Text 31
31
Devanagari
Деванагарі
एवं हिरण्याक्षमसह्यविक्रमं
स सादयित्वा हरिरादिसूकर: ।
जगाम लोकं स्वमखण्डितोत्सवं
समीडित: पुष्करविष्टरादिभि: ॥ ३१ ॥
Text
Текст
evaṁ hiraṇyākṣam asahya-vikramaṁ
sa sādayitvā harir ādi-sūkaraḥ
jagāma lokaṁ svam akhaṇḍitotsavaṁ
samīḍitaḥ puṣkara-viṣṭarādibhiḥ
евам̇ хіран̣йа̄кшам асахйа-вікрамам̇
са са̄дайітва̄ харір а̄ді-сӯкарах̣
джаґа̄ма локам̇ свам акган̣д̣ітотсавам̇
самід̣ітах̣ пушкара-вішт̣ара̄дібгіх̣
Synonyms
Послівний переклад
maitreyaḥ uvāca — Śrī Maitreya said; evam — thus; hiraṇyākṣam — Hiraṇyākṣa; asahya-vikramam — very powerful; saḥ — the Lord; sādayitvā — after killing; hariḥ — the Supreme Personality of Godhead; ādi-sūkaraḥ — the origin of the boar species; jagāma — returned; lokam — to His abode; svam — own; akhaṇḍita — uninterrupted; utsavam — festival; samīḍitaḥ — being praised; puṣkara-viṣṭara — lotus seat (by Lord Brahmā, whose seat is a lotus); ādibhiḥ — and the others.
маітрейах̣ ува̄ча — Шрі Майтрея сказав; евам — так; хіран̣йа̄кшам — Хіран’якшу; асахйа-вікрамам — надзвичайно могутнього; сах̣ — Господь; са̄дайітва̄ — вбивши; харіх̣ — Верховний Бог-Особа; а̄ді-сӯкарах̣ — пращур роду вепрів; джаґа̄ма — повернувся; локам — до Своєї обителі; свам — власної; акган̣д̣іта — безперервне; утсавам — свято; самід̣ітах̣ — уславлений; пушкара-вішт̣ара — лотосове сидіння (Господом Брахмою, що сидить на лотосі); а̄дібгіх̣ — та іншими.
Translation
Переклад
Śrī Maitreya continued: After thus killing the most formidable demon Hiraṇyākṣa, the Supreme Lord Hari, the origin of the boar species, returned to His own abode, where there is always an uninterrupted festival. The Lord was praised by all the demigods, headed by Brahmā.
Шрі Майтрея вів далі: Вбивши могутнього і грізного демона Хіран’якшу, Верховний Господь Харі, пращур роду вепрів, повернувся до Своєї обителі, де панує безперервне свято. Всі півбоги на чолі з Брахмою стали підносити Господу хвалу.
Purport
Коментар
The Lord is spoken of herewith as the origin of the boar species. As stated in the Vedānta-sūtra (1.1.2), the Absolute Truth is the origin of everything. Therefore it is to be understood that all 8,400,000 species of bodily forms originate from the Lord, who is always ādi, or the beginning. In Bhagavad-gītā Arjuna addresses the Lord as ādyam, or the original. Similarly, in the Brahma-saṁhitā the Lord is addressed as ādi-puruṣam, the original person. Indeed, in Bhagavad-gītā (10.8) the Lord Himself declares, mattaḥ sarvaṁ pravartate: “From Me everything proceeds.”
ПОЯСНЕННЯ: Цей вірш називає Господа предком роду вепрів. Як сказано у «Веданта-сутрі» (1.1.2), Абсолютна Істина — це джерело всього сущого. З цього випливає, що всі 8 400 000 форм життя беруть початок від Господа. Господь завжди і для всіх є а̄ді, першоджерело. У «Бгаґавад-ґіті» Арджуна звертається до Господа як до а̄дйам, первинної істоти. У «Брахма-самхіті» Господа названо а̄ді-пурушам, первинною особою. Врешті-решт, Господь Сам у «Бгаґавад-ґіті» (10.8) проголошує: маттах̣ сарвам̇ правартате — «Все походить від Мене».
