Text 36
ВІРШ 36
Devanagari
Деванагарі
स्तोकायुषां स्वनिगमो बत दूरपार: ।
आविर्हितस्त्वनुयुगं स हि सत्यवत्यां
वेदद्रुमं विटपशो विभजिष्यति स्म ॥ ३६ ॥
Text
Текст
stokāyuṣāṁ sva-nigamo bata dūra-pāraḥ
āvirhitas tv anuyugaṁ sa hi satyavatyāṁ
veda-drumaṁ viṭa-paśo vibhajiṣyati sma
стока̄йуша̄м̇ сва-ніґамо бата дӯра-па̄рах̣
а̄віргітас тв ануйуґам̇ са хі сатйаватйа̄м̇
веда-друмам̇ віт̣а-паш́о вібгаджішйаті сма
Synonyms
Послівний переклад
kālena — in course of time; mīlita-dhiyām — of the less intelligent persons; avamṛśya — considering the difficulties; nṝṇām — of humanity at large; stoka-āyuṣām — of the short-living persons; sva-nigamaḥ — the Vedic literatures compiled by Him; bata — exactly; dūra-pāraḥ — greatly difficult; āvirhitaḥ — having appeared as; tu — but; anuyugam — in terms of the age; saḥ — He (the Lord); hi — certainly; satyavatyām — in the womb of Satyavatī; veda-drumam — the desire tree of the Vedas; viṭa-paśaḥ — by division of branches; vibhajiṣyati — will divide; sma — as it were.
ка̄лена — з плином часу ; міліта - дгійа̄м — менш розумних людей; авамр̣ш́йа — зваживши на труднощі; нР̣̄н̣а̄м — людства в цілому; стока-а̄йуша̄м — людей з коротким життям; сва - ніґамах̣ — ведичні писання , що їх Він уклав ; бата — достеменно; дӯра-па̄рах̣ — дуже складні; а̄вірхітах̣ — з’явившись; ту — однак; ануйуґам — відповідно до епохи; сах̣ — Він (Господь); хі — безперечно; сатйаватйа̄м — з лона Сат’яваті; веда-друмам — ведичне дерево бажань; віт̣а-паш́ах̣ — розбивши на галузі; вібгаджішйаті — поділить; сма — поістині.
Translation
Переклад
The Lord Himself in His incarnation as the son of Satyavatī [Vyāsadeva] will consider his compilation of the Vedic literature to be very difficult for the less intelligent persons with short life, and thus He will divide the tree of Vedic knowledge into different branches, according to the circumstances of the particular age.
Господь , втілившись власною особою як син Сат’яваті [В’ясадева], визнає Свій виклад ведичних писань заскладним для людей невеликого розуму та короткого життя, і тому розділить дерево ведичного знання на окремі галузі, відповідно до обставин тієї епохи.
Purport
Коментар
Herein Brahmā mentions the future compilation of Śrīmad-Bhāgavatam for the short-lived persons of the Kali age. As explained in the First Canto, the less intelligent persons of the Age of Kali would be not only short-lived, but also perplexed with so many problems of life due to the awkward situation of the godless human society. Advancement of material comforts of the body is activity in the mode of ignorance according to the laws of material nature. Real advancement of knowledge means progress of knowledge in self-realization. But in the Age of Kali the less intelligent men mistakenly consider the short lifetime of one hundred years (now factually reduced to about forty or sixty years) to be all in all. They are less intelligent because they have no information of the eternity of life; they identify with the temporary material body existing for forty years and consider it the only basic principle of life. Such persons are described as equal to the asses and bulls. But the Lord, as the compassionate father of all living beings, imparts unto them the vast Vedic knowledge in short treatises like the Bhagavad-gītā and, for the graduates, the Śrīmad-Bhāgavatam. The Purāṇas and the Mahābhārata are also similarly made by Vyāsadeva for the different types of men in the modes of material nature. But none of them are independent of the Vedic principles.
ПОЯСНЕННЯ: У цьому вірші Брахма передвіщає, як у майбутньому для недовговічних людей Калі-юґи буде складений «Шрімад-Бгаґаватам». Як пояснено в Першій пісні, малорозумні люди Калі-юґи мало що будуть недовговічні — їх обпадатимуть численні проблеми, породжені неприродним життям безбожного суспільства. Науковий проґрес, присвячений удосконаленню тілесних вигод, — це, згідно з законами матеріальної природи, проґрес у ґуні невігластва. Справжній науковий поступ означає поступ у самоусвідомленні. Однак за епохи Калі менш розумні люди помилково гадають, що все їхнє існування зводиться до цього короткого життя тривалістю в сто років (а нині, фактично, у шістдесят чи й сорок). У цих людей слабкий інтелект, і це видно хоча б з того, що вони нічого не відають за вічне життя. Вони ототожнюють себе з тимчасовим матеріальним тілом, яке живе сорок років, і цілісіньке своє життя присвячують тільки йому. Таких людей порівнюють до ослів та биків. Але Господь — милосердний батько всіх живих істот — вчить їх усеохопної ведичної мудрости у таких стислих творах, як це «Бгаґавад-ґіта» чи призначений для подальших студій «Шрімад-Бгаґаватам». Так само В’ясадева уклав і решту Пуран та «Махабгарати», пристосувавши їх для людей у різних ґунах матеріальної природи. Разом з тим жодне з цих писань не відхиляється від ведичних засад.