Text 50
ВІРШ 50
Devanagari
Деванагарі
समासेन हरेर्नान्यदन्यस्मात् सदसच्च यत् ॥ ५० ॥
Text
Текст
bhagavān viśva-bhāvanaḥ
samāsena harer nānyad
anyasmāt sad-asac ca yat
бгаґава̄н віш́ва-бга̄ванах̣
сама̄сена харер на̄нйад
анйасма̄т сад-асач ча йат
Synonyms
Послівний переклад
saḥ — that; ayam — the same; te — unto you; abhihitaḥ — explained by me; tāta — my dear son; bhagavān — the Personality of Godhead; viśva-bhāvanaḥ — the creator of the manifested worlds; samāsena — in brief; hareḥ — without Hari, the Lord; na — never; anyat — anything else; anyasmāt — being the cause of; sat — manifested or phenomenal; asat — noumenal; ca — and; yat — whatever there may be.
сах̣ — те; айам — саме; те — тобі; абгіхітах̣ — пояснено; та̄та — любий сину; бгаґава̄н — Бог-Особа; віш́ва-бга̄ванах̣ — творець проявлених світів; сама̄сена — коротко; харех̣ — без Харі, Господа; на — ніколи; анйат — ніщо інше; анйасма̄т — як причини; сат — проявленого (феноменального); асат — непроявленого (ноуменального); ча — і; йат — хоч би що.
Translation
Переклад
My dear son, I have now explained in brief the Supreme Personality of Godhead, who is creator of the manifested worlds. Without Him (Hari, the Lord), there are no other causes of the phenomenal and noumenal existences.
Любий сину! Ось я коротко розповів тобі про Верховного Бога - Особу , творця проявлених світів . Опріч Нього , Господа Харі, немає інших причин явленого й неявленого буття.
Purport
Коментар
Since we generally have the experience of the temporary, material world and conditioned souls trying to lord it over the material worlds, Brahmājī explained to Nāradadeva that this temporary world is the work of the external potency of the Lord and that the conditioned souls struggling here for existence are the marginal potency of the Supreme Lord, the Personality of Godhead. There is no cause for all these phenomenal activities but Him, Hari, the Supreme Lord, who is the primeval cause of all causes. This does not mean, however, that the Lord Himself is distributed impersonally. He is aloof from all these interactions of the external and marginal potencies. In the Bhagavad-gītā (9.4) it is confirmed that by His potencies alone He is present everywhere and anywhere. Everything that is manifested rests on His potency only, but He, as the Supreme Personality of Godhead, is always aloof from everything. The potency and the potent are simultaneously one and different from one another.
ПОЯСНЕННЯ: Усе, з чим ми стикаємось, зводиться зазвичай до тимчасового матеріального світу й зумовлених душ, які намагаються владарювати над матерією. Тому Брахмаджі пояснив Нарададеві , що цей тимчасовий світ являє собою породження зовнішньої енерґії Господа, а зумовлені душі, які в ньому борються за життя, являють собою межову енерґію Верховного Господа, Бога-Особи. Уся ця життєдіяльність проявленого світу не має за собою причини іншої, ніж Він, Харі, Верховний Господь — відначальна причина всіх причин. Це, щоправда, не означає, що Господь розпадається на безособистісний набір поширень. Господь стоїть осторонь від усіх цих взаємодій зовнішньої і межової енерґій. У «Бгаґавад-ґіті» (9.4) підтверджено, що Господь повсюдно присутній тільки Своїми енерґіями. Усе проявлене в світі спочиває на Його енерґії, але Він — Верховний Бог-Особа — завжди поза всім. Енерґія і повелитель енерґії одночасно єдині і відмінні між собою.
One should not deprecate the Supreme Lord for the creation of this miserable world, just as one should not blame the king for creating a prison-house in the government. The prison-house is a necessary institution of the governmental establishment for those who are disobedient to the laws of the government. Similarly, this material world, full of miseries, is a temporary creation of the Lord for those who have forgotten Him and are trying to lord it over the false manifestation. He, however, is always anxious to get the fallen souls back home, back to Godhead, and for this He has given so many chances to the conditioned souls via the authoritative scriptures, His representatives, and personal incarnations also. Since He has no direct attachment to this material world, He is not to be blamed for its creation.
Верховного Господа не можна засуджувати за створення цього сповненого страждань світу, так само як царя не можна засуджувати за спорудження державної в’язниці. В’язниці обов’язково потрібні в державній структурі: вони призначені для тих, хто порушує державні закони. Так само, сповнений нещасть матеріальний світ — це тимчасове творіння Господа, призначене для тих, хто забув Його і силкується владарювати над ілюзорними проявленнями. Господь, проте, завжди прагне, щоб упалі душі повернулись додому, до Бога. Отож Він посилає зумовленим душам стільки можливостей для цього: і авторитетні писання, і Своїх представників, і навіть Свої особисті втілення! Господь особисто не має прив’язаности до матеріального світу, тому і за його створення Господа не можна засуджувати.