Text 24
ВІРШ 24
Devanagari
Деванагарі
मार्गं सपद्यरिपुरं हरवद् दिधक्षो: ।
दूरे सुहृन्मथितरोषसुशोणदृष्टया
तातप्यमानमकरोरगनक्रचक्र: ॥ २४ ॥
Text
Текст
mārgaṁ sapady ari-puraṁ haravad didhakṣoḥ
dūre suhṛn-mathita-roṣa-suśoṇa-dṛṣṭyā
tātapyamāna-makaroraga-nakra-cakraḥ
ма̄рґам̇ сападй арі-пурам̇ харавад дідгакшох̣
дӯре сухр̣н-матхіта-роша-суш́он̣а-др̣шт̣йа̄
та̄тапйама̄на-макарораґа-накра-чакрах̣
Synonyms
Послівний переклад
yasmai — unto whom; adāt — gave; udadhiḥ — the great Indian Ocean; ūḍha-bhaya — affected by fear; aṅga-vepaḥ — bodily trembling; mārgam — way; sapadi — quickly; ari-puram — the city of the enemy; hara-vat — like that of Hara (Mahādeva); didhakṣoḥ — desiring to burn to ashes; dūre — at a long distance; su-hṛt — intimate friend; mathita — being aggrieved by; roṣa — in anger; su-śoṇa — red-hot; dṛṣṭyā — by such a glance; tātapyamāna — burning in heat; makara — sharks; uraga — snakes; nakra — crocodiles; cakraḥ — circle.
йасмаі—кому; ада̄т—дав; удадгіх̣—великий Індійський океан; ӯд̣га-бгайа — від страху; ан̇ґа-вепах̣ — тілесний дрож; ма̄рґам — дорогу; сападі — притьмом; арі-пурам — вороже місто; хара - ват — наче Хара ( Махадева ) ; дідгакшох̣ — бажаючи спопелити ; дӯре — на великій відстані ; су-хр̣т — близький друг ; матгіта — вболіваючи ; роша — у гніві ; су-ш́он̣а — вогненно-червоними; др̣шт̣йа̄ — такими очима; та̄тапйама̄на — згоряючи; макара — акули; ураґа — змії; накра — крокодили; чакрах̣ — коло.
Translation
Переклад
The Personality of Godhead Rāmacandra, being aggrieved for His distant intimate friend [Sītā], glanced over the city of the enemy Rāvaṇa with red-hot eyes like those of Hara [who wanted to burn the kingdom of heaven]. The great ocean, trembling in fear, gave Him His way because its family members, the aquatics like the sharks, snakes and crocodiles, were being burnt by the heat of the angry red-hot eyes of the Lord.
У тривозі за розлученого з Ним близького друга [Сіту] Бог-Особа Рамачандра подивився на місто ворога [Равани] очима, червоними від гніву, наче у Хари [що хотів спалити небесне царство]. Великий океан, тремтячи від страху, розступився перед Господом, бо його жителі — акули, змії, крокодили — вже згоряли від жару вогненно-червоних очей Господа.
Purport
Коментар
The Personality of Godhead has every sentiment of a sentient being, like all other living beings, because He is the chief and original living entity, the supreme source of all other living beings. He is the nitya, or the chief eternal amongst all other eternals. He is the chief one, and all others are the dependent many. The many eternals are supported by the one eternal, and thus both the eternals are qualitatively one. Due to such oneness, both the eternals constitutionally have a complete range of sentiments, but the difference is that the sentiments of the chief eternal are different in quantity from the sentiments of the dependent eternals. When Rāmacandra was angry and showed His red-hot eyes, the whole ocean became heated with that energy, so much so that the aquatics within the great ocean felt the heat, and the personified ocean trembled in fear and offered the Lord an easy path for reaching the enemy’s city. The impersonalists will see havoc in this red-hot sentiment of the Lord because they want to see negation in perfection. Because the Lord is absolute, the impersonalists imagine that in the Absolute the sentiment of anger, which resembles mundane sentiments, must be conspicuous by absence. Due to a poor fund of knowledge, they do not realize that the sentiment of the Absolute Person is transcendental to all mundane concepts of quality and quantity. Had Lord Rāmacandra’s sentiment been of mundane origin, how could it disturb the whole ocean and its inhabitants? Can any mundane red-hot eye generate heat in the great ocean? These are factors to be distinguished in terms of the personal and impersonal conceptions of the Absolute Truth. As it is said in the beginning of the Śrīmad-Bhāgavatam, the Absolute Truth is the source of everything, so the Absolute Person cannot be devoid of the sentiments that are reflected in the temporary mundane world. Rather, the different sentiments found in the Absolute, either in anger or in mercy, have the same qualitative influence, or, in other words, there is no mundane difference of value because these sentiments are all on the absolute plane. Such sentiments are definitely not absent in the Absolute, as the impersonalists think, making their mundane estimation of the transcendental world.
ПОЯСНЕННЯ: Богові-Особі притаманні всі почуття свідомої істоти, як і кожній іншій живій істоті, тому що Він — найвища, відначальна жива істота, верховне джерело усіх інших живих істот. Він ніт’я, найвищий вічний з-поміж решти вічних. Він — верховний і єдиний, а всі решта — залежні і численні. Численних вічних утримує єдиний вічний, отже, і вічні, і вічний однакові за природою. З цієї якісної єдности випливає, що всім вічним від природи притаманна повна гама почуттів. Відмінність між ними полягає в тому, що почуття найвищого вічного перевершують почуття залежних вічних своїм масштабом. Коли у Рамачандри від гніву почервоніли очі, ця енерґія так гріла великий океан, що мешканці вод стали знемагати від жару, а сам уособлений океан, тремтячи від страху, пропустив Господа до ворожого міста щонайлегшим шляхом. Імперсоналістів таке вогненне почуття в Господа пантеличить, бо на їхню думку досконалість повинна виявлятись у повному запереченні. Господь абсолютний, але імперсоналісти гадають, що Абсолют повинен відзначати брак гніву: гнів-бо, мовляв, скидається на матеріальні почуття. За вбогістю своїх знань вони не усвідомлюють, що емоції Абсолютної Особи трансцендентні до всіх матеріальних понять про якість чи кількість. Якби почуття Господа Рамачандри корінилося в матеріальній природі, хіба змогло б воно стурбувати цілий океан з його мешканцями? Чи можуть вогненно-червоні очі якої-небудь земної людини нагріти воду величезного океану? Ці чинники конче треба розглянути, коли заходить мова про особистісну й безособистісну концепції Абсолютної Істини. Як сказано на початку «Шрімад-Бгаґаватам», Абсолютна Істина — джерело всього, отже в Абсолютній Особі не може бракувати почуттів, відображених у тимчасовому матеріальному світі. Разом з тим, за природою свого впливу різні почуття Абсолюту — чи це гнів, чи це ласка — не відрізняються одне від одного. Сказати інакше, між цими почуттями, на відміну від матеріальних, немає різниці в цінності, тому що всі вони належать до абсолютної природи. Абсолюту безперечно ж не бракує таких почуттів усупереч уявленням імперсоналістів, що підходять до трансцендентного світу з матеріальними мірками.