Text 50
50
Devanagari
Деванагарі
तेनेश निर्वृतिमवापुरलं दृशो न: ।
तस्मा इदं भगवते नम इद्विधेम
योऽनात्मनां दुरुदयो भगवान् प्रतीत: ॥ ५० ॥
Text
Текст
teneśa nirvṛtim avāpur alaṁ dṛśo naḥ
tasmā idaṁ bhagavate nama id vidhema
yo ’nātmanāṁ durudayo bhagavān pratītaḥ
тенеш́а нірвр̣тім ава̄пур алам̇ др̣ш́о нах̣
тасма̄ ідам̇ бгаґавате нама ід відгема
йо ’на̄тмана̄м̇ дурудайо бгаґава̄н пратітах̣
Synonyms
Послівний переклад
prāduścakartha — You have manifested; yat — which; idam — this; puruhūta — O greatly worshiped; rūpam — eternal form; tena — by that form; īśa — O Lord; nirvṛtim — satisfaction; avāpuḥ — obtained; alam — so much; dṛśaḥ — vision; naḥ — our; tasmai — unto Him; idam — this; bhagavate — unto the Supreme Personality of Godhead; namaḥ — obeisances; it — only; vidhema — let us offer; yaḥ — who; anātmanām — of those who are less intelligent; durudayaḥ — cannot be seen; bhagavān — the Supreme Personality of Godhead; pratītaḥ — has been seen by us.
пра̄душ́чакартга — Ти проявив; йат — що; ідам — цю; пурухӯта — о той, кого вшановують великими підношеннями; рӯпам — вічну форму; тена — тою формою; ı̄ш́а — Господи; нірвр̣тім — вдоволення; ава̄пух̣ — отримали; алам — стільки; др̣ш́ах̣ — бачення; нах̣ — нас; тасмаі — Йому; ідам — це; бгаґавате — Верховному Богові-Особі; намах̣ — поклони; іт — тільки; відгема — складаємо; йах̣ — хто; ана̄тмана̄м — людей меншого розуму; дурудайах̣ — невидимий; бгаґава̄н — Верховний Бог-Особа; пратітах̣ — побачений.
Translation
Переклад
O Lord, we therefore offer our respectful obeisances unto Your eternal form as the Personality of Godhead, which You have so kindly manifested before us. Your supreme, eternal form cannot be seen by unfortunate, less intelligent persons, but we are so much satisfied in our mind and vision to see it.
Господи, ми складаємо шанобливі поклони Твоєму вічному образу Бога-Особи, який Ти так милостиво явив нам. Твою верховну, вічну форму не можуть побачити нещасні люди, вбогі на розум, але її споглядання дає незрівнянну втіху нашим очам і розуму.
Purport
Коментар
The four sages were impersonalists in the beginning of their spiritual life, but afterwards, by the grace of their father and spiritual master, Brahmā, they understood the eternal, spiritual form of the Lord and felt completely satisfied. In other words, the transcendentalists who aspire to the impersonal Brahman or localized Paramātmā are not fully satisfied and still hanker for more. Even if they are satisfied in their minds, still, transcendentally, their eyes are not satisfied. But as soon as such persons come to realize the Supreme Personality of Godhead, they are satisfied in all respects. In other words, they become devotees and want to see the form of the Lord continually. It is confirmed in the Brahma-saṁhitā that one who has developed transcendental love of Kṛṣṇa by smearing his eyes with the ointment of love sees constantly the eternal form of the Lord. The particular word used in this connection, anātmanām, signifies those who have no control over the mind and senses and who therefore speculate and want to become one with the Lord. Such persons cannot have the pleasure of seeing the eternal form of the Lord. For the impersonalists and the so-called yogīs, the Lord is always hidden by the curtain of yoga-māyā. Bhagavad-gītā says that even when Lord Kṛṣṇa was seen by everyone while He was present on the surface of the earth, the impersonalists and the so-called yogīs could not see Him because they were devoid of devotional eyesight. The theory of the impersonalists and so-called yogīs is that the Supreme Lord assumes a particular form when He comes in touch with māyā, although actually He has no form. This very conception of the impersonalists and so-called yogīs checks them from seeing the Supreme Personality of Godhead as He is. The Lord, therefore, is always beyond the sight of such nondevotees. The four sages felt so much obliged to the Lord that they offered their respectful obeisances unto Him again and again.
ПОЯСНЕННЯ: Четверо мудреців на початку свого духовного життя були імперсоналістами, але згодом, з милості свого батька й духовного вчителя, Брахми, вони пізнали вічну, духовну форму Господа і знайшли повне вдоволення. Іншими словами, трансценденталісти, які шукають безособистісний Брахман чи локалізовану Параматму, не відчувають повного вдоволення і прагнуть чогось більшого. Навіть якщо їхній розум задоволений, їхні очі не відчувають трансцендентної втіхи. Але коли вони пізнають Верховного Бога-Особу, вони знаходять повне вдоволення. Це означає, що вони стають відданими і прагнуть повсякчасно споглядати образ Господа. У «Брахма-самхіті» теж сказано, що людина, яка розвинула трансцендентну любов до Крішни і чиї очі змащені бальзамом цієї любові, постійно бачить трансцендентний образ Господа. Вжите в цьому вірші слово ана̄тмана̄м вказує на людей, які, не пануючи над розумом та чуттям, віддаються умоглядним роздумам і прагнуть злитися з Господом воєдино. Таким людям недоступне щастя споглядати вічну форму Господа. Від імперсоналістів і так званих йоґів Господь завжди прихований запоною йоґамайі. З «Бгаґавад-ґіти» відомо, що навіть коли Господь Крішна був присутній на поверхні землі і всі могли Його бачити, імперсоналісти й псевдо-йоґи і тоді не могли побачити Його, тому що не мали очей відданого. Імперсоналісти й псевдо-йоґи дотримуються теорії, яка проголошує, що Верховний Господь не має форми, але, стикаючись із майею, набуває певної форми. Ця концепція не дозволяє імперсоналістам і псевдо-йоґам побачити Верховного Бога-Особу таким, як Він є. Господь завжди недосяжний для зору таких невідданих. Четверо мудреців відчували таку вдячність до Господа, що знову й знову складали Йому шанобливі поклони.
Thus end the Bhaktivedanta purports of the Third Canto, Fifteenth Chapter, of the Śrīmad-Bhāgavatam, entitled “Description of the Kingdom of God.”
Так закінчуються пояснення Бгактіведанти до «Шрімад-Бгаґаватам», Третьої пісні, п’ятнадцятої глави, яка має назву «Опис царства Бога».