Text 16
16
Devanagari
Деванагарі
नाकम्पत मनाक् क्वापि स्रजा हत इव द्विप: ॥ १६ ॥
Text
Текст
bhagavān ādi-sūkaraḥ
nākampata manāk kvāpi
srajā hata iva dvipaḥ
бгаґава̄н а̄ді-сӯкарах̣
на̄кампата мана̄к ква̄пі
сраджа̄ хата іва двіпах̣
Synonyms
Послівний переклад
tena — by Hiraṇyākṣa; ittham — thus; āhataḥ — struck; kṣattaḥ — O Vidura; bhagavān — the Supreme Personality of Godhead; ādi-sūkaraḥ — the first boar; na akampata — did not feel quaking; manāk — even slightly; kva api — anywhere; srajā — by a garland of flowers; hataḥ — struck; iva — as; dvipaḥ — an elephant.
тена — Хіран’якшею; іттгам — так; а̄хатах̣ — вдарений; кшаттах̣ — Відуро; бгаґава̄н — Верховний Бог-Особа; а̄ді-сӯкарах̣ — первинний вепр; на акампата — не здригнувся; мана̄к — навіть трохи; ква апі — будь-де; сраджа̄ — ґірляндою з квітів; хатах̣ — вдарений; іва — як; двіпах̣ — слон.
Translation
Переклад
Hit in this manner by the demon, O Vidura, the Lord, who had appeared as the first boar, did not feel the least quaking in any part of His body, any more than an elephant would when struck with a wreath of flowers.
О Відуро, від цього удару Господь, що з’явився в подобі первинного вепра, навіть не здригнувся. Цей удар стурбував Його не більше, ніж удар ґірляндою стурбував би слона.
Purport
Коментар
As previously explained, the demon was originally a servitor of the Lord in Vaikuṇṭha, but somehow or other he fell as a demon. His fight with the Supreme Lord was meant for his liberation. The Lord enjoyed the striking on His transcendental body, just like a fully grown-up father fighting with his child. Sometimes a father takes pleasure in having a mock fight with his small child, and similarly the Lord felt Hiraṇyākṣa’s striking on His body to be like flowers offered for worship. In other words, the Lord desired to fight in order to enjoy His transcendental bliss; therefore He enjoyed the attack.
ПОЯСНЕННЯ: Як уже пояснено раніше, Хіран’якша колись був слугою Господа на Вайкунтзі, однак обставини склалися так, що він упав у матеріальний світ і став демоном. Двобій із Верховним Господом повинен був дарувати демону звільнення. Господь насолоджувався ударами, якими демон осипав Його трансцендентне тіло, так само як дорослий батько насолоджується борюканням зі своїм сином. Іноді батько розважається з сином, жартома борячись із ним, і так само Господь ставився до ударів Хіран’якші, як до квіток, які підносять Йому під час поклоніння. Іншими словами, Господь хотів взяти участь у двобої задля Своєї трансцендентної насолоди, і тому відчував задоволення від ударів демона.