ш́аіла-ніср̣шт̣а-ваджрам̇
дгйа̄йеч чірам̇ бгаґаваташ́ чаран̣а̄равіндам
Synonyms
Послівний переклад
yat — the Lord’s lotus feet; śauca — washing; niḥsṛta — gone forth; sarit-pravara — of the Ganges; udakena — by the water; tīrthena — holy; mūrdhni — on his head; adhikṛtena — borne; śivaḥ — Lord Śiva; śivaḥ — auspicious; abhūt — became; dhyātuḥ — of the meditator; manaḥ — in the mind; śamala-śaila — the mountain of sin; nisṛṣṭa — hurled; vajram — thunderbolt; dhyāyet — one should meditate; ciram — for a long time; bhagavataḥ — of the Lord; caraṇa-aravindam — on the lotus feet.
йат — лотосові стопи Господа; ш́ауча — омиваючи; ніх̣ср̣та — ллється; саріт-правара — Ґанґи; удакена — водою; тіртгена — святою; мӯрдгні — на голову; адгікр̣тена — приймаючи; ш́івах̣ — Господь Шіва; ш́івах̣ — благословенний; абгӯт — став; дгйа̄тух̣ — того, хто медитує; манах̣ — в розумі; ш́амала-ш́аіла — гора гріха; ніср̣шт̣а — запущену; ваджрам — блискавку; дгйа̄йет — повинен медитувати; чірам — довго; бгаґаватах̣ — Господа; чаран̣а-аравіндам — на лотосові стопи.
Translation
Переклад
The blessed Lord Śiva becomes all the more blessed by bearing on his head the holy waters of the Ganges, which has its source in the water that washed the Lord’s lotus feet. The Lord’s feet act like thunderbolts hurled to shatter the mountain of sin stored in the mind of the meditating devotee. One should therefore meditate on the lotus feet of the Lord for a long time.
Благословенний Господь Шіва став ще більш благословенним, підставивши голову під святі води Ґанґи, що являє собою воду, якою омито лотосові стопи Господа. Стопи Господа, наче блискавки, розбивають на шматки гори гріха в розумі відданого, що медитує на них. Тому треба протягом тривалого часу медитувати на лотосові стопи Господа.
Purport
Коментар
In this verse the position of Lord Śiva is specifically mentioned. The impersonalist suggests that the Absolute Truth has no form and that one can therefore equally imagine the form of Viṣṇu or Lord Śiva or the goddess Durgā or their son Gaṇeśa. But actually the Supreme Personality of Godhead is the supreme master of everyone. In the Caitanya-caritāmṛta (Ādi 5.142) it is said, ekale īśvara kṛṣṇa, ara saba bhṛtya: the Supreme Lord is Kṛṣṇa, and everyone else, including Lord Śiva and Lord Brahmā — not to mention other demigods — is a servant of Kṛṣṇa. The same principle is described here. Lord Śiva is important because he is holding on his head the holy Ganges water, which has its origin in the foot-wash of Lord Viṣṇu. In the Hari-bhakti-vilāsa, by Sanātana Gosvāmī, it is said that anyone who puts the Supreme Lord and the demigods, including Lord Śiva and Lord Brahmā, on the same level, at once becomes a pāṣaṇḍī, or atheist. We should never consider that the Supreme Lord Viṣṇu and the demigods are on an equal footing.
ПОЯСНЕННЯ: Цей вірш згадує про високе становище Господа Шіви. Імперсоналісти запевняють, що Абсолютна Істина не має форми і що тому можна собі з однаковим успіхом уявляти або форму Вішну, або форму Господа Шіви, або богині Дурґи, або їхнього сина Ґанеші. Проте насправді Верховний Бог-Особа — це найвищий повелитель усіх. У «Чайтан’я-чарітамріті» (Аді 5.142) сказано: екале іш́вара кр̣шн̣а а̄ра саба бгр̣тйа — Верховний Господь — це Крішна, а всі інші, включно з Господом Шівою і Господом Брахмою, вже й не згадуючи інших півбогів, — це слуги Крішни. Про те саме йдеться в цьому вірші. Господь Шіва завдячує своїм важливим становищем тому, що йому на голову спадає вода Ґанґи, якою омито стопи Господа Вішну. У «Харі-бгакті-віласі» Санатани Ґосвамі сказано, що кожен, хто ставить на один рівень Верховного Господа і півбогів, включно з Господом Шівою та Господом Брахмою, відразу ж стає пашанді, атеїстом. Ми ніколи не повинні вважати, що Верховний Господь Вішну існує на тому самому рівні, що й півбоги.
