Text 43
43
Devanagari
Деванагарі
महीं मुहुश्चालयतां चमूभि: ।
वधात्प्रपन्नार्तिजिहीर्षयेशो-
ऽप्युपैक्षताघं भगवान् कुरूणाम् ॥ ४३ ॥
Text
Текст
mahīṁ muhuś cālayatāṁ camūbhiḥ
vadhāt prapannārti-jihīrṣayeśo
’py upaikṣatāghaṁ bhagavān kurūṇām
махім мухуш́ ча̄лайата̄м̇ чамӯбгіх̣
вадга̄т прапанна̄рті-джіхіршайеш́о
’пй упаікшата̄ґгам̇ бгаґава̄н курӯн̣а̄м
Synonyms
Послівний переклад
nūnam — of course; nṛpāṇām — of the kings; tri — three; mada-utpathānām — going astray out of false pride; mahīm — earth; muhuḥ — constantly; cālayatām — agitating; camūbhiḥ — by movement of soldiers; vadhāt — from the act of killing; prapanna — surrendered; ārti-jihīrṣaya — willing to relieve the distress of the sufferers; īśaḥ — the Lord; api — in spite of; upaikṣata — waited; agham — offenses; bhagavān — the Supreme Lord; kurūṇām — of the Kurus.
нӯнам — безперечно; нр̣па̄н̣а̄м — царів; трі — три; мада-утпатга̄на̄м — збившись з шляху через оманну гордість; махім — землю; мухух̣ — без упину; ча̄лайата̄м — непокоячи; чамӯбгіх̣ — воєнними маневрами; вадга̄т — через убивство; прапанна — віддались; а̄рті-джіхіршайа — бажаючи полегшити горе і страждання; іш́ах̣ — Господь; апі — незважаючи на; упаікшата — чекав; аґгам — образи; бгаґава̄н — Верховний Господь; курӯн̣а̄м — Куру.
Translation
Переклад
Despite His being the Lord and being always willing to relieve the distress of sufferers, He [Kṛṣṇa] refrained from killing the Kurus, although they committed all sorts of sins and although He saw other kings constantly agitating the earth by their strong military movements carried out under the dictation of three kinds of false pride.
Хоча Крішна — Господь і хоча Він завжди прагне полегшити страждання всіх істот, Він не став одразу вбивати Куру, дарма що вони вчинили всі можливі гріхи і належали до числа тих царів, які під впливом троїстої гордині мучили землю воєнними виправами.
Purport
Коментар
As declared in Bhagavad-gītā, the Lord appears in the mortal world to execute His much-needed mission of killing the miscreants and giving protection to the suffering faithful. In spite of that mission, Lord Kṛṣṇa tolerated the insult to Draupadī by the Kurus and the injustices perpetrated against the Pāṇḍavas, as well as insults to Himself. The question may be raised, “Why did He tolerate such injustices and insults in His presence? Why did He not chastise the Kurus immediately?” When Draupadī was insulted in the assembly by the Kurus by their attempt to see her naked in the presence of all, the Lord protected Draupadī by supplying an unlimited length of clothing. But He did not chastise the insulting party immediately. This silence of the Lord did not mean, however, that He excused the offenses of the Kurus. There were many other kings on earth who had become very proud of three kinds of possessions — wealth, education and followers — and they were constantly agitating the earth by movements of military strength. The Lord was just waiting to get them together on the Battlefield of Kurukṣetra and kill them all at one time, just to make a shortcut in His killing mission. Godless kings or heads of state, when puffed up by advancement of material wealth, education and increase of population, always make a show of military strength and give trouble to the innocent. When Lord Kṛṣṇa was personally present, there were many such kings all over the world, and He thus arranged for the Battle of Kurukṣetra. In His manifestation of viśva-rūpa, the Lord expressed His mission of killing as follows: “I have willingly descended to the earth in My capacity of inexorable Time in order to decrease the unwanted population. I shall finish all those who have assembled here except you, the Pāṇḍavas. This killing does not wait for you to take part in it. It is already arranged: all will be killed by Me. If you want to become famous as the hero of the battlefield and thus enjoy the booty of war, then, O Savyasācī, just become the immediate cause of this killing and thus take the credit. I have already killed all the great warriors — Bhīṣma, Droṇa, Jayadratha, Karṇa and many other great generals. Do not worry. Fight the battle and be famous as a great hero.” (Bg. 11.32-34)
ПОЯСНЕННЯ: Як сказано в «Бгаґавад-ґіті», Господь сходить у цей смертний світ із дуже потрібною для всіх місією: знищити лиходіїв і звільнити від страждань праведних людей. Однак попри те, що Господь Крішна прийшов з цією місією, Він дозволив Куру образити Драупаді, несправедливо обійтися з Пандавами і навіть насміятись над Ним Самим. Виникає запитання: «Чому Він допустив таку несправедливість і кривду у Своїй присутності? Чому Він не покарав Куру негайно?» Коли Куру чинили наругу над Драупаді, намагаючись привселюдно роздягнути її, Господь врятував її, зробивши її сарі нескінченним. Але Він не став на місці карати глумителів. Проте бездіяльність Господа зовсім не означала, що Він дарував Кауравам їхні образи. На землі тоді було також багато інших царів, які чванились своїми набутками трьох різновидів — багатством, освітою і підданими. Граючи своєю військовою силою, вони постійно турбували землю. Господь просто чекав, коли вони всі зберуться разом на Курукшетрі, а тоді знищив їх усіх за одним заходом, швидко закінчивши Свою місію усунення демонів. Безбожні царі чи керівники держав, загордившись нагромадженим матеріальним багатством, знанням і приростом населення своїх країн, неодмінно починають демонструвати військову силу й турбувати невинних людей. Коли був особисто присутній Господь Крішна, на землі було багато таких царів, і тому Він влаштував битву на Курукшетрі. Коли Господь проявив Свою форму вішва-рупи, Він так пояснив Свою місію знищення лиходіїв: «З власної волі Я зійшов на землю в образі нездоланного Часу, щоб усунути небажане населення. Я знищу всіх, хто тут зібрався, за винятком вас, Пандавів. Твоя участь для цього навіть не є конче потрібна. Їхня доля вже вирішена: Я вб’ю їх усіх. Якщо ти хочеш вкрити себе лицарською славою і насолодитися завойованим, тоді, о Сав’ясачі, просто стань безпосереднім знаряддям знищення цих воїнів і візьми цю заслугу собі. Я вже повбивав усіх великих воїнів: Бгішму, Дрону, Джаядратгу, Карну та інших великих полководців. Ні про що не хвилюйся. Воюй і здобувай славу звитяжного героя!» (Б.-ґ. 11.32-34).
The Lord always wants to see His devotee as the hero of some episode which He Himself performs. He wanted to see His devotee and friend Arjuna as the hero of the Battle of Kurukṣetra, and thus He waited for all the miscreants of the world to assemble. That, and nothing else, is the explanation of His waiting.
Господь завжди воліє, щоб слава подвигів, які Він здійснює, йшла Його відданим. Він прагнув, щоб Його відданому й другу Арджуні дісталась слава переможця битви на Курукшетрі. Тому Він чекав, поки всі лиходії зберуться на Курукшетрі. Тільки й лише задля цього Господь зволікав з карою.