Text 41
41
Devanagari
Деванагарі
एवं समुदितस्तेन कपिलेन प्रजापति: ।
दक्षिणीकृत्य तं प्रीतो वनमेव जगाम ह ॥ ४१ ॥
Text
Текст
evaṁ samuditas tena
kapilena prajāpatiḥ
dakṣiṇī-kṛtya taṁ prīto
vanam eva jagāma ha
евам̇ самудітас тена
капілена праджа̄патіх̣
дакшін̣і-кр̣тйа там̇ пріто
ванам ева джаґа̄ма ха
Synonyms
Послівний переклад
maitreyaḥ uvāca — the great sage Maitreya said; evam — thus; samuditaḥ — addressed; tena — by Him; kapilena — by Kapila; prajāpatiḥ — the progenitor of human society; dakṣiṇī-kṛtya — having circumambulated; tam — Him; prītaḥ — being pacified; vanam — to the forest; eva — indeed; jagāma — he left; ha — then.
маітрейах̣ ува̄ча — великий мудрець Майтрея сказав; евам — так; самудітах̣ — почувши мову; тена — Ним; капілена — Капілою; праджа̄патіх̣ — прародитель людства; дакшін̣і-кр̣тйа — обійшовши; там — Його; прітах̣ — вмиротворений; ванам — в ліс; ева — справді; джаґа̄ма — пішов геть; ха — тоді.
Translation
Переклад
Śrī Maitreya said: Thus when Kardama Muni, the progenitor of human society, was spoken to in fullness by his son, Kapila, he circumambulated Him, and with a good, pacified mind he at once left for the forest.
Шрі Майтрея сказав: Вислухавши до кінця свого сина, Капілу, Кардама Муні, прародитель людства, обійшов Його і з спокійним серцем пішов у ліс.
Purport
Коментар
Going to the forest is compulsory for everyone. It is not a mental excursion upon which one person goes and another does not. Everyone should go to the forest at least as a vānaprastha. Forest-going means to take one-hundred-percent shelter of the Supreme Lord, as explained by Prahlāda Mahārāja in his talks with his father. Sadā samudvigna-dhiyām (Bhāg. 7.5.5). People who have accepted a temporary, material body are always full of anxieties. One should therefore not be very much affected by this material body, but should try to be freed. The preliminary process to become freed is to go to the forest or give up family relationships and exclusively engage in Kṛṣṇa consciousness. That is the purpose of going to the forest. Otherwise, the forest is only a place of monkeys and wild animals. To go to the forest does not mean to become a monkey or a ferocious animal. It means to accept exclusively the shelter of the Supreme Personality of Godhead and engage oneself in full service. One does not actually have to go to the forest. At the present moment this is not at all advisable for a man who has spent his life all along in big cities. As explained by Prahlāda Mahārāja (hitvātma-pātaṁ gṛham andha-kūpam), one should not remain always engaged in the responsibilities of family life because family life without Kṛṣṇa consciousness is just like a blind well. Alone in a field, if one falls into a blind well and no one is there to save him, he may cry for years, and no one will see or hear where the crying is coming from. Death is sure. Similarly, those who are forgetful of their eternal relationship with the Supreme Lord are in the blind well of family life; their position is very ominous. Prahlāda Mahārāja advised that one should give up this well somehow or other and take to Kṛṣṇa consciousness and thus be freed from material entanglement, which is full of anxieties.
ПОЯСНЕННЯ: Піти в ліс повинен кожен. Це не прогулянка, на яку один іде, а інший ні. Кожен повинен піти до лісу, принаймні як ванапрастга. Піти в ліс означає без решти віддатися під притулок Верховного Господа, як пояснював своєму батькові Прахлада Махараджа. Сада̄ самудвіґна-дгійа̄м (Бгаґ. 7.5.5). Людей, які прийняли тимчасове, матеріальне тіло, завжди переслідує тривога. Тому не треба занадто прив’язуватися до матеріального тіла, навпаки, треба від нього звільнятися. Підготовка до цього звільнення починається з того, що чоловік іде в ліс, обриває стосунки стосунки і цілковито занурюється у свідомість Крішни. Саме для цього призначений відхід до лісу. А без цього ліс являє собою просто місце, де живуть мавпи та інша звірина. Піти в ліс не означає стати подібним до мавпи чи хижаком. Це означає повністю віддатися під опіку Верховного Бога-Особи і цілковито присвятити себе на служіння Йому. Немає потреби селитися в справжньому лісі. Сучасній людині, яка провела все своє життя у великих містах, робити це зовсім не варто. Як пояснює Прахлада Махараджа (хітва̄тма-па̄там̇ ґр̣хам андга-кӯпам), не треба довічно залишатися зануреним у справи сімейного життя, тому що сімейне життя без свідомості Крішни подібне до покинутого колодязя. Якщо хтось, гуляючи полем, впаде в покинутий колодязь і поряд не буде якогось рятівника, то він може роками кричати, але ніхто так і не почує його. Так само ті, хто забув про свої вічні стосунки з Верховним Господом, перебувають у покинутому колодязі сімейного життя. Їхнє становище дуже небезпечне. Прахлада Махараджа радить знайти спосіб покинути цей колодязь і присвятити себе свідомості Крішни, щоб звільнитися від матеріального рабства з його неминучими тривогами.