Text 33
33
Devanagari
Деванагарі
तन्मात्रत्वं च नभसो लक्षणं कवयो विदु: ॥ ३३ ॥
Text
Текст
draṣṭur liṅgatvam eva ca
tan-mātratvaṁ ca nabhaso
lakṣaṇaṁ kavayo viduḥ
драшт̣ур лін̇ґатвам ева ча
тан-ма̄тратвам̇ ча набгасо
лакшан̣ам̇ кавайо відух̣
Synonyms
Послівний переклад
artha-āśrayatvam — that which conveys the meaning of an object; śabdasya — of sound; draṣṭuḥ — of the speaker; liṅgatvam — that which indicates the presence; eva — also; ca — and; tat-mātratvam — the subtle element; ca — and; nabhasaḥ — of ether; lakṣaṇam — definition; kavayaḥ — learned persons; viduḥ — know.
артга-а̄ш́райатвам — те, що передає суть об’єкта; ш́абдасйа — звуку; драшт̣ух̣ — того, хто говорить; лін̇ґатвам — те, що вказує на присутність; ева — також; ча — і; тат-ма̄тратвам — тонкий елемент; ча — і; набгасах̣ — ефіру; лакшан̣ам — визначення; кавайах̣ — вчені особи; відух̣ — знають.
Translation
Переклад
Persons who are learned and who have true knowledge define sound as that which conveys the idea of an object, indicates the presence of a speaker screened from our view and constitutes the subtle form of ether.
Наділені істинним знанням і мудрістю люди визначають звук як те, що передає образ об’єкта, вказує на присутність прихованого від наших очей мовця і становить тонку форму ефіру.
Purport
Коментар
It is very clear herein that as soon as we speak of hearing, there must be a speaker; without a speaker there is no question of hearing. Therefore the Vedic knowledge, which is known as śruti, or that which is received by hearing, is also called apauruṣa. Apauruṣa means “not spoken by any person materially created.” It is stated in the beginning of Śrīmad-Bhāgavatam, tene brahma hṛdā. The sound of Brahman, or Veda, was first impregnated into the heart of Brahmā, the original learned man (ādi-kavaye). How did he become learned? Whenever there is learning, there must be a speaker and the process of hearing. But Brahmā was the first created being. Who spoke to him? Since no one was there, who was the spiritual master to give knowledge? He was the only living creature; therefore the Vedic knowledge was imparted within his heart by the Supreme Personality of Godhead, who is seated within everyone as Paramātmā. Vedic knowledge is understood to be spoken by the Supreme Lord, and therefore it is free from the defects of material understanding. Material understanding is defective. If we hear something from a conditioned soul, it is full of defects. All material and mundane information is tainted by illusion, error, cheating and imperfection of the senses. Because Vedic knowledge was imparted by the Supreme Lord, who is transcendental to material creation, it is perfect. If we receive that Vedic knowledge from Brahmā in disciplic succession, then we receive perfect knowledge.
ПОЯСНЕННЯ: Як вказано в цьому вірші, коли йдеться про слухання, неодмінно мусить бути той, хто говорить, якщо ніхто не говорить, то немає мови про слухання. Тому ведичну науку, відому як шруті, тобто «почуте», називають також апауруша. Апауруша означає «те, що не повідало жодне матеріальне створіння». На початку «Шрімад-Бгаґаватам» сказано: тене брахма хр̣да̄. Звук Брахмана, Веда, спочатку був вкладений в серце Брахми, першого мудреця (а̄ді-кавайе). Як він став мудрецем? Коли йдеться про науку, повинен бути промовець і слухання. Хто говорив з Брахмою? В той час ще нікого не існувало, хто ж тоді був його духовним наставником? Він був єдине живе створіння, тому ведичне знання вклав у його серце Верховний Бог-Особа, що перебуває в кожному як Параматма. Як відомо, ведичну науку повідав Верховний Господь, і тому вона вільна від вад матеріального розуму. Матеріальне знання не може бути вільним від вад. Коли ми слухаємо щось від зумовленої душі, ми отримуємо недосконале знання. Будь-яку матеріальну інформацію плямують помилки, ілюзія, обман і чуттєва недосконалість. Ведичне знання дає Верховний Господь, трансцендентний до матеріального творіння, і тому воно досконале. Якщо ми отримаємо ведичне знання від Брахми в учнівській спадкоємності, ми отримаємо досконале знання.
Every word we hear has a meaning behind it. As soon as we hear the word “water,” there is a substance — water — behind the word. Similarly, as soon as we hear the word “God,” there is a meaning to it. If we receive that meaning and explanation of “God” from God Himself, then it is perfect. But if we speculate about the meaning of “God,” it is imperfect. Bhagavad-gītā, which is the science of God, is spoken by the Personality of Godhead Himself. This is perfect knowledge. Mental speculators or so-called philosophers who are researching what is actually God will never understand the nature of God. The science of God has to be understood in disciplic succession from Brahmā, who was first instructed about knowledge of God by God Himself. We can understand the knowledge of God by hearing Bhagavad-gītā from a person authorized in the disciplic succession.
Кожне слово, яке ми чуємо, криє в собі певний зміст. Коли ми чуємо слово «вода», за цим словом стоїть певна субстанція — вода. Так само, коли ми чуємо слово «Бог», воно має певний зміст. Якщо ми визнаємо за ним той зміст, який вкладає в це слово Сам Бог, це знання буде досконале. Але якщо ми будемо будувати власні здогади про значення слова «Бог», ми залишимося з недосконалим знанням. Науку про Бога викладає «Бгаґавад-ґіта», яку повідав Сам Бог-Особа. Вона містить досконале знання. Умоглядні мислителі чи так звані філософи, які будують власні теорія про Бога, ніколи не зрозуміють Його природи. Науку про Бога треба вивчати в учнівській спадкоємності, що бере початок від Брахми, першого учня, якого вчив науки про Бога Сам Бог. Науку про Бога можна пізнати, слухаючи «Бгаґавад-ґіту» від авторитетної особи, яка належить до учнівської спадкоємності.
When we speak of seeing, there must be form. By our sense perception, the beginning experience is the sky. Sky is the beginning of form. And from the sky, other forms emanate. Therefore the objects of knowledge and sense perception begin from the sky.
Коли йдеться про здатність бачити, треба визнати існування форми. Перше, що можуть сприйняти наші чуття, — це небо. Небо являє собою початок усіх форм. З неба постають усі інші форми. Отже, небо — це перший об’єкт пізнання і джерело чуттєвого сприйняття.