Text 11
ВІРШ 11
Devanagari
Деванагарі
उदरं विदितं पुंसो हृदयं मनस: पदम् ॥ ११ ॥
Text
Текст
bhūtānāṁ nidhanasya ca
udaraṁ viditaṁ puṁso
hṛdayaṁ manasaḥ padam
бгӯта̄на̄м̇ нігханасйа ча
ударам̇ відітам̇ пум̇со
хр̣дайам̇ манасах̣ падам
Synonyms
Послівний переклад
avyakta — the impersonal feature; rasa-sindhūnām — of the seas and oceans of water; bhūtānām — of those who take birth in the material world; nidhanasya — of the annihilation; ca — also; udaram — His belly; viditam — is known by the intelligent class of men; puṁsaḥ — of the great personality; hṛdayam — the heart; manasaḥ — of the subtle body; padam — the place.
авйакта — безособистісний аспект; раса-сіндгӯна̄м — морів та океанів води ; бгӯта̄на̄м — народжених у матеріальному світі; нідганасйа — знищення; ча — також; ударам — Його живіт; відітам — відомий розумному класові людей; пум̇сах̣ — великої особистости; хр̣дайам — серце; манасах̣ — тонкого тіла; падам — місце.
Translation
Переклад
The impersonal feature of the Lord is the abode of great oceans, and His belly is the resting place for the materially annihilated living entities. His heart is the abode of the subtle material bodies of living beings. Thus it is known by the intelligent class of men.
Безособистісний аспект Господа — обитель великих океанів, а Його черево — місце, де після знищення матеріального світу спочивають живі істоти. Його серце — обитель тонких матеріальних тіл живих істот. Так це все розуміють люди інтелектуального класу.
Purport
Коментар
In the Bhagavad-gītā (8.17-18) it is stated that according to human calculations one day of Brahmā is equal to one thousand ages of four millenniums (4,300,000 years) each, and the same period is calculated to be his night also. A Brahmā lives for one hundred such years and then dies. A Brahmā, who is generally a great devotee of the Lord, attains liberation after such a downfall. The universe (called the brahmāṇḍa, or the round football-like domain controlled by a Brahmā) is thus annihilated, and thus the inhabitants of a particular planet, or of the whole universe, are also annihilated. Avyakta, mentioned here in this verse, means the night of Brahmā, when partial annihilation takes place and the living entities of that particular brahmāṇḍa, up to the planets of Brahmaloka, along with the big oceans, etc., all repose in the belly of the virāṭ-puruṣa. At the end of a Brahmā’s night, the creation again takes place, and the living entities, reserved within the belly of the Lord, are let loose to play their respective parts as if being awakened from a deep slumber. Since the living entities are never destroyed, the annihilation of the material world does not annihilate the existence of the living entities, but until liberation is attained one has to accept one material body after another, again and again. The human life is meant for making a solution to this repeated change of bodies and thereby attaining a place in the spiritual sky, where everything is eternal, blissful and full of knowledge. In other words, the subtle forms of the living entities take place in the heart of the Supreme Being, and such forms take tangible shape at the time of creation.
ПОЯСНЕННЯ: У «Бгаґавад-ґіті» (8.17–18) сказано, що за літочисленням людей один день Брахми дорівнює тисячі епохам, кожну з яких складають чотири віки загальною тривалістю в 4 300 000 років, і за підрахунками стільки само триває його ніч. Брахма живе протягом ста таких років, а тоді помирає. Посаду Брахми найчастіше обіймає великий відданий Господа, і після смерти він отримує звільнення з матеріального світу. Зі смертю Брахми всесвіт (що має назву брахманда, тобто «схоже на м’яч царство Брахми») зазнає знищення, а разом з ним гинуть усі жителі всесвіту і кожної планети зокрема. Слово авйакта, вжите у цьому вірші, позначає ніч Брахми, на початку якої всесвіт частково руйнується і всі живі істоти даної брахманди, з усіх планет аж до Брахмалоки, разом з великими океанами і т. п. входять у живіт вірат-пуруші. Коли закінчується Брахмина ніч, знову починається творення, і живі істоти, що спочивали у животі Господа, немов прокидаються від глибокого сну і отримують волю далі грати свої ролі. А що живих істот ніяк не знищити, руйнування матеріального світу не зачіпає буття живих істот, однак доки вони досягнуть звільнення, доти вони будуть змушені знову і знову переходити з одного матеріального тіла в інше. Людське життя призначене на те, щоб вирішити проблему повторних перевтілень і досягнути духовного неба, де все вічне, сповнене знання і блаженства. Іншими словами, тонкі форми живих істот перебувають у серці Вишньої Істоти, а за творення всесвіту ці форми прибирають грубі матеріальні тіла.