Text 35
35
Devanagari
Деванагарі
शृण्वतो ध्यायतो विष्णो: कुर्वतो ब्रुवत: कथा: ॥ ३५ ॥
Text
Текст
yāmāḥ svāntara-yāpanāḥ
śṛṇvato dhyāyato viṣṇoḥ
kurvato bruvataḥ kathāḥ
йа̄ма̄х̣ сва̄нтара-йа̄пана̄х̣
ш́р̣н̣вато дгйа̄йато вішн̣ох̣
курвато бруватах̣ катга̄х̣
Synonyms
Послівний переклад
айа̄та-йа̄ма̄х̣ — час ніколи не минає марно; тасйа — Ману; а̄сан — були; йа̄ма̄х̣ — години; сва-антара — тривалість його життя; йа̄пана̄х̣ — підходячи до кінця; ш́р̣н̣ватах̣ — слухаючи; дгйа̄йатах̣ — медитуючи; вішн̣ох̣ — Господа Вішну; курватах̣ — діючи; бруватах̣ — розмовляючи; катга̄х̣ — розповіді.
Translation
Переклад
Consequently, although his duration of life gradually came to an end, his long life, consisting of a Manvantara era, was not spent in vain, since he ever engaged in hearing, contemplating, writing down and chanting the pastimes of the Lord.
Отож, хоча його довге життя, що триває одну епоху-манвантару, поступово підходило до кінця, воно не було змарнованим, тому що він завжди слухав про Господні розваги, обдумував їх, описував і оспівував.
Purport
Коментар
As freshly prepared food is very tasteful but if kept for three or four hours becomes stale and tasteless, so the existence of material enjoyment can endure as long as life is fresh, but at the fag end of life everything becomes tasteless, and everything appears to be vain and painful. The life of Emperor Svāyambhuva Manu, however, was not tasteless; as he grew older, his life remained as fresh as in the beginning because of his continued Kṛṣṇa consciousness. The life of a man in Kṛṣṇa consciousness is always fresh. It is said that the sun rises in the morning and sets in the evening and its business is to reduce the duration of everyone’s life. But the sunrise and sunset cannot diminish the life of one who engages in Kṛṣṇa consciousness. Svāyambhuva Manu’s life did not become stale after some time, for he engaged himself always in chanting about and meditating upon Lord Viṣṇu. He was the greatest yogī because he never wasted his time. It is especially mentioned here, viṣṇoḥ kurvato bruvataḥ kathāḥ. When he talked, he talked only of Kṛṣṇa and Viṣṇu, the Personality of Godhead; when he heard something, it was about Kṛṣṇa; when he meditated, it was upon Kṛṣṇa and His activities.
ПОЯСНЕННЯ: Щойно приготована їжа здається дуже смачною, але простоявши три-чотири години, псується і стає несмачною; так само й матеріальні насолоди дають втіху доти, доки людина молода, а коли життя хилиться до кінця, все здається марним і сповненим страждань. Однак життя Сваямбгуви Ману з роками не втрачало смаку. Навіть коли він почав старіти, життя його зберегло свіжість молодих років, тому що він завжди залишався у свідомості Крішни. Життя людини, яка перебуває у свідомості Крішни, завжди сповнене свіжості. В священних писаннях сказано, що з кожним сходом і заходом сонце скорочує життя кожної істоти. Але життя того, хто присвятив себе свідомості Крішни, схід і захід сонця не можуть скоротити. Життя Сваямбгуви Ману з роками не втратило смаку, тому що він завжди уславлював Господа Вішну й розмірковував про Нього. він був найбільший з йоґів, тому що ніколи не марнував свого часу. У вірші зазначено: вішн̣ох̣ курвато бруватах̣ катга̄х̣ — коли він говорив, він говорив тільки про Крішну й Вішну, Бога-Особу, коли він щось слухав, він слухав тільки про Крішну, коли він про щось міркував, він міркував про Крішну та Його діяння.
It is stated that his life was very long, seventy-one yugas. One yuga is completed in 4,320,000 years, seventy-one of such yugas is the duration of the life of a Manu, and fourteen such Manus come and go in one day of Brahma. For the entire duration of his life — 4,320,000 × 71 years — Manu engaged in Kṛṣṇa consciousness by chanting, hearing, talking about and meditating upon Kṛṣṇa. Therefore, his life was not wasted, nor did it become stale.
Відомо, що життя Ману триває дуже довго, сімдесят одну юґу. Одна юґа триває 4 320 000 років, і сімдесят одна така юґа складає життя Ману. За один день Брахми приходить і йде чотирнадцять таких Ману. Усе своє життя — 71 Х 4 320 000 років — Ману присвятив свідомості Крішни, слухаючи, роздумуючи й розмовляючи про Крішну і прославляючи Його. Тому його життя не було змарнованим і ніколи не втратило свого смаку.