Texts 3-4
ВІРШ 3–4
Devanagari
Деванагарі
कृष्णानुभावश्रवणे श्रद्दधानो महामना: ॥ ३ ॥
संस्थां विज्ञाय संन्यस्य कर्म त्रैवर्गिकं च यत् ।
वासुदेवे भगवति आत्मभावं दृढं गत: ॥ ४ ॥
Text
Текст
yan māṁ pṛcchatha sattamāḥ
kṛṣṇānubhāva-śravaṇe
śraddadhāno mahā-manāḥ
йан ма̄м̇ пр̣ччхатга саттама̄х̣
кр̣шн̣а̄нубга̄ва-ш́раван̣е
ш́раддадга̄но маха̄-мана̄х̣.
karma trai-vargikaṁ ca yat
vāsudeve bhagavati
ātma-bhāvaṁ dṛḍhaṁ gataḥ
карма траі-варґікам̇ ча йат
ва̄судеве бгаґаваті
а̄тма-бга̄вам̇ др̣д̣гам̇ ґатах̣
Synonyms
Послівний переклад
papraccha — asked; ca — also; imam — this; eva — exactly like; artham — purpose; yat — that; mām — unto me; pṛcchatha — you are asking; sattamāḥ — O great sages; kṛṣṇa-anubhāva — rapt in thought of Kṛṣṇa; śravaṇe — in hearing; śraddadhānaḥ — full of faith; mahā-manāḥ — the great soul; saṁsthām — death; vijñāya — being informed; sannyasya — renouncing; karma — fruitive activities; trai-vargikam — the three principles religion, economic development and sense gratification; ca — also; yat — what it may be; vāsudeve — unto Lord Kṛṣṇa; bhagavati — the Personality of Godhead; ātma-bhāvam — attraction of love; dṛḍham — firmly fixed; gataḥ — achieved.
папраччга — запитав; ча — також; імам — це; ева — точно як; артгам — мета; йат — що; ма̄м — мене; пр̣ччгатга — ви запитуєте; саттама̄х̣ — о великі мудреці; кр̣шн̣а-анубга̄ва — заглиблені в думки про Крішну; ш́раван̣е — в слухання; ш́раддадга̄нах̣ — сповнений віри; маха̄-мана̄х̣ — велика душа; сам̇стга̄м — смерть; віджн̃а̄йа — повідомлений; саннйасйа — зрікаючись; карма — корисливої діяльности; траі-варґікам — три основи: релігійність, матеріальне збагачення та задоволення чуттів ; ча — також ; йат — що може бути ; ва̄судеве — в Господі Крішні; бгаґаваті — Богові-Особі; а̄тма-бга̄вам — любовну прив’язаність; др̣д̣гам — непохитну; ґатах̣ — досягнув.
Translation
Переклад
O great sages, the great soul Mahārāja Parīkṣit, constantly rapt in thought of Lord Kṛṣṇa, knowing well of his imminent death, renounced all sorts of fruitive activities, namely acts of religion, economic development and sense gratification, and thus fixed himself firmly in his natural love for Kṛṣṇa and asked all these questions, exactly as you are asking me.
О великі мудреці, дізнавшись про свою неминучу смерть, шляхетна душа Махараджа Парікшіт, завжди заглиблений у думки про Господа Крішну, зрікся всієї корисливої діяльности — релігійних ритуалів, діяльности задля матеріального збагачення та задоволення чуттів — і так утвердився у своїй природній любові до Крішни. Він задав Шукадеві Ґосвамі ті самі запитання, що й ви задали мені.
