Text 2
2
Devanagari
Деванагарі
दैवाल्लब्धेन सन्तोष आत्मविच्चरणार्चनम् ॥ २ ॥
Text
Текст
vidharmāc ca nivartanam
daivāl labdhena santoṣa
ātmavic-caraṇārcanam
відгарма̄ч ча нівартанам
даіва̄л лабдгена сантоша
а̄тмавіч-чаран̣а̄рчанам
Synonyms
Послівний переклад
sva-dharma-ācaraṇam — executing one’s prescribed duties; śaktyā — to the best of one’s ability; vidharmāt — unauthorized duties; ca — and; nivartanam — avoiding; daivāt — by the grace of the Lord; labdhena — with what is achieved; santoṣaḥ — satisfied; ātma-vit — of the self-realized soul; caraṇa — the feet; arcanam — worshiping.
сва-дгарма-а̄чаран̣ам — виконуючи свої визначені обов’язки; ш́актйа̄ — якомога ліпше; відгарма̄т — не схвалених обов’язків; ча — і; нівартанам — уникаючи; даіва̄т — з милості Господа; лабдгена — здобутим; сантошах̣ — задоволений; а̄тма-віт — душ, які пізнали себе; чаран̣а — стопи; арчанам — вшановуючи.
Translation
Переклад
One should execute his prescribed duties to the best of his ability and avoid performing duties not allotted to him. One should be satisfied with as much gain as he achieves by the grace of the Lord, and one should worship the lotus feet of a spiritual master.
Людина повинна якомога ліпше виконувати свої обов’язки й уникати того, що не входить до її обов’язків. Вона повинна задовольнятися здобутками, які приходять до неї самі з ласки Господа, і поклонятися лотосових стопах духовного вчителя.
Purport
Коментар
In this verse there are many important words which could be very elaborately explained, but we shall briefly discuss the important aspects of each. The final statement is ātmavic-caraṇārcanam. Ātma-vit means a self-realized soul or bona fide spiritual master. Unless one is self-realized and knows what his relationship with the Supersoul is, he cannot be a bona fide spiritual master. Here it is recommended that one should seek out a bona fide spiritual master and surrender unto him (arcanam), for by inquiring from and worshiping him one can learn spiritual activities.
ПОЯСНЕННЯ: У цьому вірші перелічено багато важливих понять, гідних докладного пояснення, але ми лише коротко зупинимося на основних моментах кожного з них. Вірш завершуює вислів а̄тмавіч-чаран̣а̄рчанам. А̄тма-віт означає «душа, яка пізнала себе» або «істинний духовний вчитель». Той, хто не пізнав себе і не знає своїх стосунків із Наддушею, не може бути істинним духовним вчителем. Цей вірш закликає знайти істинного духовного вчителя і віддатися йому (арчанам), тому що розпитуючи його й поклоняючись йому людина може навчитися мистецтву духовної діяльності.
The first recommendation is sva-dharmācaraṇam. As long as we have this material body there are various duties prescribed for us. Such duties are divided by a system of four social orders: brāhmaṇa, kṣatriya, vaiśya and śūdra. These particular duties are mentioned in the śāstra, and particularly in Bhagavad-gītā. Sva-dharmācaraṇam means that one must discharge the prescribed duties of his particular division of society faithfully and to the best of his ability. One should not accept another’s duty. If one is born in a particular society or community, he should perform the prescribed duties for that particular division. If, however, one is fortunate enough to transcend the designation of birth in a particular society or community by being elevated to the standard of spiritual identity, then his sva-dharma, or duty, is solely that of serving the Supreme Personality of Godhead. The actual duty of one who is advanced in Kṛṣṇa consciousness is to serve the Lord. As long as one remains in the bodily concept of life, he may act according to the duties of social convention, but if one is elevated to the spiritual platform, he must simply serve the Supreme Lord; that is the real execution of sva-dharma.
Господь починає свої настанови зі слів сва-дгарма̄чаран̣ам. Доки ми перебуваємо в матеріальному тілі, ми маємо численні обов’язки, визначені для нас. Ці обов’язки класифікують згідно з чотирма соціальними станами: брахманів, кшатріїв, вайшій та шудр. Обов’язки кожного з цих станів викладено в шастрах, зокрема в «Бгаґавад-ґіті». Сва-дгарма̄чаран̣ам означає, що людина повинна щиро й якомога ліпше виконувати свої обов’язки, визначені згідно з її соціальним станом. Не слід братися за чужі обов’язки. Обов’язки тої громади, в якій людина народилася, їй і слід виконувати. А якщо їй пощастило піднятися над рамками громади свого народження, пізнавши свою духовну тотожність, її сва-дгарма, обов’язок, полягає суто в тому, щоб служити Верховному Богові-Особі. Справжній обов’язок того, хто досягнув високого рівня свідомості Крішни, — це служити Господу. Доки людина тримається тілесної концепції життя, вона може діяти згідно з обов’язками, які накладають на неї суспільні звичаї, але коли вона досягає духовного рівня, вона повинна просто служити Верховному Господу, в цьому й полягає справжня сва-дгарма.