Text 14
ВІРШ 14
Devanagari
Деванагарі
कृत्वा भ्रमद्भ्रुकुटिदंष्ट्रकरालवक्त्रम् ।
दैत्येन्द्रमाशु गदयाभिपतन्तमारा-
दूरौ निपात्य विददार नखै: स्फुरन्तम् ॥ १४ ॥
Text
Текст
kṛtvā bhramad-bhrukuṭi-daṁṣṭra-karāla-vaktram
daityendram āśu gadayābhipatantam ārād
ūrau nipātya vidadāra nakhaiḥ sphurantam
кр̣тва̄ бграмад-бгрукут̣і-дам̇шт̣ра-кара̄ла-вактрам
даітйендрам а̄ш́у ґадайа̄бгіпатантам а̄ра̄д
ӯрау ніпа̄тйа відада̄ра накгаіх̣ спгурантам
Synonyms
Послівний переклад
trai-piṣṭapa — the demigods; uru-bhaya-hā — one who vanquishes great fears; saḥ — He (the Personality of Godhead); nṛsiṁha-rūpam — assuming the incarnation Nṛsiṁha; kṛtvā — doing so; bhramat — by rolling; bhru-kuṭi — eyebrows; daṁṣṭra — teeth; karāla — greatly fearful; vaktram — mouth; daitya-indram — the king of the demons; āśu — immediately; gadayā — with club in hand; abhipatantam — while falling down; ārāt — nearby; ūrau — on the thighs; nipātya — placing on; vidadāra — pierced; nakhaiḥ — by the nails; sphurantam — while challenging.
траі - пішт̣апа — півбоги ; уру - бгайа - ха̄ — той, хто розганяє найбільший страх; сах̣ — Він (Бог-Особа); нр̣сім̇ха-рӯпам — втілившись у формі Нрісімхи ; кр̣тва̄ — діючи так ; бграмат — обертаючи ; бгру - кут̣і — бровами ; дам̇шт̣ра — зуби; кара̄ла — страшенні; вактрам — паща; даітйа-індрам — цар демонів; а̄ш́у — одразу; ґадайа̄ — з булавою в руці; абгіпатантам—що падав; а̄ра̄т—поруч; ӯрау—на коліна; ніпа̄тйа — кинувши ; відада̄ра — роздер; накгаіх̣ — кігтями; спгурантам— того, хто кинув виклик.
Translation
Переклад
The Personality of Godhead assumed the incarnation of Nṛsiṁhadeva in order to vanquish the great fears of the demigods. He killed the king of the demons [Hiraṇyakaśipu], who challenged the Lord with a club in his hand, by placing the demon on His thighs and piercing him with His nails, rolling His eyebrows in anger and showing His fearful teeth and mouth.
Щоб розвіяти жах, який переповнював півбогів, Бог-Особа втілився у подобі Нрісімхадеви. Господь убив царя демонів [Хіран’якашіпу], що з булавою в руці кинувся на Нього. Люто суплячи брови і жахаючи демона Своєю пащею та іклами, Господь кинув його Собі на коліна і роздер Своїми кігтями.
Purport
Коментар
The history of Hiraṇyakaśipu and his great devotee-son Prahlāda Mahārāja is narrated in the Seventh Canto of Śrīmad-Bhāgavatam. Hiraṇyakaśipu became very powerful by material achievements and thought himself to be immortal by the grace of Brahmājī. Brahmājī declined to award him the benediction of immortality because he himself is not an immortal being. But Hiraṇyakaśipu derived Brahmājī’s benediction in a roundabout way, almost equal to becoming an immortal being. Hiraṇyakaśipu was sure that he would not be killed by any man or demigod or by any kind of known weapon, nor would he die in day or night. The Lord, however, assumed the incarnation of half-man and half-lion, which was beyond the imagination of a materialistic demon like Hiraṇyakaśipu, and thus, keeping pace with the benediction of Brahmājī, the Lord killed him. He killed him on His lap, so that he was killed neither on the land nor on the water nor in the sky. The demon was pierced by Nṛsiṁha’s nails, which were beyond the human weapons imaginable by Hiraṇyakaśipu. The literal meaning of Hiraṇyakaśipu is one who is after gold and soft bedding, the ultimate aim of all materialistic men. Such demonic men, who have no relationship with God, gradually become puffed up by material acquisitions and begin to challenge the authority of the Supreme Lord and torture those who are devotees of the Lord. Prahlāda Mahārāja happened to be the son of Hiraṇyakaśipu, and because the boy was a great devotee, his father tortured him to the best of his ability. In this extreme situation, the Lord assumed the incarnation of Nṛsiṁhadeva, and just to finish the enemy of the demigods, the Lord killed Hiraṇyakaśipu in a manner beyond the demon’s imagination. Materialistic plans of godless demons are always frustrated by the all-powerful Lord.
ПОЯСНЕННЯ: Історія Хіран’якашіпу та його сина , великого відданого Прахлади , змальована у Сьомій пісні «Шрімад-Бгаґаватам». Завдяки своїм матеріальним досягненням Хіран’якашіпу набув величезної могутности і, здобувши милість Брахмаджі, вирішив, що він став безсмертний. Брахмаджі відмовився благословити демона безсмертям, тому що і сам він не безсмертний. Однак тоді Хіран’якашіпу кружним шляхом домігся від Брахмаджі благословення, яке майже не відрізнялось від обіцянки невмирущости. Хіран’якашіпу отримав певність, що його не вб’є ні людина, ні півбог, що його не здолає жодна зброя і що він не помре ні вдень, ні вночі. Але Господь втілився у формі напівлюдини-напівлева, чого не міг припустити демонічний матеріаліст Хіран’якашіпу, і, не ламаючи обіцянки Брахмаджі, убив демона. Господь роздер Хіран’якашіпу на Своїх колінах, тобто не на землі, не у воді і не в небі. Загинув демон від кігтів Нрісімхи, що не підходили під визначення жодної людської зброї, доступної уяві Хіран’якашіпу.
Буквальне значення слова хіран’якашіпу — «той, хто кохається в золоті та м’яких перинах». До цього в кінці кінців зводяться цілі всіх матеріалістів. Демонічні люди, які відкидають стосунки з Богом, чимдалі більше гордяться своїми матеріальними досягненнями, аж урешті кидають виклик владі Верховного Господа і катують Господніх відданих. Прахлада Махараджа доводився Хіран’якашіпу сином, але він був великий відданий, і тому батько взявся мучити дитину всіма тортурами, які тільки міг вигадати. Коли становище стало напруженим до краю, Господь втілився у подобі Нрісімхадеви, і щоб покінчити з ворогом півбогів, убив Хіран’якашіпу так, як демонові несила було й уявити. Матеріалістичні плани демонів-безбожників завжди зазнають краху, розбиваючись об волю всемогутнього Господа.