Text 24
ВІРШ 24
Devanagari
Деванагарі
वैकारिकस्तैजसश्च तामसश्चेति यद्भिदा ।
द्रव्यशक्ति: क्रियाशक्तिर्ज्ञानशक्तिरिति प्रभो ॥ २४ ॥
Text
Текст
vikurvan samabhūt tridhā
vaikārikas taijasaś ca
tāmasaś ceti yad-bhidā
dravya-śaktiḥ kriyā-śaktir
jñāna-śaktir iti prabho
вікурван самабгӯт трідга̄
ваіка̄рікас таіджасаш́ ча
та̄масаш́ четі йад-бгіда̄
дравйа-ш́актіх̣ крійа̄-ш́актір
джн̃а̄на-ш́актір іті прабго
Synonyms
Послівний переклад
saḥ — the very same thing; ahaṅkāraḥ — ego; iti — thus; proktaḥ — said; vikurvan — being transformed; samabhūt — became manifested; tridhā — in three features; vaikārikaḥ — in the mode of goodness; taijasaḥ — in the mode of passion; ca — and; tāmasaḥ — in the mode of ignorance; ca — also; iti — thus; yat — what is; bhidā — divided; dravya-śaktiḥ — powers that evolve matter; kriyā-śaktiḥ — initiation that creates; jñāna-śaktiḥ — intelligence that guides; iti — thus; prabho — O master.
сах̣ — те саме; ахан̇ка̄рах̣ — его; іті — так; проктах̣ — сказано ; вікурван — перетворившись ; самабгӯт — проявилось ; трідга̄ — у трьох аспектах; ваіка̄ріках̣ — у ґуні добра; таіджасах̣ — у ґуні страсти; ча — та; та̄масах̣ — у ґуні невігластва; ча — також; іті — так; йат — що; бгіда̄ — поділене; дравйа - ш́актіх̣ — сили , що розвивають матерію ; крійа̄ - ш́актіх̣ — творчий поштовх; джн̃а̄на-ш́актіх̣ — інтелект, що скеровує; іті — так; прабго — пане.
Translation
Переклад
The self-centered materialistic ego, thus being transformed into three features, becomes known as the modes of goodness, passion and ignorance in three divisions, namely the powers that evolve matter, knowledge of material creations, and the intelligence that guides such materialistic activities. Nārada, you are quite competent to understand this.
Таким чином зосереджене на собі матеріалістичне его перетворюється у три начала — ґуни добра, страсти та невігластва . Вони проявляються у трьох формах : як сили, що розвивають матерію, знання про матеріальні утвори, а також інтелект , який скеровує матеріалістичну діяльність. Тобі, Нарадо, під силу це все зрозуміти.
Purport
Коментар
Materialistic ego, or the sense of identification with matter, is grossly self-centered, devoid of clear knowledge of the existence of God. And this self-centered egoism of the materialistic living entities is the cause of their being conditioned by the other paraphernalia and continuing their bondage of material existence. In the Bhagavad-gītā this self-centered egoism is very nicely explained in the Seventh Chapter (verses 24 through 27). The self-centered impersonalist, without a clear conception of the Personality of Godhead, concludes in his own way that the Personality of Godhead takes a material shape from His original impersonal spiritual existence for a particular mission. And this misleading conception of the Supreme Lord by the self-centered impersonalist continues, even though he is seen to be very interested in the Vedic literatures such as the Brahma-sūtras and other highly intellectual sources of knowledge. This ignorance of the personal feature of the Lord is due simply to ignorance of the mixture of different modes. The impersonalist thus cannot conceive of the Lord’s eternal spiritual form of eternal knowledge, bliss and existence. The reason is that the Lord reserves the right of not exposing Himself to the nondevotee who, even after a thorough study of literature like the Bhagavad-gītā, remains an impersonalist simply by obstinacy. This obstinacy is due to the action of yoga-māyā, a personal energy of the Lord that acts like an aide-de-camp by covering the vision of the obstinate impersonalist. Such a bewildered human being is described as mūḍha, or grossly ignorant, because he is unable to understand the transcendental form of the Lord as being unborn and unchangeable. If the Lord takes a form or material shape from His original impersonal feature, then it means that He is born and changeable from impersonal to personal. But He is not changeable. Nor does He ever take a new birth like a conditioned soul. The conditioned soul may take a form birth after birth due to his conditional existence in matter, but the self-centered impersonalists, by their gross ignorance, accept the Lord as one of them because of self-centered egoism, even after so-called advancement of knowledge in the Vedānta. The Lord, being situated in the heart of every individual living entity, knows very well the tendency of such conditioned souls in terms of past, present and future, but the bewildered conditioned soul hardly can know Him in His eternal form. By the will of the Lord, therefore, the impersonalist, even after knowing the Brahman and Paramātmā features of the Lord, remains ignorant of His eternal personal feature as ever-existent Nārāyaṇa, transcendental to all material creation.
