Skip to main content

Text 8

8

Devanagari

Деванагарі

यद‍ृच्छयोपलब्धेन सन्तुष्टो मितभुङ्‍मुनि: ।
विविक्तशरण: शान्तो मैत्र: करुण आत्मवान् ॥ ८ ॥

Text

Текст

yadṛcchayopalabdhena
santuṣṭo mita-bhuṅ muniḥ
vivikta-śaraṇaḥ śānto
maitraḥ karuṇa ātmavān
йадр̣ччгайопалабдгена
сантушт̣о міта-бгун̇ муніх̣
вівікта-ш́аран̣ах̣ ш́а̄нто
маітрах̣ карун̣а а̄тмава̄н

Synonyms

Послівний переклад

yadṛcchayā — without difficulty; upalabdhena — with what is obtained; santuṣṭaḥ — satisfied; mita — little; bhuk — eating; muniḥ — thoughtful; vivikta-śaraṇaḥ — living in a secluded place; śāntaḥ — peaceful; maitraḥ — friendly; karuṇaḥ — compassionate; ātma-vān — self-possessed, self-realized.

йадр̣ччгайа̄  —  без труднощів; упалабдгена  —  тим, що вдається здобути; сантушт̣ах̣  —  задоволений; міта  —  мало; бгук  —  їсти; муніх̣  —  вдумливий; вівікта-ш́аран̣ах̣  —  живучи на відлюдді; ш́а̄нтах̣  —  вмиротворений; маітрах̣  —  приязний; карун̣ах̣  —  співчутливий; а̄тма-ва̄н  —  що володіє собою і що пізнав себе.

Translation

Переклад

For his income a devotee should be satisfied with what he earns without great difficulty. He should not eat more than what is necessary. He should live in a secluded place and always be thoughtful, peaceful, friendly, compassionate and self-realized.

Відданий повинен задовольнятися прибутком, який йому вдається заробити без надмірних зусиль. Він не повинен переїдати. Він повинен жити усамітнено і завжди залишатися вдумливим, вмиротвореним, приязним, співчутливим і свідомим своєї суті.

Purport

Коментар

Everyone who has accepted a material body must maintain the necessities of the body by acting or earning some livelihood. A devotee should only work for such income as is absolutely necessary. He should be satisfied always with such income and should not endeavor to earn more and more simply to accumulate the unnecessary. A person in the conditioned state who has no money is always found working very hard to earn some with the object of lording it over material nature. Kapiladeva instructs that we should not endeavor hard for things which may come automatically, without extraneous labor. The exact word used in this connection, yadṛcchayā, means that every living entity has a predestined happiness and distress in his present body; this is called the law of karma. It is not possible that simply by endeavors to accumulate more money a person will be able to do so, otherwise almost everyone would be on the same level of wealth. In reality everyone is earning and acquiring according to his predestined karma. According to the Bhāgavatam conclusion, we are sometimes faced with dangerous or miserable conditions without endeavoring for them, and similarly we may have prosperous conditions without endeavoring for them. We are advised to let these things come as predestined. We should engage our valuable time in prosecuting Kṛṣṇa consciousness. In other words, one should be satisfied by his natural condition. If by predestination one is put into a certain condition of life which is not very prosperous in comparison to another’s position, one should not be disturbed. He should simply try to utilize his valuable time to advance in Kṛṣṇa consciousness. Advancement in Kṛṣṇa consciousness does not depend on any materially prosperous or distressed condition; it is free from the conditions imposed by material life. A very poor man can execute Kṛṣṇa consciousness as effectively as a very rich man. One should therefore be very satisfied with his position as offered by the Lord.

ПОЯСНЕННЯ: Кожен, хто народився в матеріальному тілі, повинен підтримувати його, задовольняючи його насущні потреби, а для цього треба якось заробляти собі на життя. Відданий повинен докладати більше зусиль, щоб добути собі прожиток, ніж це конче потрібно. Він повинен задовольнятися мінімальним прибутком і не намагатися заробляти дедалі більше, щоб просто накопичувати непотрібні речі. Зумовлена людина, в якої немає грошей, як можна зазвичай бачити, докладає великих зусиль, щоб заробити більше грошей і тоді панувати над матеріальною природою. Капіладева вчить нас, що не слід докладати великих зусиль задля речей, які приходять самі собою, без надмірної праці. Слово, вжите в цьому зв’язку,    —    йадр̣ччгайа̄, означає, що кожній живій істоті судилося зазнати якогось щастя і якогось страждання в цьому тілі. Це називають законом карми. Щоб накопичити більше грошей, недостатньо самих зусиль, бо інакше майже всі володіли б однаковими статками. В дійсності кожен заробляє й дістає стільки, скільки йому судилося згідно з його кармою. Як зауважує «Бгаґаватам», іноді ми потрапляємо в біду чи небезпечне становище, не докладаючи до цього ніяких зусиль, і так само ми можемо жити в розкошах, не докладаючи зусиль, щоб їх здобути. Господь радить нам приймати свою долю такою, як вона є. Свій цінний час треба використовувати на розвиток свідомості Крішни. Іншими словами, треба задовольнитися своїм природним становищем. Якщо доля ставить нас у певні обставини і наш добробут не дуже високий, порівняно з добробутом інших, ми не повинні перейматися цим. Просто треба використати свій цінний час на те, щоб розвивати свідомість Крішни. Розвиток свідомості Крішни не залежить від матеріального процвітання чи скрути. Свідомість Крішни вища за всі обставини, в які ставить нас матеріальне життя. Останній злидар може розвивати свідомість Крішни з таким самим успіхом, як і великий багатій. Тому треба вміти повністю задовольнятися своїм становищем, яке ми отримуємо з волі Господа.

