Text 2
ВІРШ 2
Devanagari
Деванагарі
राज्ये चाविकले नित्यं विरूढां ममतां जहौ ॥ २ ॥
Text
Текст
paśu-draviṇa-bandhuṣu
rājye cāvikale nityaṁ
virūḍhāṁ mamatāṁ jahau
паш́у-дравін̣а-бандгушу
ра̄джйе ча̄вікале нітйам̇
вірӯд̣га̄м̇ мамата̄м̇ джахау
Synonyms
Послівний переклад
а̄тма — тіло; джа̄йа̄ — дружина; сута — син; а̄ґа̄ра — палац; паш́у — коні та слони; дравін̣а — скарбниця; бандгушу — до друзів та родичів; ра̄джйе — у царстві; ча — також; авікале — що не знало лиха; нітйам — постійну; вірӯд̣га̄м — глибоко вкорінену; мамата̄м — прив’язаність; джахау — відкинув.
Translation
Переклад
Mahārāja Parīkṣit, as a result of his wholehearted attraction for Lord Kṛṣṇa, was able to give up all deep-rooted affection for his personal body, his wife, his children, his palace, his animals like horses and elephants, his treasury house, his friends and relatives, and his undisputed kingdom.
Усім серцем пориваючись до Господа Крішни, Махараджа Парікшіт зміг викорінити в собі всі глибокі прив’язаності до власного тіла, дружини, дітей, палацу, своїх тварин, як-от коні та слони, до скарбниці, до друзів та родичів і до свого нездоланного царства.
Purport
Коментар
To become liberated means to become free from dehātma-buddhi, the illusory attachment for personal bodily coverings and everything connected with the body, namely wife, children and all other entanglements. One selects a wife for bodily comforts, and the result is children. For wife and children one requires a dwelling place, and, as such, a residential house is also necessary. Animals like horses, elephants, cows and dogs are all household animals, and a householder has to keep them as household paraphernalia. In modern civilization the horses and elephants have been replaced by cars and conveyances with considerable horsepower. To maintain all the household affairs, one has to increase the bank balance and be careful about the treasury house, and in order to display the opulence of material assets, one has to keep good relations with friends and relatives, as well as become very careful about maintaining the status quo. This is called material civilization of material attachment. Devotion for Lord Kṛṣṇa means negation of all material attachments as detailed above. By the grace of Lord Kṛṣṇa, Mahārāja Parīkṣit was awarded all material amenities and an undisputed kingdom in which to enjoy the undisturbed position of king, but by the grace of the Lord he was able to give up all connections with material attachment. That is the position of a pure devotee. Mahārāja Parīkṣit, due to his natural affection for Lord Kṛṣṇa as a devotee of the Lord, was always executing his royal duties on behalf of the Lord, and as a responsible king of the world he was always careful to see that the influence of Kali would not enter his kingdom. A devotee of the Lord never thinks of his household paraphernalia as his own, but surrenders everything for the service of the Lord. Thereby living entities under a devotee’s care get the opportunity for God realization by the management of a devotee-master.
ПОЯСНЕННЯ: Звільнитись означає позбутися дехатма-буддгі, ілюзорної прив’язаности до своїх тілесних оболонок та всього, що посилює нашу залежність від тіла, — до дружини, дітей та ін. На догоду своєму тілу, чоловік бере собі дружину, і внаслідку їхнього союзу народжуються діти. Дружині та дітям потрібне житло, і тому чоловікові доводиться дбати про оселю. У господарстві потрібні домашні тварини — коні, слони, корови, собаки та ін., і домогосподар змушений дбати й про них. У сучасному суспільстві коней та слонів заступили машини та інші механічні засоби потужністю в багато кінських сил. Щоб підтримувати все господарство, людині доводиться турбуватись про нарощення банківського рахунку і пильнувати своєї скарбниці, а щоб було перед ким пишатися своїми матеріальними достатками, треба підтримувати добрі стосунки з друзями та родичами і також старатися зберігати своє становище в суспільстві. Назва цьому — матеріальна цивілізація, заснована на матеріальних прив’язаностях. Відданість Господу Крішні — це відмова від усіх матеріальних прив’язаностей, перелічених вище. З милости Господа Крішни Махараджа Парікшіт володів усіма матеріальними благами і нездоланним царством, у якому можна було насолоджуватись безжурним царюванням, однак з Господньої ласки він зміг порвати з усіма матеріальними прив’язаностями. Такий рівень чистого відданого. Наділений природною для відданого прив’язаністю до Господа Крішни, Махараджа Парікшіт виконував свої царські обов’язки тільки від імені Господа і, як гідний довіри правитель світу, піклувався про те, щоб у його царство не проник вплив Калі. Господній відданий ніколи не вважає своє домашнє майно за свою власність, він усе присвячує на служіння Господеві. Таким чином живі істоти під дбайливим керівництвом і опікою відданого отримують нагоду усвідомити Бога.
Attachment for household paraphernalia and for Lord Kṛṣṇa go poorly together. One attachment is the path of darkness, and the other attachment is the path of light. Where there is light, there is no darkness, and where there is darkness, there is no light. But an expert devotee can turn everything to the path of light by an attitude of service to the Lord, and the best example here is the Pāṇḍavas. Mahārāja Yudhiṣṭhira and householders like him can turn everything to light by dovetailing so-called material assets in the service of the Lord, but one who is not trained or is unable to turn everything to the service of the Lord (nirbandhaḥ kṛṣṇa-sambandhe) must give up all material connections before he can be fit to hear and chant the glories of the Lord, or in other words, one who has seriously heard Śrīmad-Bhāgavatam for even one day, like Mahārāja Parīkṣit, from a fit personality like Śukadeva Gosvāmī, may be able to lose all affinity for material things. There is no utility simply in imitating Mahārāja Parīkṣit and hearing Bhāgavatam from professional men, even for seven hundred years. To take Śrīmad-Bhāgavatam as a means of maintaining family expenditure is the grossest type of nāmāparādha offense at the feet of the Lord (sarva-śubha-kriyā-sāmyam api pramādaḥ).
Прив’язаність до хазяйського статку несумісна з прив’язаністю до Господа Крішни: одна провадить у темряву, а друга веде до світла. Там, де є світло, немає темряви, а де є темрява, немає світла. Однак досвідчений відданий своїм прагненням служити Господу може все використати на шляху до світла. Найліпший приклад того — Пандави. Махараджа Юдгіштгіра та інші подібні до нього домогосподарі на силі спрямувати все до світла, використовуючи так звані матеріальні надбання на служіння Господеві. Однак той, кого не навчено цьому або хто не здатний застосовувати все на служіння Господеві (нірбандгах̣ кр̣шн̣а-самбандге), повинен спочатку розірвати всі матеріальні пута, щоб стати гідним слухати про славетні діяння Господа і оспівувати їх. Тобто, іншими словами, той, хто протягом хоча б одного дня серйозно слухав «Шрімад-Бгаґаватам» від гідної особистости, як Махараджа Парікшіт слухав від Шукадеви Ґосвамі, на силі порвати з усіма матеріальними прив’язаностями. Просто імітувати Махараджу Парікшіта і слухати «Бгаґаватам» від найманого читця немає сенсу, хоч би це тривало і сімсот років. Вважати «Шрімад-Бгаґаватам» за джерело прибутку для утримання сім’ї — найтяжча образа стіп Господа, намапарадга (сарва-ш́убга-крійа̄-са̄мйам апі прама̄дах̣).