Text 23

ВІРШ 23

Devanagari

Деванагарі

महतस्तु विकुर्वाणाद्रज:सत्त्वोपबृंहितात् ।
तम:प्रधानस्त्वभवद् द्रव्यज्ञानक्रियात्मक: ॥ २३ ॥

Text

Текст

mahatas tu vikurvāṇād
rajaḥ-sattvopabṛṁhitāt
tamaḥ-pradhānas tv abhavad
dravya-jñāna-kriyātmakaḥ

махатас ту вікурва̄н̣а̄д
раджах̣-саттвопабр̣м̇гіта̄т
тамах̣-прадга̄нас тв абгавад
дравйа-джн̃а̄на-крійа̄тмаках̣

Synonyms

Послівний переклад

mahataḥ — of the mahat-tattva; tu — but; vikurvāṇāt — being transformed; rajaḥ — the material mode of passion; sattva — the mode of goodness; upabṛṁhitāt — because of being increased; tamaḥ — the mode of darkness; pradhānaḥ — being prominent; tu — but; abhavat — took place; dravya — matter; jñāna — material knowledge; kriyā-ātmakaḥ — predominantly material activities.

махатах̣ — махат - таттви ; ту — але ; вікурва̄н̣а̄т — перетворення ; раджах̣ — матеріальна ґуна страсти ; саттва — ґуна добра ; упабр̣м̇гіта̄т — через посилення ; тамах̣ — ґуна пітьми; прадга̄нах̣ — переважаючи; ту — але; абгават — виникла ; дравйа — матерія ; джн̃а̄на — матеріальне знання; крійа̄-а̄тмаках̣ — переважно матеріальна діяльність.

Translation

Переклад

Material activities are caused by the mahat-tattva’s being agitated. At first there is transformation of the modes of goodness and passion, and later — due to the mode of ignorance — matter, its knowledge, and different activities of material knowledge come into play.

Від збудження махат-таттви постає матеріальна діяльність. Спочатку відбувається перетворення ґун добра і страсти, а пізніше — через ґуну невігластва — виникає матерія, знання про неї та різна діяльність, спричинена матеріальним знанням.

Purport

Коментар

Material creations of every description are more or less due to the development of the mode of passion (rajas). The mahat-tattva is the principle of material creation, and when it is agitated by the will of the Supreme at first the modes of passion and goodness are prominent, and afterwards the mode of passion, being generated in due course by material activities of different varieties, becomes prominent, and the living entities are thus involved more and more in ignorance. Brahmā is the representation of the mode of passion, and Viṣṇu is the representation of the mode of goodness, while the mode of ignorance is represented by Lord Śiva, the father of material activities. Material nature is called the mother, and the initiator for materialistic life is the father, Lord Śiva. All material creation by the living entities is therefore initiated by the mode of passion. With the advancement of the duration of life in a particular millennium, the different modes act by gradual development. In the , as such Age of Kali (when the mode of passion is most prominent) material activities of different varieties, in the name of advancement of human civilization, take place, and the living entities become more and more involved in forgetting their real identity — the spiritual nature. By a slight cultivation of the mode of goodness, a glimpse of spiritual nature is perceived, but due to the prominence of the mode of passion, the mode of goodness becomes adulterated. Therefore one cannot transcend the limits of the material modes, and therefore realization of the Lord, who is always transcendental to the modes of material nature, becomes very difficult for the living entities, even though prominently situated in the mode of goodness through cultivation of the various methods. In other words, the gross matters are adhibhūtam, their maintenance is adhidaivam, and the initiator of material activities is called adhyātmam. In the material world these three principles act as prominent features, namely as raw material, its regular supplies, and its use in different varieties of material creations for sense enjoyment by the bewildered entities.

ПОЯСНЕННЯ: Будь-яке матеріальне явище тою чи іншою мірою породжує ґуна страсти (раджас). Махат-таттва — це основа матеріального творіння, і коли вона з волі Всевишнього збуджується, спочатку в ній переважають ґуни страсти та добра, але згодом через різноманітну матеріальну діяльність отримує перевагу ґуна страсти, і таким чином живі істоти чимдалі більше заплутуються в невігластві. Брахма представляє ґуну страсти, Вішну — ґуну добра, а батько матеріальної діяльности, Господь Шіва, — ґуну невігластва. Матеріальну природу називають матір’ю, а батько, що дає початок матеріальному життю, — це Господь Шіва. Отже все, що створюють живі істоти в матеріальному світі, бере початок з ґуни страсти. З плином часу, за кожної епохи, вплив ґун поступово змінюється. За доби Калі (коли найбільше переважає ґуна страсти) люди в ім’я поступу цивілізації вдаються до різноманітної матеріальної діяльности, все глибше забуваючи свою істинну сутність — духовну природу. Навіть незначний розвиток якостей добра дає людині якесь уявлення про духовну природу, однак коли набирає сили ґуна страсти, вона занечищує ґуну добра. Це не дає людині вийти за тісні рамки матеріальних ґун. Тому живим істотам, навіть якщо вони різними методами розвинули більшість якостей ґуни добра, дуже важко усвідомити Господа, що завжди трансцендентний до ґун матеріальної природи. Грубу матерію інакше називають адгібгута, її підтримання — адгідайва, а того, хто спонукує матеріальну діяльність, — адг’ятма. Основу матеріального світу становлять ці три аспекти: твірні складники, система їхнього постачання та їхнє використання в різноманітних матеріальних утворах для чуттєвого задоволення заблукалих істот.