Another word here is mita-bhuk. This means that one should eat only as much as necessary to maintain the body and soul together. One should not be gluttonous to satisfy the tongue. Grains, fruits, milk and similar foods are allotted for human consumption. One should not be excessively eager to satisfy the tongue and eat that which is not meant for humanity. Particularly, a devotee should eat only prasāda, or food which is offered to the Personality of Godhead. His position is to accept the remnants of those foodstuffs. Innocent foods like grains, vegetables, fruits, flowers and milk preparations are offered to the Lord, and therefore there is no scope for offering foods which are in the modes of passion and ignorance. A devotee should not be greedy. It is also recommended that the devotee should be muni, or thoughtful; he should always think of Kṛṣṇa and how to render better service to the Supreme Personality of Godhead. That should be his only anxiety. As a materialist is always thoughtful about improving his material condition, a devotee’s thoughts should always be engaged in improving his condition in Kṛṣṇa consciousness; therefore he should be a muni.

Також у цьому вірші вжито слова міта-бгук. Це означає, що треба їсти рівно стільки, скільки потрібно для того, щоб підтримати в тілі життя. Не слід об’їдатися, намагаючись догодити своєму язику. Людині виділено в їжу зерно, фрукти, молоко та інші подібні продукти. Не слід, женучись за втіхою язика, їсти продукти, які людині їсти не годилося. Зокрема, відданий повинен їсти тільки прасад, їжу, офіровану Богові-Особі. Відданому годиться харчуватися рештками страв, піднесених Господу. Господу офірують страви, приготовані з чистих продуктів, як оце зерно, овочі, фрукти, квіти й молоко, а продукти, які мають природу ґун пристрасті й невігластва Господу пропонувати не можна. Відданий не повинен бути жадібним. Також Капіладева радить у цьому вірші, щоб відданий був муні, або вдумливим. Відданий повинен завжди думати про Крішну і про те, як ліпше служити Верховному Богові-Особі. Це єдине, про що ми повинні турбуватися. Як матеріаліст завше думає про те, як поліпшити своє матеріальне становище, атк відданий повинен завжди думати про те, як поліпшити рівень своєї свідомості Крішни. Іншими словами, він повинен бути муні.

The next item recommended is that a devotee should live in a secluded place. Generally a common man is interested in pounds, shillings and pence, or materialistic advancement in life, which is unnecessary for a devotee. A devotee should select a place of residence where everyone is interested in devotional service. Generally, therefore, a devotee goes to a sacred place of pilgrimage where devotees live. It is recommended that he live in a place where there is no large number of ordinary men. It is very important to live in a secluded place (vivikta-śaraṇa). The next item is śānta, or peacefulness. The devotee should not be agitated. He should be satisfied with his natural income, eat only as much as he needs to keep his health, live in a secluded place and always remain peaceful. Peace of mind is necessary for prosecuting Kṛṣṇa consciousness.

Далі цей вірш радить, щоб відданий жив самотньо. Загалом звичайні люди цікавляться грошима, тобто поліпшенням матеріального боку життя, непотрібним для відданого. Відданий повинен знайти собі житло там, де всі цікавляться відданим служінням. Тому відданий переважно оселяється в святому місці, де живуть інші віддані. Писання радять відданому жити там, де немає великої кількості звичайних людей. Отже, дуже важливо жити на відлюдді (вівікта-ш́аран̣а). Наступна якість    —    це шанта, вмиротвореність. Відданий не повинен бути стурбований. Він повинен задовольнятися прибутком, який приходить до нього природним чином, їсти не більше, ніж треба для підтримання здоров’я, жити самотньо і завжди залишатися вмиротвореним. Спокій розуму конче потрібний для розвитку свідомості Крішни.

The next item is maitra, friendliness. A devotee should be friendly to everyone, but his intimate friendship should be with devotees only. With others he should be official. He may say, “Yes, sir, what you say is all right,” but he is not intimate with them. A devotee should, however, have compassion for persons who are innocent, who are neither atheistic nor very much advanced in spiritual realization. A devotee should be compassionate towards them and instruct them as far as possible in making advancement in Kṛṣṇa consciousness. A devotee should always remain ātmavān, or situated in his spiritual position. He should not forget that his main concern is to make advancement in spiritual consciousness, or Kṛṣṇa consciousness, and he should not ignorantly identify himself with the body or the mind. Ātmā means the body or the mind, but here the word ātmavān especially means that one should be self-possessed. He should always remain in the pure consciousness that he is spirit soul and not the material body or the mind. That will make him progress confidently in Kṛṣṇa consciousness.

Наступна якість    —    це маітра, приязність. Відданий повинен до всіх ставитися дружньо, але тісно дружити тільки з відданими. З іншими він повинен підтримувати стримано-ввічливі стосунки. Він може казати: «Так, пане, ви маєте рацію»,    —    але не зав’язувати тісних стосунків з матеріалістами. Разом з тим, відданий повинен виявляти співчуття до невинних людей, що не належать до атеїстів, але не посідають глибокого духовного розуміння. Відданий повинен виявляти співчуття до них і, наскільки можливо, вчити їх, як розвивати свідомість Крішни. Відданий повинен завжди залишатися а̄тма̄ва̄н, утвердженим у своєму духовному становищі. Він не повинен забувати, що насамперед йому слід піклуватися про розвиток духовної свідомості, або свідомості Крішни, а не ототожнювати себе в невігластві з тілом і розумом. А̄тма̄ може також означати «тіло» або «розум», але в даному випадку слово а̄тмава̄н означає, що треба володіти собою. Відданому треба завжди зберігати чисту свідомість і пам’ятати, що він духовна душа, а не матеріальне тіло чи розум. Тоді він впевнено проґресуватиме в свідомості Крішни.