Purport
Коментар
The three activities of religion, economic development and sense gratification are generally attractive for conditioned souls struggling for existence in the material world. Such regulated activities prescribed in the Vedas are called the karma-kāṇḍīya conception of life, and householders are generally recommended to follow the rules just to enjoy material prosperity both in this life and in the next. Most people are attracted by such activities. Even in the activities of their modern godless civilization, people are more concerned with economic development and sense gratification without any religious sentiments. As a great emperor of the world, Mahārāja Parīkṣit had to observe such regulations of the Vedic karma-kāṇḍīya section, but by his slight association with Śukadeva Gosvāmī he could perfectly understand that Lord Kṛṣṇa, the Absolute Personality of Godhead (Vāsudeva), for whom he had a natural love since his birth, is everything, and thus he fixed his mind firmly upon Him, renouncing all modes of Vedic karma-kāṇḍīya activities. This perfectional stage is attained by a jñānī after many, many births. The jñānīs, or the empiric philosophers endeavoring for liberation, are thousands of times better than the fruitive workers, and out of hundreds of thousands of such jñānīs one is liberated factually. And out of hundreds of thousands of such liberated persons, even one person is rarely found who can firmly fix his mind unto the lotus feet of Lord Śrī Kṛṣṇa, as declared by the Lord Himself in the Bhagavad-gītā (7.19). Mahārāja Parīkṣit is specially qualified with the word mahā-manāḥ, which puts him on an equal level with the mahātmās described in the Bhagavad-gītā. In the later age also there have been many mahātmās of this type, and they also gave up all karma-kāṇḍīya conceptions of life, solely and wholly depending on the Supreme Personality of Godhead Kṛṣṇa. Lord Caitanya, who is Lord Kṛṣṇa Himself, taught us in His Śikṣāṣṭaka (8):
ПОЯСНЕННЯ: Зумовлених душ, що ведуть боротьбу за існування в матеріальному світі, ваблять головно три різновиди діяльности — релігійні ритуали, матеріальне збагачення та задоволення чуттів. Така діяльність, упогоджена з приписами Вед, називається шляхом карма-кандії. Домогосподарям радять дотримуватися цих правил, щоб насолоджуватись матеріальним добробутом і в цьому, і в наступному житті. Більшість людей вабить діяльність саме такого роду. Навіть у сучасній безбожницькій цивілізації люди приділяють найбільше уваги економічному розвиткові та задоволенню чуттів, хоча про релігію їм байдуже. Як великий імператор світу Махараджа Парікшіт зобов’язаний був дотримуватися приписів розділу Вед карма-кандія, проте після короткого спілкування з Шукадевою Ґосвамі він остаточно усвідомив, що Господь Крішна, Абсолютний Бог-Особа (Ва̄судева), до кого від самого народження він почував природну любов, — це все. Тому він непохитно зосередив свій розум на Богові, зрікшись усього, що приписує розділ карма- кандія. Такого рівня досконалости ґ’яні досягають через багато-багато народжень. Ґ’яні, тобто філософи-емпірики, що намагаються отримати звільнення, в тисячу разів ліпші від тих, хто діє заради плодів, але й серед ґ’яні справді звільнених є один на сотні тисяч. А з сотень тисяч таких звільнених осіб ледве один спроможний зосередити розум на лотосових стопах Господа Шрі Крішни, про що каже Сам Господь у «Бгаґавад-ґіті» (7.19). Тут Махараджу Парікшіта не випадково названо маха̄-мана̄х̣, що ставить його на один рівень з махатмами, яких описано у «Бгаґавад-ґіті». Після Махараджі Парікшіта також було чимало махатм, які також відкинули світогляд карма-кандії, цілковито й у всьому поклавшись на Верховного Бога-Особу Крішну. У Своїй «Шікшаштаці» (8) Господь Чайтан’я, що є Сам Господь Крішна, вчить:
adarśanān marma-hatāṁ karotu vā
yathā tathā vā vidadhātu lampaṭo
mat-prāṇa-nāthas tu sa eva nāparaḥ
адарш́ана̄н марма-хата̄м̇ кароту ва̄
йатга̄ татга̄ ва̄ відадха̄ту лампат̣о
мат-пра̄н̣а-на̄тхас ту са ева на̄парах̣
“Lord Kṛṣṇa, who is the lover of many devotees (women), may embrace this fully surrendered maidservant or may trample me with His feet, or He may render me brokenhearted by not being present before me for a long duration of time, but still He is nothing less than the Absolute Lord of my heart.”
