Text 19
ВІРШ 19
Devanagari
Деванагарі
स्त्रयीमयो धर्ममयस्तपोमय: ।
गतव्यलीकैरजशङ्करादिभि-
र्वितर्क्यलिङ्गो भगवान् प्रसीदताम् ॥ १९ ॥
Text
Текст
trayīmayo dharmamayas tapomayaḥ
gata-vyalīkair aja-śaṅkarādibhir
vitarkya-liṅgo bhagavān prasīdatām
трайімайо дгармамайас тапомайах̣
ґата-вйалікаір аджа-ш́ан̇кара̄дібгір
вітаркйа-лін̇ґо бгаґава̄н прасідата̄м
Synonyms
Послівний переклад
saḥ — He; eṣaḥ — it is; ātmā — the Supersoul; ātmavatām — of the self-realized souls; adhīśvaraḥ — the Supreme Lord; trayī-mayaḥ — personified Vedas; dharma-mayaḥ — personified religious scripture; tapaḥ-mayaḥ — personified austerity; gata-vyalīkaiḥ — by those who are above all pretensions; aja — Brahmājī; śaṅkara-ādibhiḥ — by Lord Śiva and others; vitarkya-liṅgaḥ — one who is observed with awe and veneration; bhagavān — the Personality of Godhead; prasīdatām — be kind toward me.
сах̣ — Він; ешах̣ — це; а̄тма̄ — Наддуша; а̄тмавата̄м — свідомих себе душ; адгіш́варах̣ — Верховний Господь; трайі- майах̣ — уособлені Веди ; дгарма - майах̣ — уособлені релігійні писання; тапах̣-майах̣ — уособлені аскези; ґата-вйалікаіх̣ — тими, хто вільні від усіх домагань та дводушности; аджа — Брахмаджі; ш́ан̇кара-а̄дібгіх̣ — Господом Шівою та іншими; вітаркйа-лін̇ґах̣ — той, до кого ставляться з шаною і благоговінням; бгаґава̄н — Бог-Особа; прасідата̄м — нехай буде ласкавий до мене.
Translation
Переклад
He is the Supersoul and the Supreme Lord of all self-realized souls. He is the personification of the Vedas, religious scriptures and austerities. He is worshiped by Lord Brahmā and Śiva and all those who are transcendental to all pretensions. Being so revered with awe and veneration, may that Supreme Absolute be pleased with me.
Він — Наддуша і Верховний Господь усіх свідомих себе душ. Він — уособлення Вед, релігійних писань і аскез. Йому поклоняються Господь Брахма і Господь Шіва, а також ті, хто звільнилися від усіх домагань та дводушности. Нехай же цей Верховний Абсолют, що перед Ним шанобливо схиляються з благоговійним трепетом, буде задоволений з мене.
Purport
Коментар
The Supreme Lord, the Personality of Godhead, although the Lord of all followers of different paths of self-realization, is knowable only by those who are above all pretensions. Everyone is searching for eternal peace or eternal life, and with an aim to this destination everyone is either studying the Vedic scriptures or other religious scriptures or undergoing severe austerity as empiric philosophers, as mystic yogīs or as unalloyed devotees, etc. But the Supreme Lord is perfectly realized only by the devotees because they are above all pretensions. Those who are on the path of self-realization are generally classified as karmīs, jñānīs, yogīs, or devotees of the Lord. The karmīs, who are much attracted by the fruitive activities of the Vedic rituals, are called bhukti-kāmī, or those who desire material enjoyment. The jñānīs, who try to become one with the Supreme by mental speculation, are called mukti-kāmī, or those who desire liberation from material existence. The mystic yogīs, who practice different types of austerities for attainment of eight kinds of material perfection and who ultimately meet the Supersoul (Paramātmā) in trance, are called siddhi-kāmī, or those who desire the perfection of becoming finer than the finest, becoming heavier than the heaviest, getting everything desired, having control over everyone, creating everything liked, etc. All these are abilities of a powerful yogī. But the devotees of the Lord do not want anything like that for self-satisfaction. They want only to serve the Lord because the Lord is great and as living entities they are eternally subordinate parts and parcels of the Lord. This perfect realization of the self by the devotee helps him to become desireless, to desire nothing for his personal self, and thus the devotees are called niṣkāmī, without any desire. A living entity, by his constitutional position, cannot be void of all desires (the bhukti-kāmī, mukti-kāmī and siddhi-kāmī all desire something for personal satisfaction), but the niṣkāmī devotees of the Lord desire everything for the satisfaction of the Lord. They are completely dependent on the orders of the Lord and are always ready to discharge their duty for the satisfaction of the Lord.
