Text 56
56
Devanagari
Деванагарі
न तीर्थपदसेवायै जीवन्नपि मृतो हि स: ॥ ५६ ॥
Text
Текст
na virāgāya kalpate
na tīrtha-pada-sevāyai
jīvann api mṛto hi saḥ
на віра̄ґа̄йа калпате
на тіртга-пада-сева̄йаі
джіванн апі мр̣то хі сах̣
Synonyms
Послівний переклад
на — не; іха — тут; йат — яка; карма — діяльність; дгарма̄йа — для релігійного самовдосконалення; на — не; віра̄ґа̄йа — для відреченості; калпате — веде; на — не; тіртга-пада — лотосових стіп Господа; сева̄йаі — до відданого служіння; джіван — живучи; апі — хоча; мр̣тах̣ — мертвий; хі — насправді; сах̣ — він.
Translation
Переклад
Anyone whose work is not meant to elevate him to religious life, anyone whose religious ritualistic performances do not raise him to renunciation, and anyone situated in renunciation that does not lead him to devotional service to the Supreme Personality of Godhead, must be considered dead, although he is breathing.
Якщо робота людини не має на меті розвитку релігійності, якщо релігійні відправи людини не розвивають у ній зреченості і якщо зреченість людини не веде її до відданого служіння Верховному Богові-Особі, таку людину, дарма що вона дихає, слід вважати за мерця.
Purport
Коментар
Devahūti’s statement is that since she was attached to living with her husband for sense gratification, which does not lead to liberation from material entanglement, her life was simply a waste of time. Any work one performs that does not lead to the state of religious life is useless activity. Everyone is by nature inclined to some sort of work, and when that work leads one to religious life and religious life leads one to renunciation and renunciation leads one to devotional service, one attains the perfection of work. As stated in Bhagavad-gītā, any work that does not lead ultimately to the standard of devotional service is a cause of bondage in the material world (yajñārthāt karmaṇo ’nyatra loko ’yaṁ karma-bandhanaḥ). Unless one is gradually elevated to the position of devotional service, beginning from his natural activity, he is to be considered a dead body. Work which does not lead one to the understanding of Kṛṣṇa consciousness is considered useless.
ПОЯСНЕННЯ: Девахуті прив’язалась до чоловікового товариства через те, що хотіла чуттєвого задоволення, яке не приводить до звільнення від матеріального рабства, а тому життя її минуло марно — такий її висновок. Будь-яка діяльність, що не підносить людину до релігійності, являє собою марну витрату часу. Всі люди від природи схильні до тої чи іншої діяльності, і коли ця діяльність приводить людину до релігійності, релігійність — до зреченості, а зреченість — до відданого служіння, це являє собою досконалість діяльності. Як сказано в «Бгаґавад-ґітіі», будь-яка діяльність, що не вивершується відданим служінням, становить причину рабства в матеріальному світі. Йаджн̃а̄ртга̄т карман̣о ’нйатра локо ’йам̇ карма-бандганах̣. Якщо людина, починаючи з рівня своєї природної діяльності, не піднімається поступово до рівня відданого служіння, її можна вважати за мерця. Робота, яка не допомагає розвинути свідомість Крішни, являє собою марну втрату часу.