Skip to main content

Text 34

34

Devanagari

Деванагарі

तद्वाममुष्य परमस्य विकुण्ठभर्तु:
कर्तुं प्रकृष्टमिह धीमहि मन्दधीभ्याम् ।
लोकानितो व्रजतमन्तरभावद‍ृष्टय‍ा
पापीयसस्त्रय इमे रिपवोऽस्य यत्र ॥ ३४ ॥

Text

Текст

tad vām amuṣya paramasya vikuṇṭha-bhartuḥ
kartuṁ prakṛṣṭam iha dhīmahi manda-dhībhyām
lokān ito vrajatam antara-bhāva-dṛṣṭyā
pāpīyasas traya ime ripavo ’sya yatra
тад ва̄м амушйа парамасйа вікун̣т̣га-бгартух̣
картум̇ пракр̣шт̣ам іха дгімахі манда-дгібгйа̄м
лока̄н іто враджатам антара-бга̄ва-др̣шт̣йа̄
па̄пійасас трайа іме ріпаво ’сйа йатра

Synonyms

Послівний переклад

tat — therefore; vām — unto these two; amuṣya — of Him; paramasya — the Supreme; vikuṇṭha-bhartuḥ — the Lord of Vaikuṇṭha; kartum — to bestow; prakṛṣṭam — benefit; iha — in the matter of this offense; dhīmahi — let us consider; manda-dhībhyām — those whose intelligence is not very nice; lokān — to the material world; itaḥ — from this place (Vaikuṇṭha); vrajatam — go; antara-bhāva — duality; dṛṣṭyā — on account of seeing; pāpīyasaḥ — sinful; trayaḥ — three; ime — these; ripavaḥ — enemies; asya — of a living entity; yatra — where.

тат  —  тому; ва̄м  —  цим двом; амушйа  —  Його; парамасйа  —  Всевишнього; вікун̣т̣га-бгартух̣  —  Господа Вайкунтги; картум  —  дарувати; пракр̣шт̣ам  —  благо; іха  —  в тому, що стосується вчиненої образи; дгімахі  —  обміркуймо; манда-дгібгйа̄м  —  осіб кволого розуму; лока̄н  —  до матеріального світу; ітах̣  —  звідси (з Вайкунтги); враджатам  —  ідіть; антара-бга̄ва  —  двоїстість; др̣шт̣йа̄  —  бачачи; па̄пійасах̣  —  гріховні; трайах̣  —  три; іме  —  ці; ріпавах̣  —  вороги; асйа  —  живої істоти; йатра  —  де.

Translation

Переклад

Therefore let us consider how these two contaminated persons should be punished. The punishment should be apt, for thus benefit can eventually be bestowed upon them. Since they find duality in the existence of Vaikuṇṭha life, they are contaminated and should be removed from this place to the material world, where the living entities have three kinds of enemies.

Тож зміркуймо, якої кари заслужили ці двоє грішників. Треба вибрати для них належну кару, яка в кінцевому підсумку дасть їм благо. Знайшовши двоїстість у бутті Вайкунтги, вони осквернилися, і тому не гідні залишатися тут. Вони повинні піти до матеріального світу, де жива істота змагається з трьома ворогами.

Purport

Коментар

The reason why pure souls come into the existential circumstances of the material world, which is considered to be the criminal department of the Supreme Lord, is stated in Bhagavad-gītā, Seventh Chapter, verse 27. It is stated that as long as a living entity is pure, he is in complete harmony with the desires of the Supreme Lord, but as soon as he becomes impure he is in disharmony with the desires of the Lord. By contamination he is forced to transfer to this material world, where the living entities have three enemies, namely desire, anger and lust. These three enemies force the living entities to continue material existence, and when one is free from them he is eligible to enter the kingdom of God. One should not, therefore, be angry in the absence of an opportunity for sense gratification, and one should not be lusty to acquire more than necessary. In this verse it is clearly stated that the two doormen should be sent into the material world, where criminals are allowed to reside. Since the basic principles of criminality are sense gratification, anger and unnecessary lust, persons conducted by these three enemies of the living entity are never promoted to Vaikuṇṭhaloka. People should learn Bhagavad-gītā and accept the Supreme Personality of Godhead, Kṛṣṇa, as the Lord of everything; they should practice satisfying the senses of the Supreme Lord instead of trying to satisfy their own senses. Training in Kṛṣṇa consciousness will help one be promoted to Vaikuṇṭha.

ПОЯСНЕННЯ: У «Бгаґавад-ґіті», сьомій главі, 27 вірші, вказано причину, з якої чисті душі потрапляють у зумовлене буття матеріального світу, в’язниці Верховного Господа. Як там сказано, поки жива істота залишається чистою, вона перебуває в повній гармонії з бажаннями Верховного Господа, але коли вона оскверняється, її бажання розходяться з бажаннями Господа. Ця скверна примушує живу істоту йти в матеріальний світ, кожен змагається з трьома ворогами: хіттю, гнівом та пожадливістю. Ці три вороги змушують живі істоти залишатися в матеріальному світі, і лише той, хто звільнився від цих ворогів, гідний увійти в царство Бога. Тому не слід впадати в гнів, коли щось перешкоджає задовольняти чуття, і не слід бути пожадливим, прагнучи здобути більше, ніж нам треба. У цьому вірші дуже чітко вказано, що матеріальний світ, куди за свою провинну повинні зійти брамники,    —    це місце для злочинців. Будь-який злочин засновується на бажанні задовольнити чуття, на гніві або ж на надмірній пожадливості. Раби цих трьох ворогів живої істоти ніяк не можуть піднятися до Вайкунтгалоки. Отже, люди повинні вивчати «Бгаґавад-ґіту», щоб визнати Верховного Бога-Особу, Крішну, як володаря всього сущого. Вони повинні вчитися вдовольняти чуття Верховного Господа, замість того, щоб намагатися вдовольнити свої. Щоб піднятися на Вайкунтгу, людина повинна розвивати в собі свідомість Крішни.