Text 37
37
Devanagari
Деванагарі
महाद्भुतं
विक्रीडितं कारणसूकरात्मन: ।
शृणोति
गायत्यनुमोदतेऽञ्जसा
विमुच्यते ब्रह्मवधादपि द्विजा: ॥ ३७ ॥
Text
Текст
vikrīḍitaṁ kāraṇa-sūkarātmanaḥ
śṛṇoti gāyaty anumodate ’ñjasā
vimucyate brahma-vadhād api dvijāḥ
вікрід̣ітам̇ ка̄ран̣а-сӯкара̄тманах̣
ш́р̣н̣оті ґа̄йатй анумодате ’н̃джаса̄
вімучйате брахма-вадга̄д апі двіджа̄х̣
Synonyms
Послівний переклад
yaḥ — he who; vai — indeed; hiraṇyākṣa-vadham — of the killing of Hiraṇyākṣa; mahā-adbhutam — most wonderful; vikrīḍitam — pastime; kāraṇa — for reasons like raising the earth from the ocean; sūkara — appearing in the form of a boar; ātmanaḥ — of the Supreme Personality of Godhead; śṛṇoti — hears; gāyati — chants; anumodate — takes pleasure; añjasā — at once; vimucyate — becomes freed; brahma-vadhāt — from the sin of killing a brāhmaṇa; api — even; dvijāḥ — O brāhmaṇas.
йах̣ — той, хто; ваі — справді; хіран̣йа̄кша-вадгам — вбивства Хіран’якші; маха̄-адбгутам — дивовижна; вікрід̣ітам — розвага; ка̄ран̣а — задля певної мети — щоб підняти Землю з океану; сӯкара — з’явившись в подобі вепра; а̄тманах̣ — Верховного Бога-Особи; ш́р̣н̣оті — слухає; ґа̄йаті — оспівує; анумодате — насолоджується; ан̃джаса̄ — відразу; вімучйате — звільняється; брахма-вадга̄т — від гріха вбивства брахмани; апі — навіть; двіджа̄х̣ — о брахмани.
Translation
Переклад
O brāhmaṇas, anyone who hears, chants, or takes pleasure in the wonderful narration of the killing of the Hiraṇyākṣa demon by the Lord, who appeared as the first boar in order to deliver the world, is at once relieved of the results of sinful activities, even the killing of a brāhmaṇa.
О брахмани, кожен, хто слухає чи оспівує ці дивовижні оповіді про те, як Господь убив демона Хіран’якшу, втілившись в образі вепра, щоб врятувати світ, або хто насолоджується цими описами, відразу ж звільняється від усіх гріхів, навіть від гріха убивства брахмани.
Purport
Коментар
Since the Personality of Godhead is in the absolute position, there is no difference between His pastimes and His personality. Anyone who hears about the pastimes of the Lord associates with the Lord directly, and one who associates directly with the Lord is certainly freed from all sinful activities, even to the extent of the killing of a brāhmaṇa, which is considered the most sinful activity in the material world. One should be very eager to hear about the activities of the Lord from the bona fide source, the pure devotee. If one simply gives aural reception to the narration and accepts the glories of the Lord, then he is qualified. The impersonalist philosophers cannot understand the activities of the Lord. They think that all His activities are māyā; therefore they are called Māyāvādīs. Since everything to them is māyā, these narrations are not for them. Some impersonalists are reluctant to hear Śrīmad-Bhāgavatam, although many of them are now taking an interest in it just for monetary gain. Actually, however, they have no faith. On the contrary, they describe it in their own way. We should therefore not hear from the Māyāvādīs. We have to hear from Sūta Gosvāmī or Maitreya, who actually present the narrations as they are, and only then can we relish the pastimes of the Lord; otherwise the effects on the neophyte audience will be poisonous.
ПОЯСНЕННЯ: Природа Бога-Особи абсолютна, і тому між Його розвагами і Його особистістю немає різниці. Кожен, хто слухає про Господні розваги, тим самим безпосередньо спілкується з Ним, а той, хто спілкується з Самим Господом, безперечно, звільняється від усіх гріхів, навіть якщо він вчинив убивство брахмани, що вважають за найбільший гріх у матеріальному світі. Треба палко шукати будь-якої нагоди, щоб слухати про Господні діяння з достовірного джерела — від чистого відданого. Кожен, хто просто слухає ці розповіді і визнає велич Господа, стає достойним зрозуміти Господа. Філософи-імперсоналісти не можуть зрозуміти Господні діяння. Вони вважають, що всі Його дії — це майа, тому їх і називають майаваді. Вони вважають усе майею, і тому оповіді про Господа не призначені для них. Деякі імперсоналісти навіть уникають «Шрімад-Бгаґаватам», хоча нині багато з них починають ним цікавитися як засобом заробітку. Однак насправді вони не мають віри в «Шрімад-Бгаґаватам» і витлумачують його на свій лад. Тому нам не слід слухати майаваді. Ми повинні слухати Суту Ґосвамі чи Майтрею, що викладають події такими, якими вони були, і тільки тоді ми зможемо відчути солодкий смак Господніх розваг. Якщо ж слухати ці оповіді в іншому викладі, на недосвідчених слухачів вони можуть вплинути як отрута.