Another significant point of this verse is that the mind of the conditioned soul, on account of its association with the material energy from time immemorial, contains heaps of dirt in the form of desires to lord it over material nature. This dirt is like a mountain, but a mountain can be shattered when hit by a thunderbolt. Meditating on the lotus feet of the Lord acts like a thunderbolt on the mountain of dirt in the mind of the yogī. If a yogī wants to shatter the mountain of dirt in his mind, he should concentrate on the lotus feet of the Lord and not imagine something void or impersonal. Because the dirt has accumulated like a solid mountain, one must meditate on the lotus feet of the Lord for quite a long time. For one who is accustomed to thinking of the lotus feet of the Lord constantly, however, it is a different matter. The devotees are so fixed on the lotus feet of the Lord that they do not think of anything else. Those who practice the yoga system must meditate on the lotus feet of the Lord for a long time after following the regulative principles and thereby controlling the senses.
Інший важливий момент, згаданий у цьому вірші, полягає в тому, що розум зумовленої душі, від непам’ятних часів занурений у матеріальну енерґію, нагромаджує в собі гори бруду у формі бажання панувати над матеріальною природою. Хоча цей бруд схожий на гору, гора розсипається на порох під ударом блискавки. Медитація на лотосові стопи Господа, наче блискавка, розбиває гору бруду в розумі йоґа. Якщо йоґ бажає розбити в порох гору бруду в своєму розумі, він повинен зосередитися на лотосових стопах Господа і не вигадувати собі ніякої порожнечі й нічого безособистісного. Нагромаджений бруд схожий на тверду гору, і тому треба медитувати на лотосові стопи Господа протягом тривалого часу. Однак ті, хто звик думати про лотосові стопи Господа повсякчасно, медитують на них зовсім з інших причин. Віддані так зосереджуються на лотосових стопах Господа, що не думають ні про що інше. Ті, хто практикує йоґу, повинні медитувати на лотосові стопи Господа протягом тривалого часу і дотримуватися реґулівних засад, приборкуючи таким чином свої чуття.
It is specifically mentioned here, bhagavataś caraṇāravindam: one has to think of the lotus feet of the Lord. The Māyāvādīs imagine that one can think of the lotus feet of Lord Śiva or Lord Brahmā or the goddess Durgā to achieve liberation, but this is not so. Bhagavataḥ is specifically mentioned. Bhagavataḥ means “of the Supreme Personality of Godhead, Viṣṇu,” and no one else. Another significant phrase in this verse is śivaḥ śivo ’bhūt. By his constitutional position, Lord Śiva is always great and auspicious, but since he has accepted on his head the Ganges water, which emanated from the lotus feet of the Lord, he has become even more auspicious and important. The stress is on the lotus feet of the Lord. A relationship with the lotus feet of the Lord can even enhance the importance of Lord Śiva, what to speak of other, ordinary living entities.
У цьому вірші ясно сказано: бгаґаваташ́ чаран̣а̄равіндам — треба медитувати на лотосові стопи Господа. Майаваді гадають, що можна медитувати на лотосові стопи Господа Шіви, чи Господа Брахми, чи богині Дурґи і так само досягнути звільнення, але це не так. Тут конкретно сказано: бгаґаватах̣. Бгаґаватах̣ означає «Верховного Бога-Особи, Вішну», і нічого іншого. Також варто відзначити в цьому вірші слова ш́івах̣ ш́іво ’бгӯт. За своєю природою Господь Шіва завжди великий і благословенний, але, підставивши свою голову під води Ґанґи, що спливають з лотосових стіп Господа, він став ще більш благословенний і досягнув ще вищого становища. Це підкреслює могутність лотосових стіп Господа. Вплив лотосових стіп Господа звеличує навіть Господа Шіву, тому що вже казати за інших, звичайних живих істот.