ПОЯСНЕННЯ: Матеріалістичне его, тобто ототожнення себе з матерією, зосереджене суто на собі самому і не має чіткого знання про існування Бога. Саме егоцентричність становить причину того, що матеріалістичні живі істоти стають зумовлені всіма іншими проявами матерії і не можуть визволитись з ув’язнення в матеріальному світі. У «Бгаґавад- ґіті» цей егоцентризм чудово пояснено в сьомій главі (вірші 24–27). Егоцентричний імперсоналіст, не маючи чіткого уявлення про Бога-Особу і спираючись тільки на свій власний обмежений досвід , вирішує , що , коли Бог - Особа приходить з певною місією, Він проявляється із Свого відначального безособистісного існування і прибирає матеріальної форми. Егоцентричний імперсоналіст міцно тримається цього хибного уявлення про Верховного Господа, навіть якщо про людське око він дуже цікавиться ведичними писаннями, як-от «Брахма-сутри» та інші наукові джерела піднесеної думки.
Причиною такого неуцтва щодо особистісного аспекту Господа є невігластво, що постає через суміш різних ґун.Через покрив цих ґун імперсоналіст неспроможний навіть припустити думку про існування духовної форми Господа, сповненої вічного знання, блаженства та буття. Господь-бо лишає за Собою право не відкриватися невідданому, що, навіть ретельно дослідивши писання, як ото «Бгаґавад-ґіта», чисто з упертости залишається імперсоналістом. Ця впертість постає під впливом йоґамайі, особистої енерґії Господа, що, граючи роль Господнього ад’ютанта, вкриває зір затятого імперсоналіста. Таку збиту з пантелику людину називають мудга — повний невіглас, адже він нездатний зрозуміти, що трансцендентна форма Господа ненароджена і незмінна. Якби Господь прибирав матеріальної форми чи тіла, відначально бувши безособистісний, це означало б, що Він народжується і змінюється — з безособистісного на особистісного. Але ж Він незмінний і на відміну від зумовленої душі ніколи не народжується. Зумовлена душа з народження в народження отримує нове тіло тому, що вона зв’язана законами матеріальної природи. Однак самозакохані імперсоналісти через своє глибоке невігластво та егоцентризм вважають Господа за одного з-посеред себе попри все своє так зване глибоке знання «Веданти». Господь, перебуваючи в серці кожної індивідуальної живої істоти, досконало знає, чого зумовлені душі прагли, прагнуть і прагнутимуть, тоді як заблудшій зумовленій душі нелегко пізнати Господа в Його вічній формі. Тому, навіть усвідомивши такі аспекти Господа, як Брахман та Параматма, імперсоналіст з Господньої волі залишається в невігластві щодо Його вічного особистісного аспекту предвічного Нараяни, трансцендентного до матеріального творіння.
The cause of such gross ignorance is constant engagement by the materialistic man in the matter of artificially increasing material demands. To realize the Supreme Personality of Godhead, one has to purify the materialistic senses by devotional service. The mode of goodness, or the brahminical culture recommended in the Vedic literatures, is helpful to such spiritual realization, and thus the jñāna-śakti stage of the conditioned soul is comparatively better than the other two stages, namely dravya-śakti and kriyā-śakti. The whole material civilization is manifested by a huge accumulation of materials, or in other words, raw materials for industrial purposes, and the industrial enterprises (kriyā-śakti) are all due to gross ignorance of spiritual life. In order to rectify this great anomaly of materialistic civilization, based on the principles of dravya-śakti and kriyā-śakti, one has to adopt the process of devotional service of the Lord by adoption of the principles of karma-yoga, mentioned in the Bhagavad-gītā (9.27) as follows:
Причина такої темноти матеріаліста криється в тому, що він весь час штучно нарощує свої матеріальні потреби. Щоб усвідомити Верховного Бога-Особу, треба очистити матеріалістичні чуття відданим служінням. Такому усвідомленню духовного сприяє ґуна добра, тобто брахманічна культура, що її радять ведичні писання. Тому рівень ґ’яна-шакті для зумовленої душі порівняно сприятливіший від інших двох — драв’я-шакті та крія-шакті.Матеріальна цивілізація проявляється в нагромадженні величезних матеріальних ресурсів, або, іншими словами, промислової сировини, а промислові підприємства (крія-шакті) виникають через те, що люди нічого не знають про духовне життя. Щоб вивести матеріалістичну цивілізацію, засновану на принципах драв’я-шакті та крія-шакті, з цього вкрай нездорового стану, треба вдатись до методу відданого служіння Господеві, дотримуючись засад карма-йоґи, поданих у «Бгаґавад-ґіті» (9.27):
yaj juhoṣi dadāsi yat
yat tapasyasi kaunteya
tat kuruṣva mad-arpaṇam
йадж джухоші дада̄сі йат
йат тапасйасі каунтейа
тат курушва мад-арпан̣ам
“O son of Kuntī, all that you do, all that you eat, all that you offer and give away, as well as all austerities that you may perform, should be done as an offering unto Me.”
«О сину Кунті, хоч би що ти робив, хоч би що їв, хоч би що офірував і віддавав, а також хоч би які аскези виконував, — роби це все як підношення Мені».