Text 16
16
Devanagari
Деванагарі
साहङ्कारस्य द्रव्यस्य योऽवस्थानमनुग्रह: ॥ १६ ॥
Text
Текст
ātmānaṁ pratipadyate
sāhaṅkārasya dravyasya
yo ’vasthānam anugrahaḥ
а̄тма̄нам̇ пратіпадйате
са̄хан̇ка̄расйа дравйасйа
йо ’вастга̄нам ануґрахах̣
Synonyms
Послівний переклад
evam — thus; pratyavamṛśya — after understanding; asau — that person; ātmānam — his self; pratipadyate — realizes; sa-ahaṅkārasya — accepted under false ego; dravyasya — of the situation; yaḥ — who; avasthānam — resting place; anugrahaḥ — the manifester.
евам — так; пратйавамр̣ш́йа — зрозумівши; асау — ця особа; а̄тма̄нам — своє єство; пратіпадйате — пізнає; са-ахан̇ка̄расйа — того, що вона приймала під впливом оманного его; дравйасйа — становища; йах̣ — хто; авастга̄нам — опора; ануґрахах̣ — хто проявляє.
Translation
Переклад
When, by mature understanding, one can realize his individuality, then the situation he accepts under false ego becomes manifest to him.
Коли завдяки зрілому розумінню людина усвідомлює свою індивідуальність, їй відкривається природа того становища, в якому вона перебувала під впливом оманного его.
Purport
Коментар
The Māyāvādī philosophers’ position is that at the ultimate issue the individual is lost, everything becomes one, and there is no distinction between the knower, the knowable and knowledge. But by minute analysis we can see that this is not correct. Individuality is never lost, even when one thinks that the three different principles, namely the knower, the knowable and knowledge, are amalgamated or merged into one. The very concept that the three merge into one is another form of knowledge, and since the perceiver of the knowledge still exists, how can one say that the knower, knowledge and knowable have become one? The individual soul who is perceiving this knowledge still remains an individual. Both in material existence and in spiritual existence the individuality continues; the only difference is in the quality of the identity. In the material identity, the false ego acts, and because of false identification, one takes things to be different from what they actually are. That is the basic principle of conditional life. Similarly, when the false ego is purified, one takes everything in the right perspective. That is the state of liberation.
ПОЯСНЕННЯ: Філософи-майаваді вважають, що в кінець-кінцем індивідуальність зникає, все стає одним, і між тим, хто пізнає, пізнаваним і знанням зникає будь-яка різниця. Але ретельний аналіз виявляє помилковість такого судження. Індивідуальність не зникає ніколи, навіть коли істоті здається, що три начала — той, хто пізнає, пізнаване і знання — зливаються воєдино. Саме усвідомлення того, що ці три начала зливаються, також являє собою різновид знання, а раз існує той, хто сприймає це знання, як можна стверджувати, що той, хто пізнає, пізнаване і знання злилися воєдино? Індивідуальна душа, яка сприймає це знання, далі залишається індивідуальністю. Індивідуальність залишається як у матеріальному існуванні, так і в духовному, єдина різниця полягає в природі самоототожнення індивідуальної душі. Коли душа ототожнює себе з матерією, на неї впливає оманне его і вона під впливом ілюзії сприймає всі речі інакшими, ніж вони є насправді. В цьому полягає суть зумовленого життя. Відповідно, коли жива істота очищується від оманного его, вона все бачить в істинному світлі, і цей стан називають звільненням.
It is stated in the Īśopaniṣad that everything belongs to the Lord. Īśāvāsyam idaṁ sarvam. Everything exists on the energy of the Supreme Lord. This is also confirmed in Bhagavad-gītā. Because everything is produced of His energy and exists on His energy, the energy is not different from Him — but still the Lord declares, “I am not there.” When one clearly understands one’s constitutional position, everything becomes manifest. False egoistic acceptance of things conditions one, whereas acceptance of things as they are makes one liberated. The example given in the previous verse is applicable here: due to absorption of one’s identity in his money, when the money is lost he thinks that he is also lost. But actually he is not identical with the money, nor does the money belong to him. When the actual situation is revealed, we understand that the money does not belong to any individual person or living entity, nor is it produced by man. Ultimately the money is the property of the Supreme Lord, and there is no question of its being lost. But as long as one falsely thinks, “I am the enjoyer,” or “I am the Lord,” this concept of life continues, and one remains conditioned. As soon as this false ego is eliminated, one is liberated. As confirmed in the Bhāgavatam, situation in one’s real constitutional position is called mukti, or liberation.
Як сказано в «Ішопанішаді», все суще належить Господу: іш́а̄ва̄сйам ідам̇ сарвам. Все суще спирається на енерґію Верховного Господа. Це підтверджує і «Бгаґавад-ґіта». Все суще породжене енерґією Господа і спирається на неї, а енерґія Господа невідмінна від Нього Самого, однак Господь проголошує: «Я існую окремо». Тому, хто ясно усвідомлює своє природне становище, відкриваються всі істини. Коли людина дивиться на все через призму оманного его, таке сприйняття її зумовлює, а коли вона приймає речі такими, які вони є, вона досягає звільнення. Тут можна використати приклад, наведений у попередньому вірші: коли людина, яка ототожнює себе зі своїми грошима, втрачає їх, вона вважає, що вона сама також пропала. Але насправді вона зовсім відмінна від грошей, і гроші їй не належать. Побачивши дійсність в істинному світлі, ми розуміємо, що гроші не належать жодній окремій людині чи живій істоті і не є людським творінням. В кінцевому підсумку гроші становлять власність Верховного Господа, і тому не може бути мови про те, щоб хтось їх втратив. Але доки людина в своїй ілюзії думає «Я насолоджуюся» чи «Я Господь», вона не зможе звільнитися від спотвореного світобачення і залишатиметься зумовленою. А як тільки вона звільняється від оманного его, вона досягає звільнення. Як підтверджує «Бгаґаватам», мукті, або звільнення, — це повернення до свого істинного природного становища.