Text 2
2
Devanagari
Деванагарі
एतौ तौ पार्षदौ मह्यं जयो विजय एव च ।
कदर्थीकृत्य मां यद्वो बह्वक्रातामतिक्रमम् ॥ २ ॥
Text
Текст
etau tau pārṣadau mahyaṁ
jayo vijaya eva ca
kadarthī-kṛtya māṁ yad vo
bahv akrātām atikramam
етау тау па̄ршадау махйам̇
джайо віджайа ева ча
кадартгі-кр̣тйа ма̄м̇ йад во
бахв акра̄та̄м атікрамам
Synonyms
Послівний переклад
śrī-bhagavān uvāca — the Supreme Personality of Godhead said; etau — these two; tau — they; pārṣadau — attendants; mahyam — of Mine; jayaḥ — named Jaya; vijayaḥ — named Vijaya; eva — certainly; ca — and; kadarthī-kṛtya — by ignoring; mām — Me; yat — which; vaḥ — against you; bahu — great; akrātām — have committed; atikramam — offense.
ш́рі-бгаґава̄н ува̄ча — Верховний Бог-Особа сказав; етау — ці двоє; тау — вони; па̄ршадау — помічники; махйам — Мої; джайах̣ — на ім’я Джая; віджайах̣ — на ім’я Віджая; ева — певно; ча — і; кадартгі-кр̣тйа — знехтувавши; ма̄м — Мене; йат — що; вах̣ — вас; баху — велику; акра̄та̄м — вчинили; атікрамам — образу.
Translation
Переклад
The Personality of Godhead said: These attendants of Mine, Jaya and Vijaya by name, have committed a great offense against you because of ignoring Me.
Бог-Особа сказав: Не зваживши на Мою волю, Мої слуги, Джая і Віджая, вчинили велику образу проти вас.
Purport
Коментар
To commit an offense at the feet of a devotee of the Lord is a great wrong. Even when a living entity is promoted to Vaikuṇṭha, there is still the chance that he may commit offenses, but the difference is that when one is in a Vaikuṇṭha planet, even if by chance one commits an offense, he is protected by the Lord. This is the remarkable fact in the dealings of the Lord and the servitor, as seen in the present incident concerning Jaya and Vijaya. The word atikramam used herein indicates that in offending a devotee one neglects the Supreme Lord Himself.
ПОЯСНЕННЯ: Ображати стопи Господнього відданого — це великий гріх. Можливість вчинити образу залишається в живої істоти навіть тоді, коли вона досягає Вайкунтги, з тою лише різницею, що на Вайкунтгах, навіть коли хтось чинить образу, Господь захищає його. Це дивовижна особливість стосунків між Господом і Його слугами, як показує цей випадок із Джаєю та Віджаєю. Слово атікрамам у цьому вірші вказує на те, що ображаючи відданого, людина зневажає Самого Верховного Господа.
By mistake the doormen held the sages from entering Vaikuṇṭhaloka, but because they were engaged in the transcendental service of the Lord, their annihilation was not expected by advanced devotees. The Lord’s presence on the spot was very pleasing to the hearts of the devotees. The Lord understood that the trouble was due to His lotus feet not being seen by the sages, and therefore He wanted to please them by personally going there. The Lord is so merciful that even if there is some impediment for the devotee, He Himself manages matters in such a way that the devotee is not bereft of having audience at His lotus feet. There is a very good example in the life of Haridāsa Ṭhākura. When Caitanya Mahāprabhu was residing at Jagannātha purī, Haridāsa Ṭhākura, who happened to be Muhammadan by birth, was with Him. In Hindu temples, especially in those days, no one but a Hindu was allowed to enter. Although Haridāsa Ṭhākura was the greatest of all Hindus in his behavior, he considered himself a Muhammadan and did not enter the temple. Lord Caitanya could understand his humility, and since he did not go to see the temple, Lord Caitanya Himself, who is nondifferent from Jagannātha, used to come and sit with Haridāsa Ṭhākura daily. Here in Śrīmad-Bhāgavatam we also find this same behavior of the Lord. His devotees were prevented from seeing His lotus feet, but the Lord Himself came to see them on the same lotus feet for which they aspired. It is also significant that He was accompanied by the goddess of fortune. The goddess of fortune is not to be seen by ordinary persons, but the Lord was so kind that although the devotees did not aspire for such an honor, He appeared before them with the goddess of fortune.
Брамники помилилися, коли не пустили мудреців Вайкунтгалоку, але так як вони виконували трансцендентне служіння Господу, піднесені віддані знали, що загибель їх омине. Поява Господа на місці подій втішила серця всіх відданих. Господь зрозумів, що непорозуміння виникло через те, що мудрецям не вдалося побачити Його лотосові стопи, і тому, вирішивши їх задовольнити, прийшов до них Сам. Господь такий милостивий, що навіть коли відданий стикається на своєму шляху з перешкодами, Господь особисто влаштовує все так, щоб відданий все одно міг бачити Його лотосові стопи. Яскравий приклад того ми бачимо в житті Харідаси Тгакури. Коли Чайтан’я Махапрабгу жив у Джаґаннатга Пурі, там жив також Харідаса Тгакура, що народився серед мусульман. В індуїстькі храми, особливо за тих часів, пускали тільки індусів. Хоча за своїми звичками й поведінкою Харідаса Тгакура був найліпшим з усіх індусів, він вважав себе за мусульманина і тому не заходив до храму. Знаючи про його смирення і бачачи, що Харідаса Тгакура не ходить до храму, Господь Чайтан’я, — а Він невідмінний від Джаґаннатги, — Сам щодня приходив до Харідаси Тгакури посидіти й порозмовляти з ним. У цих главах «Шрімад-Бгаґаватам» ми читаємо, що так само Господь вчинив і в цьому випадку. Хоча Його відданим не дали побачити Його лотосові стопи, Він Сам прийшов зустрітися з ними, ступаючи тими самими лотосовими стопами, до яких вони прагнули наблизитися. Також важливо відзначити, що Господь прийшов у супроводі богині щастя. Богиню щастя не може побачити звичайна людина, але Господь настільки милостивий, що, хоча віддані не шукали такої честі, Він з’явився перед ними разом з богинею щастя.