Text 43

43

Devanagari

Деванагарі

त आत्मसर्गं तं कायं पितर: प्रतिपेदिरे ।
साध्येभ्यश्च पितृभ्यश्च कवयो यद्वितन्वते ॥ ४३ ॥

Text

Текст

ta ātma-sargaṁ taṁ kāyaṁ
pitaraḥ pratipedire
sādhyebhyaś ca pitṛbhyaś ca
kavayo yad vitanvate

та а̄тма-сарґам̇ там̇ ка̄йам̇
пітарах̣ пратіпедіре
са̄дгйебгйаш́ ча пітр̣бгйаш́ ча
кавайо йад вітанвате

Synonyms

Послівний переклад

te — they; ātma-sargam — source of their existence; tam — that; kāyam — body; pitaraḥ — the Pitās; pratipedire — accepted; sādhyebhyaḥ — to the Sādhyas; ca — and; pitṛbhyaḥ — to the Pitās; ca — also; kavayaḥ — those well versed in rituals; yat — through which; vitanvate — offer oblations.

те — вони; а̄тма-сарґам — джерело свого існування; там — те; ка̄йам — тіло; пітарах̣ — піти; пратіпедіре — прийняли; са̄дгйебгйах̣ — садг’ям; ча — і; пітр̣бгйах̣ — пітам; ча — також; кавайах̣ — знавці ритуалів; йат — якими; вітанвате — роблять підношення.

Translation

Переклад

The Pitās themselves took possession of the invisible body, the source of their existence. It is through the medium of this invisible body that those well versed in the rituals offer oblations to the Sādhyas and Pitās [in the form of their departed ancestors] on the occasion of śrāddha.

Піти заволоділи тим самим невидимим тілом, з якого вони постали. Саме за посередництвом цього невидимого тіла знавці ритуалів роблять підношення садг’ям та пітам [своїм покійним предкам] під час церемонії шраддга.

Purport

Коментар

Śrāddha is a ritualistic performance observed by the followers of the Vedas. There is a yearly occasion of fifteen days when ritualistic religionists follow the principle of offering oblations to departed souls. Thus those fathers and ancestors who, by freaks of nature, might not have a gross body for material enjoyment can again gain such bodies due to the offering of śrāddha oblations by their descendants. The performance of śrāddha, or offering oblations with prasāda, is still current in India, especially at Gayā, where oblations are offered at the lotus feet of Viṣṇu in a celebrated temple. Because the Lord is thus pleased with the devotional service of the descendants, by His grace He liberates the condemned souls of forefathers who do not have gross bodies, and He favors them to again receive a gross body for development of spiritual advancement.

ПОЯСНЕННЯ: Шраддга — це одне з жертвопринесень, які виконують послідовники Вед. Ревні виконавці ритуалів щороку протягом п’ятнадцяти днів підносять дари покійним душам. Цей ритуал називається шраддга. Предки, котрі з якоїсь примхи долі не отримали грубого фізичного тіла для матеріальної насолоди, завдяки цим дарам своїх нащадків можуть знову його отримати. Обряд шраддги, за якого предкам підносять прасад, в Індії проводять до наших днів, особливо в місті Ґая, де дари офірують в знаменитому на всю Індію храмі лотосовим стопам Вішну. Задоволений відданим служінням нащадків, Господь зі Своєї ласки звільняє цих засуджених предків і милостиво дає їм змогу знову отримати грубе тіло, в якому вони зможуть духовно розвиватися.

Unfortunately, by the influence of māyā, the conditioned soul employs the body he gets for sense gratification, forgetting that such an occupation may lead him to return to an invisible body. The devotee of the Lord, or one who is in Kṛṣṇa consciousness, however, does not need to perform such ritualistic ceremonies as śrāddha because he is always pleasing the Supreme Lord; therefore his fathers and ancestors who might have been in difficulty are automatically relieved. The vivid example is Prahlāda Mahārāja. Prahlāda Mahārāja requested Lord Nṛsiṁhadeva to deliver his sinful father, who had so many times offended the lotus feet of the Lord. The Lord replied that in a family where a Vaiṣṇava like Prahlāda is born, not only his father but his father’s father and their fathers — up to the fourteenth father back — are all automatically delivered. The conclusion, therefore, is that Kṛṣṇa consciousness is the sum total of all good work for the family, for society and for all living entities. In the Caitanya-caritāmṛta, the author says that a person fully conversant with Kṛṣṇa consciousness does not perform any rituals because he knows that simply by serving Kṛṣṇa in full Kṛṣṇa consciousness all rituals are automatically performed.

На жаль, під впливом майі зумовлена душа використовує отримане від Господа тіло для того, щоб задовольняти свої чуття, забуваючи про те, що така діяльність може знову привести до втрати грубого тіла й повернення до невидимого стану. Однак відданим Господа, які розвинули свідомість Крішни, немає потреби проводити такі обряди, як шраддга, тому що Верховний Господь і так задоволений їхніми діями. Завдяки цьому предки відданого, які так чи інакше потрапили в скрутне становище, звільняються від труднощів без окремих зусиль з боку відданого. Яскравий приклад того — Прахлада Махараджа. Прахлада Махараджа попрохав Господа Нрісімхадеву звільнити його гріховного батька, який безліч разів ображав лотосові стопи Господа. Господь відповів Прахладі, що в родині, в якій з’явився на світ такий відданий, як Прахлада, само собою звільняються не лише його батьки, але і їхні батьки та діди, аж до чотирнадцятого коліна. З цього можна зробити висновок, що свідомість Крішни являє собою найліпший спосіб принести благо своїй сім’ї, громаді й усім живим істотам. Як каже автор «Чайтан’я-чарітамріти», особа, яка досконало пізнала науку свідомості Крішни, не вдається до жодних ритуалів, бо знає, що просто служачи Крішні в повній свідомості Крішни вона досягає мети всіх ритуалів.