Text 1
ВІРШ 1
Devanagari
Деванагарі
वैयासकेरिति वचस्तत्त्वनिश्चयमात्मन: ।
उपधार्य मतिं कृष्णे औत्तरेय: सतीं व्यधात् ॥ १ ॥
Text
Текст
vaiyāsaker iti vacas
tattva-niścayam ātmanaḥ
upadhārya matiṁ kṛṣṇe
auttareyaḥ satīṁ vyadhāt
ваійа̄сакер іті вачас
таттва-ніш́чайам а̄тманах̣
упадга̄рйа матім̇ кр̣шн̣е
ауттарейах̣ сатім̇ вйадга̄т
Synonyms
Послівний переклад
sūtaḥ uvāca — Sūta Gosvāmī said; vaiyāsakeḥ — of Śukadeva Gosvāmī; iti — thus; vacaḥ — speeches; tattva-niścayam — that which verifies the truth; ātmanaḥ — in the self; upadhārya — just having realized; matim — concentration of the mind; kṛṣṇe — unto Lord Kṛṣṇa; auttareyaḥ — the son of Uttarā; satīm — chaste; vyadhāt — applied.
сӯтах̣ ува̄ча — Сута Ґосвамі сказав; ваійа̄сакех̣ — Шукадеви Ґосвамі; іті — так; вачах̣ — мова; таттва-ніш́чайам — що потверджує істину ; а̄тманах̣ — природи «я»; упадга̄рйа — усвідомивши; матім—зосередження розуму; кр̣шн̣е— на Господі Крішні ; ауттарейах̣ — син Уттари ; сатім — вірний ; вйадга̄т — застосував.
Translation
Переклад
Sūta Gosvāmī said: Mahārāja Parīkṣit, the son of Uttarā, after hearing the speeches of Śukadeva Gosvāmī, which were all about the truth of the self, applied his concentration faithfully upon Lord Kṛṣṇa.
Сута Ґосвамі сказав: Вислухавши відповіді Шукадеви Ґосвамі, у яких мова була суто про істинну природу «я», Махараджа Парікшіт, син Уттари, з великою відданістю зосередився на Господеві Крішні.
Purport
Коментар
The word satīm is very significant. This means “existing” and “chaste.” And both imports are perfectly applicable in the case of Mahārāja Parīkṣit. The whole Vedic adventure is to draw one’s attention entirely unto the lotus feet of Lord Kṛṣṇa without any diversion, as instructed in the Bhagavad-gītā (15.15). Fortunately Mahārāja Parīkṣit had already been attracted to the Lord from the very beginning of his body, in the womb of his mother. In the womb of his mother he was struck by the brahmāstra atomic bomb released by Aśvatthāmā, but by the grace of the Lord he was saved from being burnt by the fiery weapon, and since then the King continuously concentrated his mind upon Lord Kṛṣṇa, which made him perfectly chaste in devotional service. So by natural sequence he was a chaste devotee of the Lord, and when he further heard from Śrīla Śukadeva Gosvāmī that one should worship the Lord only and no one else, even though full of all desires or desireless, his natural affection for Kṛṣṇa was strengthened. We have already discussed these topics.
ПОЯСНЕННЯ: Слово сатім у цьому вірші має важливе значення. Воно означає «той, що існує», а також «вірний» — і обидва ці вирази якнайліпше пасують до Махараджі Парікшіта. Як пояснено у Бгаґавад-ґіті» (15.15), мета ведичної літератури — зосередити всю нашу увагу на лотосових стопах Господа Крішни, щоб ми не відволікались ні на що інше. На своє щастя, Махараджа Парікшіт привабився до Господа на самому початку життя, ще в лоні матері. Ще у материнському лоні він зазнав дії спопеляючого вогню атомної зброї брахмастри, якою хотів його знищити Ашваттгама, однак Господь милостиво врятував дитину від загибелі. З того часу цареві думки завше були зосереджені на Господі Крішні, і таким чином він став уособленням вірности у відданому служінні. Отже, Парікшіт від народження був вірний відданий Господа, і коли він почув від Шріли Шукадеви Ґосвамі, що кожен — переповнений він бажаннями чи вільний від них — повинен поклонятися Господеві, і тільки Йому, природна прив’язаність Парікшіта до Крішни ще зросла. Ми вже обговорювали це раніше.
To become a pure devotee of Lord Kṛṣṇa, two things are very much essential, namely having a chance to be born in the family of a devotee and having the blessings of a bona fide spiritual master. By the grace of Lord Kṛṣṇa, Parīkṣit Mahārāja had both opportunities. He was born in a family of such devotees as the Pāṇḍavas, and just to continue the dynasty of the Pāṇḍavas and show them special favor, the Lord specifically saved Mahārāja Parīkṣit, who later on, by the arrangement of the Lord, was cursed by the boy of a brāhmaṇa and was able to get the association of such a spiritual master as Śukadeva Gosvāmī. In the Caitanya-caritāmṛta it is said that a fortunate person, by the mercy of the spiritual master and Lord Kṛṣṇa, achieves the path of devotional service. This was perfectly applicable in the case of Mahārāja Parīkṣit. By way of being born in a family of devotees, he automatically came in touch with Kṛṣṇa, and after being so contacted he constantly remembered Him. Consequently Lord Kṛṣṇa gave the King a further chance for development in devotional service by introducing him to Śukadeva Gosvāmī, a stalwart devotee of the Lord with perfect knowledge in self-realization. And by hearing from a bona fide spiritual master, he was perfectly able to concentrate his chaste mind further upon Lord Kṛṣṇa, as a matter of course.
Стати чистим відданим Господа Крішни допомагають дві важливі обставини: народження у родині відданих та благословення від істинного духовного вчителя. Милістю Господа Крішни Махараджі Парікшіту пощастило і в тому, і в другому. Він народився у родині великих відданих — Пандав. Господь виявив до Пандав особливу милість, і щоб їхній рід не обірвався, Він особисто врятував Махараджу Парікшіта. Пізніше Господь влаштував так, що Махараджу Парікшіта прокляв син брахмани, і після того він дістав нагоду спілкуватися з великим духовним вчителем — Шукадевою Ґосвамі. У «Чайтан’я-чарітамріті» сказано, що той, кому поталанило отримати милість духовного вчителя і Господа Крішни, стає на шлях відданого служіння. Саме так було у випадку з Махараджею Парікшітом. Завдяки тому, що він народився у родині відданих, його життя природно стало пов’язане з Крішною, і після зустрічі з Крішною він завжди пам’ятав про Нього. Тому Господь Крішна дав цареві нагоду дальшого поступу у відданому служінні, звівши його з Шукадевою Ґосвамі, непохитним Господнім відданим, який досконало знав науку самоусвідомлення. Отак, природним чином, слухаючи істинного духовного вчителя, Махараджа Парікшіт мав найліпшу можливість ще більше зосередити свій чистий розум на Господеві Крішні.