In this situation the Lord assumed the shape of a boar to kill the demon Hiraṇyākṣa and pick up the earth from the Garbha Ocean. Thus He became ādi-sūkara, the original boar. In the material world a boar or pig is considered most abominable, but the ādi-sūkara, the Supreme Personality of Godhead, was not treated as an ordinary boar. Even Lord Brahmā and the other demigods praised the Lord’s form as a boar.
В даному випадку прибрав подобу вепра для того, щоб убити демона Хіран’якшу і підняти Землю з океану Ґарбга. Таким чином Він став а̄ді-сӯкарою, або первинним вепром. У матеріальному світі вепра чи свиню вважають за найгидкішу тварину, але до а̄ді-сӯкари, до Верховного Бога-Особи, ніхто не ставився як до звичайного вепра. Навіть Господь Брахма та інші півбоги прославляли Господнє втілення в образі вепра.
This verse confirms the statement in Bhagavad-gītā that the Lord appears as He is from His transcendental abode for the sake of killing the miscreants and saving the devotees. By killing the demon Hiraṇyākṣa He fulfilled His promise to kill the demons and always protect the demigods headed by Brahmā. The statement that the Lord returned to His own abode indicates that He has His own particular transcendental residence. Since He is full of all energies, He is all-pervasive in spite of His residing in Goloka Vṛndāvana, just as the sun, although situated in a particular place within the universe, is present by its sunshine throughout the universe.
Цей вірш підтверджує слова «Бгаґавад-ґіти» про те, що Господь власною особою приходить зі Своєї трансцендентної обителі, щоб убити лиходіїв і врятувати відданих. Вбивши демона Хіран’якшу, Він виконав Свою обіцянку вбивати демонів і завжди захищати півбогів на чолі з Брахмою. Слова про те, що Господь повернувся до Своєї обителі вказують на те, що Він має особисту трансцендентну оселю. Господь сповнений усіх енерґій, і тому Він присутній усюди, незважаючи на те, що завжди перебуває на Ґолоці Вріндавані, так само як Сонце, що, хоча й залишається завжди в одному певному місці всесвіту, своїм промінням присутнє скрізь.
Although the Lord has His particular abode in which to reside, He is all-pervasive. The impersonalists accept one aspect of the Lord’s features, the all-pervasive aspect, but they cannot understand His localized situation in His transcendental abode, where He always engages in fully transcendental pastimes. Especially mentioned in this verse is the word akhaṇḍitotsavam. Utsava means “pleasure.” Whenever some function takes place to express happiness, it is called utsava. Utsava, the expression of complete happiness, is always present in the Vaikuṇṭhalokas, the abode of the Lord, who is worshipable even by demigods like Brahmā, to say nothing of other, less important entities such as human beings.
Господь має Свою обитель, але водночас Він всюдисущий. Імперсоналісти визнають тільки одни аспект Господніх якостей, Його всюдисущість, але не розуміють, що разом з тим Він перебуває в Своїй трансцендентній обителі, де Він завжди занурений у цілковито трансцендентні розваги. У цьому вірші вжито слова акган̣д̣ітотсавам. Утсава означає «насолода». Будь-яке свято, яким люди виражають свою радість, називають утсава. Утсава, або свято повного щастя, ніколи не припиняється на Вайкунтгалоці, обителі Господа, що Йому поклоняються навіть такі півбоги, як Брахма, не кажучи вже за інших, менш важливих істот, як оце люди.
The Lord descends from His abode to this world, and therefore He is called avatāra, which means “one who descends.” Sometimes avatāra is understood to refer to an incarnation who assumes a material form of flesh and bone, but actually avatāra refers to one who descends from higher regions. The Lord’s abode is situated far above this material sky, and He descends from that higher position; thus He is called avatāra.
Господь сходить до цього світу зі Своєї обителі, і тому Його називають аватарою — «Тим, хто сходить». Іноді аватарою називають втілення, яке приймає матеріальне тіло з плоті й костей, але насправді слово аватара вказує на того, хто сходить з вищих сфер. Обитель Господа стоїть набагато вище від матеріального неба, і Він сходить у цей світ із цього вищого царства; тому Його називають аватара.