Text 34
ВІРШ 34
Devanagari
Деванагарі
कालकर्मस्वभावस्थो जीवोऽजीवमजीवयत् ॥ ३४ ॥
Text
Текст
tad aṇḍam udake śayam
kāla-karma-svabhāva-stho
jīvo ’jīvam ajīvayat
тад ан̣д̣ам удаке ш́айам
ка̄ла-карма-свабга̄ва-стго
джіво ’джівам аджівайат
Synonyms
Послівний переклад
varṣa-pūga — many years; sahasra-ante — of thousands of years; tat — that; aṇḍam — the universal globe; udake — in the causal water; śayam — being drowned; kāla — eternal time; karma — action; svabhāva-sthaḥ — according to the modes of nature; jīvaḥ — the Lord of the living beings; ajīvam — nonanimated; ajīvayat — caused to be animated.
варша-пӯґа — багато років ; сахасра-анте — тисяч років ; тат — та ; ан̣д̣ам — всесвітня сфера ; удаке — у причинові води; ш́айам — затоплені; ка̄ла — вічний час; карма — діяльність ; свабга̄ва-стгах̣ — відповідно до ґун природи ; джівах̣ — Господь живих істот; аджівам — неживе; аджівайат — оживив.
Translation
Переклад
Thus all the universes remained thousands of aeons within the water [the Causal Ocean], and the Lord of living beings, entering in each of them, caused them to be fully animated.
Упродовж тисяч епох усі всесвіти були занурені у води [Причинового океану], але Господь живих істот, увійшовши в кожний з усесвітів, вдихнув у них життя.
Purport
Коментар
The Lord is described here as the jīva because He is the leader of all other jīvas (living entities). In the Vedas He is described as the nitya, the leader of all other nityas. The Lord’s relation with the living entities is like that of the father with the sons. The sons and the father are qualitatively equal, but the father is never the son, nor is the son ever the father who begets. So, as described above, the Lord as Garbhodakaśāyī Viṣṇu or Hiraṇyagarbha Supersoul enters into each and every universe and causes it to be animated by begetting the living entities within the womb of the material nature, as confirmed in the Bhagavad-gītā (14.3). After each annihilation of the material creation, all the living entities are merged within the body of the Lord, and after creation they are again impregnated within the material energy. In material existence, therefore, the material energy is seemingly the mother of the living entities, and the Lord is the father. When, however, the animation takes place, the living entities revive their own natural activities under the spell of time and energy, and thus the varieties of living beings are manifested. The Lord, therefore, is ultimately the cause of all animation in the material world.
ПОЯСНЕННЯ: У цьому вірші Господа названо джіва, тому що Він головний серед усіх інших джів (живих істот). Веди описують Його як ніт’я, проводаря всіх інших ніт’їв, вічних. Господні стосунки з живими істотами схожі на стосунки батька з синами. Сини якісно рівні батькові, однак батько ніколи не стане сином, як і син не може стати батьком, що зачав його. Отже, як зазначено вище, Господь у формі Ґарбгодакашаї Вішну, або Хіран’яґарбги (Наддуші), входить у кожний всесвіт і вдихає у нього життя, зачинаючи живі істоти в лоні матеріальної природи. Такий самий опис дає «Бгаґавад-ґіта» (14.3). По загладі матеріального творіння всі живі істоти занурюються в тіло Господа, а коли постає нове творіння, Господь знову запліднює ними матеріальну природу. Отже, матеріальна енерґія в матеріальному світі виступає матір’ю живих істот, а Господь — батьком. Коли Господь оживляє усесвіт, живі істоти під чарами часу та енерґії знову беруться до своєї звичної діяльности, і так проявляється все розмаїття живих істот. Отже саме Господь є першопричина життя в матеріальному світі.