Text 20
20
Devanagari
Деванагарі
य आहवे कृष्णमुखारविन्दम् ।
नेत्रै: पिबन्तो नयनाभिरामं
पार्थास्त्रपूत: पदमापुरस्य ॥ २० ॥
Text
Текст
ya āhave kṛṣṇa-mukhāravindam
netraiḥ pibanto nayanābhirāmaṁ
pārthāstra-pūtaḥ padam āpur asya
йа а̄хаве кр̣шн̣а-мукга̄равіндам
нетраіх̣ пібанто найана̄бгіра̄мам̇
па̄ртга̄стра-пӯтах̣ падам а̄пур асйа
Synonyms
Послівний переклад
tathā — as also; eva ca — and certainly; anye — others; nara-loka — human society; vīrāḥ — fighters; ye — those; āhave — on the battlefield (of Kurukṣetra); kṛṣṇa — Lord Kṛṣṇa’s; mukha-aravindam — face like a lotus flower; netraiḥ — with the eyes; pibantaḥ — while seeing; nayana-abhirāmam — very pleasing to the eyes; pārtha — Arjuna; astra-pūtaḥ — purified by arrows; padam — abode; āpuḥ — achieved; asya — of Him.
татга̄ — так само; ева ча — і безперечно; анйе — інші; нара-лока — людське суспільство; віра̄х̣ — воїни; йе — ті; а̄хаве — на полі бою (Курукшетри); кр̣шн̣а — Господа Крішни; мукга-аравіндам — лотосове обличчя; нетраіх̣ — очима; пібантах̣ — споглядаючи; найана-абгіра̄мам — втіху для очей; па̄ртга — Арджуни; астра-пӯтах̣ — очищені стрілами; падам — обитель; а̄пух̣ — досягли; асйа — Його.
Translation
Переклад
Certainly others who were fighters on the Battlefield of Kurukṣetra were purified by the onslaught of Arjuna’s arrows, and while seeing the lotuslike face of Kṛṣṇa, so pleasing to the eyes, they achieved the abode of the Lord.
Тимчасом воїни, що воювали на Курукшетрі, очистились під зливою стріл Арджуни і, споглядаючи лотосове обличчя Крішни, втіху для очей, досягнули обителі Господа.
Purport
Коментар
The Supreme Personality of Godhead, Lord Śrī Kṛṣṇa, appears in this world for two missionary purposes: to deliver the faithful and to annihilate the miscreants. But because the Lord is absolute, His two different kinds of actions, although apparently different, are ultimately one and the same. His annihilation of a person like Śiśupāla is as auspicious as His actions for the protection of the faithful. All the warriors who fought against Arjuna but who were able to see the lotuslike face of the Lord on the battlefront achieved the abode of the Lord, exactly as the devotees of the Lord do. The words “pleasing to the eyes of the seer” are very significant. When the warriors from the other side of the battlefield saw Lord Kṛṣṇa at the front, they appreciated His beauty, and their dormant instinct of love of God was awakened. Śiśupāla saw the Lord also, but he saw Him as his enemy, and his love was not awakened. Therefore Śiśupāla achieved oneness with the Lord by merging in the impersonal glare of His body, called the brahmajyoti. Others, who were in the marginal position, being neither friends nor enemies but slightly in love of Godhead by appreciating the beauty of His face, were at once promoted to the spiritual planets, the Vaikuṇṭhas. The Lord’s personal abode is called Goloka Vṛndāvana, and the abodes where His plenary expansions reside are called the Vaikuṇṭhas, where the Lord is present as Nārāyaṇa. Love of Godhead is dormant in every living entity, and the entire process of devotional service unto the Lord is meant for awakening this dormant eternal love of Godhead. But there are degrees of such transcendental awakening. Those whose love of God is awakened to the fullest extent go back to the Goloka Vṛndāvana planet in the spiritual sky, whereas persons who have just awakened to love of Godhead by accident or association are transferred to the Vaikuṇṭha planets. Essentially there is no material difference between Goloka and Vaikuṇṭha, but in the Vaikuṇṭhas the Lord is served in unlimited opulence, whereas in Goloka the Lord is served in natural affection.
