Text 23
23
Devanagari
Деванагарі
कृतानि नानायतनानि विष्णो: ।
प्रत्यङ्गमुख्याङ्कितमन्दिराणि
यद्दर्शनात्कृष्णमनुस्मरन्ति ॥ २३ ॥
Text
Текст
kṛtāni nānāyatanāni viṣṇoḥ
pratyaṅga-mukhyāṅkita-mandirāṇi
yad-darśanāt kṛṣṇam anusmaranti
кр̣та̄ні на̄на̄йатана̄ні вішн̣ох̣
пратйан̇ґа-мукгйа̄н̇кіта-мандіра̄н̣і
йад-дарш́ана̄т кр̣шн̣ам анусмаранті
Synonyms
Послівний переклад
anyāni — others; ca — also; iha — here; dvija-deva — by the great sages; devaiḥ — and the demigods; kṛtāni — established by; nānā — various; āyatanāni — various forms; viṣṇoḥ — of the Supreme Personality of Godhead; prati — each and every; aṅga — part; mukhya — the chief; aṅkita — marked; mandirāṇi — temples; yat — which; darśanāt — by seeing from a distance; kṛṣṇam — the original Personality of Godhead; anusmaranti — constantly remembers.
анйа̄ні — інші; ча — також; іха — тут; двіджа-дева — великими мудрецями; деваіх̣ — та півбогами; кр̣та̄ні — встановлені; на̄на̄ — різні; а̄йатана̄ні — різноманітні форми; вішн̣ох̣ — Верховного Бога-Особи; праті — кожен з них; ан̇ґа — частина; мукгйа — головний; ан̇кіта — відзначений; мандіра̄н̣і — храми; йат — який; дарш́ана̄т — споглядаючи з відстані; кр̣шн̣ам — первинного Бога—Особу; анусмаранті — завжди пам’ятає.
Translation
Переклад
There were also many other temples of various forms of the Supreme Personality of Godhead Viṣṇu, established by great sages and demigods. These temples were marked with the chief emblems of the Lord, and they reminded one always of the original Personality of Godhead, Lord Kṛṣṇa.
Дорогою він також бачив багато інших храмів різних форм Верховного Бога-Особи Вішну, які встановили великі мудреці та півбоги. Ці храми прикрашав головний символ Господа, завжди нагадуючи всім предвічного Бога-Особу, Господа Крішну.
Purport
Коментар
Human society is divided into four social orders of life and four spiritual divisions, applying to each and every individual person. This system is called varṇāśrama-dharma and has already been discussed in many places in this great literature. The sages, or persons who completely devoted themselves to the spiritual upliftment of the entire human society, were known as dvija-deva, the best amongst the twice-born. The denizens of superior planets, from the moon planet and upwards, were known as devas. Both the dvija-devas and the devas always establish temples of Lord Viṣṇu in His various forms, such as Govinda, Madhusūdana, Nṛsiṁha, Mādhava, Keśava, Nārāyaṇa, Padmanābha, Pārtha-sārathi and many others. The Lord expands Himself in innumerable forms, but all of them are nondifferent from one another. Lord Viṣṇu has four hands, and each hand holds a particular item — either a conchshell, wheel, club or lotus flower. Of these four emblems, the cakra, or wheel, is the chief. Lord Kṛṣṇa, being the original Viṣṇu form, has only one emblem, namely the wheel, and therefore He is sometimes called the Cakrī. The Lord’s cakra is the symbol of the power by which the Lord controls the whole manifestation. The tops of Viṣṇu temples are marked with the symbol of the wheel so that people may have the chance to see the symbol from a very long distance and at once remember Lord Kṛṣṇa. The purpose of building very high temples is to give people a chance to see them from a distant place. This system is carried on in India whenever a new temple is constructed, and it appears that it is coming down from a time before recorded history. The foolish propaganda by atheists that temples were constructed only in later days is refuted here because Vidura visited these temples at least five thousand years ago, and the temples of Viṣṇu were in existence long, long before Vidura visited them. The great sages and demigods never established statues of men or demigods, but they established temples of Viṣṇu for the benefit of common men, to raise them to the platform of God consciousness.
ПОЯСНЕННЯ: Людське суспільство поділяється на чотири духовні та соціальні стани. Цей устрій, природний для всіх і кожного, називають варнашрама-дгарма, і про нього вже йшлося не раз у цьому видатному творі. Мудреців, що присвячували себе духовному просвітництву на користь усього суспільства, називали двіджа-девами, тобто найліпшими серед двічі-народжених, а жителів вищих планет, починаючи з Місяця і вище, називали девами. І деви, і двіджа-деви завжди встановлюють храми Господа Вішну в Його різних формах, як оце Ґовінда, Мадгусудана, Нрісімха, Мадгава, Кешава, Нараяна, Падманабга, Партгасаратгі і численні інші. Господь поширюється в незліченні форми, але всі вони невідмінні між Собою. Господь Вішну має чотири руки і в кожній з них тримає певний предмет: мушлю, диск, булаву чи лотос. Головний з цих чотирьох символів — це чакра, диск. Господь Крішна, предвічна форма Вішну, має тільки один символ, а саме диск, тому Його іноді називають Чакрі. Господня чакра символізує силу, якою Господь урядує світобудовою. Диск, завжди прикрашає верхівки храмів Вішну, щоб люди, ще здалеку побачивши цей символ, відразу згадували Господа Крішну. Храми споруджують високими для того, щоб дати людям змогу бачити їх здалеку. В Індії донині будуючи храм, вінчають його диском, і, як можна бачити, цей звичай існував ще задовго до появи історичних хронік. Ці вірші спростовують пропаґандистські заяви недолугих атеїстів про те, що люди стали будувати храми Вішну порівняно недавно, адже Відура відвідував ці храми щонайменше п’ять тисяч років тому, а самі вони з’явились задовго до приходу Відури. Великі мудреці та півбоги ніколи не встановлювали в храмах статуї людей чи півбогів — для добра простих смертних вони споруджували храми Вішну, щоб підняти їх на рівень свідомості Бога.