Text 11
11
Devanagari
Деванагарі
गुणव्यतिकराकारो निर्विशेषोऽप्रतिष्ठित: ।
पुरुषस्तदुपादानमात्मानं लीलयासृजत् ॥ ११ ॥
Text
Текст
guṇa-vyatikarākāro
nirviśeṣo ’pratiṣṭhitaḥ
puruṣas tad-upādānam
ātmānaṁ līlayāsṛjat
ґун̣а-вйатікара̄ка̄ро
нірвіш́ешо ’пратішт̣гітах̣
пурушас тад-упа̄да̄нам
а̄тма̄нам̇ лілайа̄ср̣джат
Synonyms
Послівний переклад
maitreyaḥ uvāca — Maitreya said; guṇa-vyatikara — of the interactions of the modes of material nature; ākāraḥ — source; nirviśeṣaḥ — without diversity; apratiṣṭhitaḥ — unlimited; puruṣaḥ — of the Supreme Person; tat — that; upādānam — instrument; ātmānam — the material creation; līlayā — by pastimes; asṛjat — created.
маітрейах̣ ува̄ча — Майтрея сказав; ґун̣а-вйатікара — взаємодії ґун матеріальної природи; а̄ка̄рах̣ — джерело; нірвіш́ешах̣ — позбавлене розмаїття; апратішт̣гітах̣ — нічим не обмежене; пурушах̣ — Верховної Особи; тат — те; упа̄да̄нам — знаряддя; а̄тма̄нам — матеріальне творіння; лілайа̄ — розвагою; аср̣джат — створив.
Translation
Переклад
Maitreya said: Eternal time is the primeval source of the interactions of the three modes of material nature. It is unchangeable and limitless, and it works as the instrument of the Supreme Personality of Godhead for His pastimes in the material creation.
Майтрея сказав: Вічний час — це першопричина взаємодії трьох якостей матеріальної природи. Він незмінний і безмежний. Він служить за знаряддя в руках Верховного Бога-Особи, допомагаючи Господу проявляти Його розваги в матеріальному творінні.
Purport
Коментар
The impersonal time factor is the background of the material manifestation as the instrument of the Supreme Lord. It is the ingredient of assistance offered to material nature. No one knows where time began and where it ends, and it is time only which can keep a record of the creation, maintenance and destruction of the material manifestation. This time factor is the material cause of creation and is therefore a self-expansion of the Personality of Godhead. Time is considered the impersonal feature of the Lord.
ПОЯСНЕННЯ: Безособистісний чинник часу, служачи знаряддям Верховному Господу, являє собою тло в основі всіх явищ матеріального світу. Ніхто не знає, де час починається і де закінчується, і тільки час відміряє творення, підтримання і знищення матеріального прояву. Чинник часу — це матеріальна причина творіння і тому являє собою особисте поширення Бога-Особи. Час визнають за безособистісний аспект Господа.
The time factor is also explained by modern men in various ways. Some accept it almost as it is explained in the Śrīmad-Bhāgavatam. For example, in Hebrew literature time is accepted, in the same spirit, as a representation of God. It is stated therein: “God, who at sundry times and in diverse manners spake in time past unto the fathers by the prophets. . . .” Metaphysically, time is distinguished as absolute and real. Absolute time is continuous and is unaffected by the speed or slowness of material things. Time is astronomically and mathematically calculated in relation to the speed, change and life of a particular object. Factually, however, time has nothing to do with the relativities of things; rather, everything is shaped and calculated in terms of the facility offered by time. Time is the basic measurement of the activity of our senses, by which we calculate past, present and future, but in factual calculation, time has no beginning and no end. Cāṇakya Paṇḍita says that even a slight fraction of time cannot be purchased with millions of dollars, and therefore even a moment of time lost without profit must be calculated as the greatest loss in life. Time is not subject to any form of psychology, nor are the moments objective realities in themselves, but they are dependent on particular experiences.
Нині існує багато теорій, що намагаються з’ясувати природу чинника часу. Дехто сприймає час майже так само, як це пояснено в «Шрімад-Бгаґаватам». Наприклад, іудейські писання розглядають час в дусі «Шрімад-Бгаґаватам», як представника Бога. Там, зокрема, сказано: «Багато разів і багатьма способами в різні часи промовляв Бог до отців через пророків...» Метафізика визначає час як абсолютний і реальний. Абсолютний час плине безперервно і не залежить від того, наскільки швидко чи повільно відбуваються ті чи інші матеріальні події. З погляду астрономії та математики час вимірюють відносно швидкості, змін чи терміну існування тих чи інших об’єктів. Проте насправді час ніяк не залежить від цих відносних речей. Навпаки, час визначає форму і тривалість існування всіх об’єктів цього світу. Час служить шкалою, яка лежить в основі діяльності чуттів і відносно якої ми відмірюємо минуле, теперішнє й майбутнє, однак сам час не має ні початку, ні кінця. Пандіта Чанак’я каже, що навіть одну мить неможливо придбати ні за які скарби, тому навіть одну змарновану мить треба вважати за найбільшу втрату в житті. Час непідвладний ніяким психічним маніпуляціям, але разом з тим сама по собі мить часу не становить самостійної реальності, бо залежить від сприйняття конкретної особи.
Therefore, Śrīla Jīva Gosvāmī concludes that the time factor is intermixed with the activities — actions and reactions — of the external energy of the Lord. The external energy, or material nature, works under the superintendence of the time factor as the Lord Himself, and that is why material nature appears to have produced so many wonderful things in the cosmic manifestation. Bhagavad-gītā (9.10) confirms this conclusion as follows:
Тому Шріла Джіва Ґосвамі робить висновок, що чинник часу нерозривно зв’язаний із діяльністю зовнішньої енерґії Господа — з усіма діями та їхніми реакціями, що відбуваються в цій енерґії. Зовнішня енерґія, або матеріальна природа, діє під наглядом Самого Господа в образі чинника часу, і тільки завдяки тому виникає враження, що матеріальна природа породжує безліч чудесних явищ у космосі. Цей висновок збігається із «Бгаґавад-ґітою» (9.10), де сказано:
sūyate sa-carācaram
hetunānena kaunteya
jagad viparivartate
сӯйате са-чара̄чарам
хетуна̄нена каунтейа
джаґад віпарівартате