«Господь Крішна, коханий численних відданих (жінок), може обійняти цю в усьому покірну Йому служницю або може розтоптати мене ногами, або розбити моє серце, довго не з’являючись переді мною, але, що б Він не вчинив, Він однаково навіки залишиться абсолютним повелителем мого серця».
Śrīla Rūpa Gosvāmī spoke thus:
Шріла Рупа Ґосвамі казав:
gatir iha na bhavattaḥ kācid anyā mamāsti
nipatatu śata-koṭi-nirbharaṁ vā navāmbhaḥ
tad api kila-payodaḥ stūyate cātakena
ґатір іха на бгаваттах̣ ка̄чід анйа̄ мама̄сті
ніпатату ш́ата-кот̣і-нірбгарам̇ ва̄ нава̄мбхах̣
тад апі кіла-пайодах̣ стӯйате ча̄такена
“O Lord of the poor, do what you like with me, give me either mercy or punishment, but in this world I have none to look to except Your Lordship. The cātaka bird always prays for the cloud, regardless of whether it showers rains or throws a thunderbolt.”
«О Господи, покровителю знедолених, роби зі мною що хочеш, даруй мене ласкою чи скарай мене, проте у цьому світі я не маю більше на кого сподіватися, крім Тебе, мій Господи. Птах чатака молить, щоб прийшла хмара, і уславлює її в молитвах завжди — чи та проливає дощ, чи січе блискавицями».
Śrīla Mādhavendra Purī, the grand-spiritual master of Lord Caitanya, took leave of all karma-kāṇḍīya obligations in the following words:
Учитель духовного вчителя Господа Чайтан’ї, Шріла Мадгавендра Пурі, прощаючись з усіма обов’язками карма- кандії, каже:
bho devāḥ pitaraś ca tarpaṇa-vidhau nāhaṁ kṣamaḥ kṣamyatām
yatra kvāpi niṣadya yādava-kulottamasya kaṁsa-dviṣaḥ
smāraṁ smāram aghaṁ harāmi tad alaṁ manye kim anyena me
бго дева̄х̣ пітараш́ ча тарпан̣а-відгау на̄хам̇ кшамах̣ кшамйата̄м
йатра ква̄пі нішадйа йа̄дава-кулоттамасйа кам̇са-двішах̣
сма̄рам̇ сма̄рам аґгам̇ хара̄мі тад алам̇ манйе кім анйена ме
“O my evening prayer, all good unto you. O my morning bath, I bid you goodbye. O demigods and forefathers, please excuse me. I am unable to perform any more offerings for your pleasure. Now I have decided to free myself from all reactions to sins simply by remembering anywhere and everywhere the great descendant of Yadu and the great enemy of Kaṁsa [Lord Kṛṣṇa]. I think that this is sufficient for me. So what is the use of further endeavors?”
«На все добре, моя вечірня молитво. Прощавай моє ранкове омовіння. О півбоги й прабатьки, даруйте мені, будь ласка. Я більше не можу радувати вас своїми підношеннями. Я вирішив звільнитися від усіх наслідків своїх гріхів, просто скрізь і повсякчас пам’ятаючи великого нащадка Яду і грізного ворога Камси [Господа Крішну]. Гадаю, мені вистачить цього. Який сенс вдаватись до чогось іще?»
Śrīla Mādhavendra Purī said further:
ріла Мадгавендра Пурі веде далі:
mandaṁ bāndhava-sañcayā jaḍa-dhiyaṁ muktādarāḥ sodarāḥ
unmattaṁ dhanino viveka-caturāḥ kāmam mahā-dāmbhikam
moktuṁ na kṣāmate manāg api mano govinda-pāda-spṛhām
мандам̇ ба̄ндгава-сан̃чайа̄ джад̣а-дгійам̇ мукта̄дара̄х̣ содара̄х̣
унматтам̇ дганіно вівека-чатура̄х̣ ка̄мам маха̄-да̄мбгікам
моктум̇ на кша̄мате мана̄ґ апі мано ґовінда-па̄да-спр̣га̄м
“Let the sharp moralist accuse me of being illusioned; I do not mind. Experts in Vedic activities may slander me as being misled, friends and relatives may call me frustrated, my brothers may call me a fool, the wealthy mammonites may point me out as mad, and the learned philosophers may assert that I am much too proud; still my mind does not budge an inch from the determination to serve the lotus feet of Govinda, though I be unable to do it.”
