Text 42
42
Devanagari
Деванагарі
स्वानां धिया विरचितं बहुसौष्ठवाढ्यम् ।
मह्यं भवस्य भवतां च भजन्तमङ्गं
नेमुर्निरीक्ष्य नवितृप्तदृशो मुदा कै: ॥ ४२ ॥
Text
Текст
svānāṁ dhiyā viracitaṁ bahu-sauṣṭhavāḍhyam
mahyaṁ bhavasya bhavatāṁ ca bhajantam aṅgaṁ
nemur nirīkṣya na vitṛpta-dṛśo mudā kaiḥ
сва̄на̄м̇ дгійа̄ вірачітам̇ баху-саушт̣гава̄д̣гйам
махйам̇ бгавасйа бгавата̄м̇ ча бгаджантам ан̇ґам̇
немур нірікшйа на вітр̣пта-др̣ш́о муда̄ каіх̣
Synonyms
Послівний переклад
atra — here, in the matter of the beauty; upasṛṣṭam — curbed down; iti — thus; ca — and; utsmitam — the pride of her beauty; indirāyāḥ — of the goddess of fortune; svānām — of His own devotees; dhiyā — by intelligence; viracitam — meditated on; bahu-sauṣṭhava-āḍhyam — very beautifully decorated; mahyam — of me; bhavasya — of Lord Śiva; bhavatām — of all of you; ca — and; bhajantam — worshiped; aṅgam — the figure; nemuḥ — bowed down; nirīkṣya — after seeing; na — not; vitṛpta — satiated; dṛśaḥ — eyes; mudā — joyously; kaiḥ — by their heads.
атра — тут, в тому, що стосується краси; упаср̣шт̣ам — впокорена; іті — так; ча — і; утсмітам — гордість її вроди; індіра̄йа̄х̣ — богині щастя; сва̄на̄м — Своїх відданих; дгійа̄ — інтелектом; вірачітам — об’єкт медитації; баху-саушт̣гава-а̄д̣гйам — прекрасно оздоблений; махйам — мій; бгавасйа — Господа Шіви; бгавата̄м — вас усіх; ча — і; бгаджантам — об’єкт поклоніння; ан̇ґам — образ; немух̣ — поклонилися; нірікшйа — побачивши; на — не; вітр̣пта — наситилися; др̣ш́ах̣ — очі; муда̄ — радісно; каіх̣ — головами.
Translation
Переклад
The exquisite beauty of Nārāyaṇa, being many times magnified by the intelligence of His devotees, was so attractive that it defeated the pride of the goddess of fortune in being the most beautiful. My dear demigods, the Lord who thus manifested Himself is worshipable by me, by Lord Śiva and by all of you. The sages regarded Him with unsated eyes and joyously bowed their heads at His lotus feet.
Вишукана врода Нараяни, в багато разів примножена інтелектом Його відданих, була настільки сліпуча, що затьмарювала навіть вроду богині щастя, яка пишається славою найпрекраснішої істоти. Любі півбоги, цьому Господу, що явив Себе в цьому образі, поклоняюся я, поклоняється Господь Шіва, а також всі ви. Мудреці, не можучи наситити свій погляд Його образом, радісно схилили свої голови до Його лотосових стіп.
Purport
Коментар
The beauty of the Lord was so enchanting that it could not be sufficiently described. The goddess of fortune is supposed to be the most beautiful sight within the spiritual and material creations of the Lord; she has a sense of being the most beautiful, yet her beauty was defeated when the Lord appeared. In other words, the beauty of the goddess of fortune is secondary in the presence of the Lord. In the words of Vaiṣṇava poets, it is said that the Lord’s beauty is so enchanting that it defeats hundreds of thousands of Cupids. He is therefore called Madana-mohana. It is also described that the Lord sometimes becomes mad after the beauty of Rādhārāṇī. Poets describe that under those circumstances, although Lord Kṛṣṇa is Madana-mohana, He becomes Madana-dāha, or enchanted by the beauty of Rādhārāṇī. Actually the Lord’s beauty is superexcellent, surpassing even the beauty of Lakṣmī in Vaikuṇṭha. The devotees of the Lord in the Vaikuṇṭha planets want to see the Lord as the most beautiful, but the devotees in Gokula or Kṛṣṇaloka want to see Rādhārāṇī as more beautiful than Kṛṣṇa. The adjustment is that the Lord, being bhakta-vatsala, or one who wants to please His devotees, assumes such features so that devotees like Lord Brahmā, Lord Śiva and other demigods may be pleased. Here also, for the devotee-sages, the Kumāras, the Lord appeared in His most beautiful feature, and they continued to see Him without satiation and wanted to continue seeing Him more and more.
ПОЯСНЕННЯ: Врода Господа така чарівлива, що її неможливо описати. Вважають, що в усіх духовних і матеріальних творіння немає більшої вроди, ніж врода богині щастя. Однак, коли з’явився Господь, її врода зблякла перед Його красою. Іншими словами, в присутності Господа краса богині щастя стає менш помітна. Як пишуть у своїх віршах вайшнавські поети, краса Господа затьмарює красу сотень тисяч Купідонів, богів любові. Тому Господа називають Мадана-мохана. Разом з тим відомо, що Господь іноді втрачає голову за красою Радгарані. Тоді, як співають поети, Господь Крішна, хоча Він — Мадана-мохана, стає Мадана-даха, зачарований вродою Радгарані. Насправді з красою Господа ніщо не може зрівнятися, навіть краса Лакшмі на Вайкунтгах. Віддані Господа на планетах Вайкунтги радіють, коли бачать, що Господь — найпрекрасніша істота в усіх світах, але віддані в Ґокулі, чи на Крішналоці, радіють тоді, коли бачать, що Радгарані ще прекрасніша за Крішну. Господь виконує бажання всіх, тому що Він бгакта-ватсала — «Той, хто прагне вдовольнити Своїх відданих». Він являє Себе в тому образі, який найбільше до серця Його відданим, як оце Господь Брахма, Господь Шіва та інші віддані. Своїм відданим-мудрецям, Кумарам, Господь також явив Свій найпрекрасніший образ, і вони не могли наситити свої очі, прагнучи дивитися на Нього ще і ще.