ПОЯСНЕННЯ: Верховний Бог-Особа, Господь Шрі Крішна, з’являється у цьому світі з подвійною місією: звільнити вірних і знищити лиходіїв. Однак, тому що Господь абсолютний, обидві місії, хоча здаються різними, в остаточному підсумку суть одне. Коли Він знищує когось такого, як Шішупала, це дає тому таке саме благо, яке дістають віддані, яких Господь захищає. Усі воїни, які воювали проти Арджуни, але разом з тим бачили Господнє лотосове обличчя, досягнули обителі Господа, як і Його віддані. Варто звернути увагу на вжиті тут слова «втіха для очей». Коли воїни з ворожого табору бачили навпроти себе Господа Крішну, вони захоплювались Його красою і в них прокидалась схильність любити Бога. Шішупала також бачив Господа, але він бачив Господа як ворога, і в ньому любов до Бога не прокинулась. Тому Шішупала злився з Господом, розчинившись у безособистісному сяйві Його тіла, брахмаджйоті. Інші люди, які перебували в проміжному становищі і які не вважали Господа ні другом, ні ворогом, але проявляли якусь прихильність до Бога, захоплюючись Його обличчям, відразу ж були перенесені на духовні планети, Вайкунтги. Особиста обитель Господа має назву Ґолока Вріндавана, а обителі Його довершених часток називаються Вайкунтгами і на них Господь присутній як Нараяна. Любов до Бога дрімає у серці кожної живої істоти, і весь процес відданого служіння Господу покликаний пробудити цю приспану вічну любов до Бога. Але міра цього трансцендентного пробудження може бути різна. Ті, хто пробудив любов до Бога найвищою мірою, повертаються в духовний світ на планету Ґолока Вріндавана, а ті, хто щойно пробудився в любові до Бога завдяки щасливому випадку чи спілкуванню, переносяться на планети Вайкунтги. За своєю суттю Ґолока і Вайкунтги не відрізняються, але на Вайкунтгах Господу служать в настрої захоплення Його безмежним багатством, тимчасом як на Ґолоці Господу служать з природної любові.
This love of God is awakened by the association of pure devotees of the Lord. Here the word pārthāstra-pūtaḥ is significant. Those who saw the beautiful face of the Lord on the Battlefield of Kurukṣetra were purified first by Arjuna when he made his onslaught with arrows. The Lord appeared for the mission of diminishing the burden of the world, and Arjuna was assisting the Lord by fighting on His behalf. Arjuna personally declined to fight, and the whole instruction of the Bhagavad-gītā was given to Arjuna to engage him in the fight. As a pure devotee of the Lord, Arjuna agreed to fight in preference to his own decision, and thus Arjuna fought to assist the Lord in His mission of diminishing the burden of the world. All the activities of a pure devotee are executed on behalf of the Lord because a pure devotee of the Lord has nothing to do for his personal interest. Arjuna’s killing was as good as killing by the Lord Himself. As soon as Arjuna shot an arrow at an enemy, that enemy became purified of all material contaminations and became eligible to be transferred to the spiritual sky. Those warriors who appreciated the lotus feet of the Lord and saw His face at the front had their dormant love of God awakened, and thus they were transferred at once to Vaikuṇṭhaloka, not to the impersonal state of brahmajyoti, as was Śiśupāla. Śiśupāla died without appreciating the Lord, while others died with appreciation of the Lord. Both were transferred to the spiritual sky, but those who awakened to love of God were transferred to the planets of the transcendental sky.
Любов до Бога прокидається завдяки спілкуванню з чистими відданими Господа. В цьому вірші варто відзначити слова па̄ртга̄стра-пӯтах̣. Воїни, які споглядали прекрасне обличчя Господа на Курукшетрі, спочатку очистились під зливою стріл Арджуни. Господь прийшов з місією полегшити тягар світу, і Арджуна допомагав Господу, воюючи заради Його цілей. Задля себе Арджуна відмовився було воювати, і Господь виклав йому всю «Бгаґавад-ґіту», схиляючи його Своїми повчаннями до участі в битві. Арджуна був чистий відданий Господа і тому, пожертвувавши власним рішенням, він погодився воювати задля Господа. Арджуна воював для того, щоб допомогти Господу в Його місії, яка полягала в зменшенні світового тягаря. Всі дії чистого відданого присвячені Господу, бо особистих інтересів чистий відданий не має. Загинути від руки Арджуни означало було все одно, що загинути від руки Самого Господа. Коли стріла Арджуни поцілювала ворога, той очищувався від всієї матеріальної скверни і ставав достойним увійти в духовне царство. У воїнів, які захоплювались лотосовими стопами Господа і споглядали Його обличчя, прокидалась любов до Бога, і вони йшли на Вайкунтгу, а не в безособистісне брахмаджйоті, як Шішупала. Шішупала вмер, не маючи анінайменшої шани до Господа, тоді як інші воїни оцінили Його велич. І він, і вони потрапили до духовного неба, але ті, в кому прокинулась любов до Бога, увійшли на планети трансцендентного неба.
Uddhava seemingly lamented that his own position was less than that of the warriors on the Battlefield of Kurukṣetra because they had attained to Vaikuṇṭha whereas he remained to lament the disappearance of the Lord.
Уддгава, як можна зрозуміти, сумував, вважаючи, що йому пощастило менше, ніж воїнам на Курукшетрі, бо вони досягли Вайкунтги, а він залишився побиватися за Господом.