ПОЯСНЕННЯ: Верховний Господь, Бог-Особа, — це Господь усіх, хто йде тими чи іншими шляхами до самоусвідомлення, однак пізнати Його під силу лише тим, хто відкинув будь-які несправедливі домагання і дводушність. Кожен шукає вічного миру чи вічного життя, і з цією метою або вивчає ведичні писання чи інші священні писання, або вдається до суворих аскез, йдучи шляхом емпіричної філософії, містичної йоґи, бездомісної відданости та ін. Але пізнають Верховного Господа у всій повноті лише віддані — тому що вони вищі за будь-які домагання та дводушність. Тих, хто йде шляхом самоусвідомлення, поділяють на кармі, ґ’яні, йоґів та відданих Господа. Кармі, що їх дуже приваблює корислива діяльність на основі ведичних ритуалів, називають бгукті- камі,тобто тими, хто бажає матеріальної насолоди. Ґ’яні, що намагаються злитися з Усевишнім за допомогою розумувань, називають мукті-камі, або тими, хто бажає звільнитись від матеріального існування. Містичних йоґів, що практикують різні аскези, для того щоб досягти восьми різновидів матеріальної досконалости, і що зрештою в трансі споглядають Наддушу (Параматму), називають сіддгі-камі — тими, хто бажає володіти здатностями робитись меншим за найменше, важчим за найважче, виконувати всі свої бажання, мати владу над кожним, творити що заманеться і т. ін. Усі ці здатності могутні йоґи можуть розвинути в собі. Але Господні віддані не прагнуть для себе жодної з таких егоїстичних утіх. Вони прагнуть тільки служити Господеві — тому що Господь великий, а вони, як живі істоти, є вічно підпорядковані Йому невід’ємні Його частки. Таке досконале усвідомлення своєї суті допомагає відданому стати вільним від усіх бажань і не хотіти нічого для себе самого. Через це відданих іменують нішкамі,вільними від усіх бажань. Жива істота за своєю природою не може бути геть позбавленою бажань (бгукті- камі, мукті-камі, сіддгі-камі — всі чогось бажають для власного задоволення), але Господні віддані-нішкамі бажають тільки вдовольнити Господа. Вони цілковито залежать від велінь Господа і завжди готові виконати свій обов’язок для задоволення Господа.
In the beginning Arjuna placed himself as one of those who desire self-satisfaction, for he desired not to fight in the Battle of Kurukṣetra, but to make him desireless the Lord preached the Bhagavad-gītā, in which the ways of karma-yoga, jñāna-yoga, haṭha-yoga and also bhakti-yoga were explained. Because Arjuna was without any pretension, he changed his decision and satisfied the Lord by agreeing to fight (kariṣye vacanaṁ tava), and thus he became desireless.
Арджуна, не бажавши спочатку битися у війні на Курукшетрі, став був на становище людини, яка шукає власного задоволення. Але Господь, щоб зробити його вільним від бажань, виклав йому науку «Бгаґавад-ґіти», пояснивши в ній шляхи карма-, ґ’яна- і хатга-йоґи, а також бгакті-йоґу. Вільний від будь-яких особистих домагань та лицемірства, Арджуна змінив своє рішення і погодився воювати (карішйе вачанам̇ тава), задовольнивши тим Господа. Так він став вільним від бажань.
The examples of Brahmā and Lord Śiva are specifically cited here because Brahmājī, Lord Śiva, Śrīmatī Lakṣmījī and the four Kumāras (Sanaka, Sanātana, etc.) are leaders of the four desireless Vaiṣṇava sampradāyas. They are all freed from all pretensions. Śrīla Jīva Gosvāmī interprets the word gata-vyalīkaiḥ as projjhita-kaitavaiḥ, or those who are freed from all pretensions (the unalloyed devotees only). In the Caitanya-caritāmṛta (Madhya 19.149) it is said:
Приклади Брахми та Господа Шіви наведені у вірші не випадково , тому що Брахмаджі , Господь Шіва , Шріматі Лакшміджі й чотири Кумари (Санака, Санатана та ін.) очолюють чотири сампрадаї вільних від бажань вайшнав. Усі вони вільні від будь-яких особистих домагань та дводушности. Шріла Джіва Ґосвамі тлумачить слово ґата-вйалікаіх̣ як проджджгіта-каітаваіх̣, «ті, хто цілковито очистився від лицемірства» (тобто бездомісні віддані, і ніхто інший). У «Чайтан’я-чарітамріті» («Мадг’я» 19.149) сказано:
bhukti-mukti-siddhi-kāmī, sakali ‘aśānta’
бгукті-мукті-сіддгі-ка̄мі, сакалі ‘аш́а̄нта’
Those who are after fruitive results for their pious activities, those who desire salvation and identity with the Supreme, and those who desire material perfections of mystic power are all restless because they want something for themselves, but the devotee is completely peaceful because he has no demand for himself and is always ready to serve the desire of the Lord. The conclusion is, therefore, that the Lord is for everyone because no one can achieve the result of his respective desires without His sanction, but as stated by the Lord in Bhagavad-gītā (8.9), all such results are awarded by Him only, for the Lord is adhīśvara (the original controller) of everyone, namely the Vedāntists, the great karma-kāṇḍīyas, the great religious leaders, the great performers of austerity and all who are striving for spiritual advancement. But ultimately He is realized by the pretensionless devotees only. Therefore special stress is given to the devotional service of the Lord by Śrīla Śukadeva Gosvāmī.
Ті, хто бажає плодів своїх доброчесних вчинків, ті, хто бажає спасіння і злиття з Усевишнім і ті, хто бажає містичної матеріальної досконалости, не знають спокою, бо бажають чогось для себе, однак відданий цілковито вмиротворений, бо він нічого не домагається для себе і натомість завжди готовий виконати волю Господа.
Підсумовуючи, можна сказати, що Господь є Господом для всіх, бо ніхто не може виконати своїх бажань без Його дозволу. Як каже Господь у «Бгаґавад-ґіті» (8.9), всі плоди дарує тільки Він, бо Він — адгіш́вара (відначальний владика) кожного: ведантистів, великих карма-кандіїв, видатних релігійних вождів, великих добродійників, суворих аскетів і всіх, хто прагне духовного розвитку. Але в кінцевому підсумку усвідомлюють Його лише вільні від дводушности та домагань віддані. Тому Шріла Шукадева Ґосвамі особливо вирізняє віддане служіння Господеві.