«Нехай прискіпливі моралісти звинувачують мене в тому, що я впав в оману, — мені байдуже. Нехай знавці ведичних приписів ганять мене як відступника. Нехай друзі та родичі звуть мене невдахою, а брати — дурнем, нехай багаті поклонники мамони показують на мене, як на божевільного, а премудрі філософи звинувачують у пихатості — однаково мій розум ні на йоту не поступиться, я не послаблю своєї рішучости і твердого наміру служити лотосовим стопам Ґовінди, навіть якщо я на це не здатний».
And also Prahlāda Mahārāja said:
Про те саме говорить Прахлада Махараджа:
īkṣā trayī naya-damau vividhā ca vārtā
manye tad etad akhilaṁ nigamasya satyaṁ
svātmārpaṇaṁ sva-suhṛdaḥ paramasya puṁsaḥ
ӣкша̄ трайі найа-дамау вівідга̄ ча ва̄рта̄
манйе тад етад акгілам̇ ніґамасйа сатйам̇
сва̄тма̄рпан̣ам̇ сва-сухр̣дах̣ парамасйа пум̇сах̣
“Religion, economic development and sense gratification are celebrated as three means of attaining the path of salvation. Of these, īkṣā trayī especially, i.e., knowledge of the self, knowledge of fruitive acts and logic and also politics and economics, are different means of livelihood. All these are different subjects of Vedic education, and therefore I consider them temporary engagements. On the other hand, surrendering unto the Supreme Lord Viṣṇu is a factual gain in life, and I consider it the ultimate truth.” (Bhāg. 7.6.26)
«Релігію, економічний розвиток та задоволення чуттів вихваляють як три засоби стати на путь спасіння. І з них ікша̄ трайі, тобто наука про душу, про кармічну діяльність та логіку і про політику та економіку, — це просто різні способи дістати засоби до існування. Все, що стосується до цих галузей ведичної науки, я вважаю за тимчасову діяльність. Натомість істинна ціль життя — віддатись Верховному Господеві Вішну, і тільки це я вважаю за найвищу істину» (Бгаґ. 7.6.26).
The whole matter is concluded in the Bhagavad-gītā (2.41) as vyavasāyātmikā buddhiḥ, or the absolute path of perfection. Śrī Baladeva Vidyābhūṣaṇa, a great Vaiṣṇava scholar, defines this as bhagavad-arcanā-rūpaika-niṣkāma-karmabhir viśuddha-cittaḥ — accepting transcendental loving service to the Lord as the prime duty, free from fruitive reaction.
Цьому питанню підводить підсумок «Бгаґавад-ґіта» (2.41) словами вйаваса̄йа̄тміка̄ буддгіх̣ — « абсолютний шлях до досконалости». Шрі Баладева Від’ябгушана, великий вчений-вайшнава, визначає це як бгаґавад-арчана̄-рӯпаіка-нішка̄ма- кармабгір віш́уддга - чіттах̣ — визнання за свій найвищий обов’язок трансцендентного любовного служіння Господу, вільного від кармічних наслідків.
So Mahārāja Parīkṣit was perfectly right when he firmly accepted the lotus feet of Lord Kṛṣṇa, renouncing all karma-kāṇḍīya conceptions of life.
Тому коли Махараджа Парікшіт, відкинувши усі життєві концепції карма-кандії, твердо вирішив обрати притулком лотосові стопи Господа Крішни, він був абсолютно правий.