Text 9
ВІРШ 9
Devanagari
Деванагарі
कामकामो यजेत् सोममकाम: पुरुषं परम् ॥ ९ ॥
Text
Текст
nirṛtiṁ tv abhicaran yajet
kāma-kāmo yajet somam
akāmaḥ puruṣaṁ param
нірр̣тім̇ тв абгічаран йаджет
ка̄ма-ка̄мо йаджет сомам
ака̄мах̣ пурушам̇ парам
Synonyms
Послівний переклад
rājya-kāmaḥ — anyone desiring an empire or kingdom; manūn — the Manus, semi-incarnations of God; devān — demigods; nirṛtim — demons; tu — but; abhicaran — desiring victory over the enemy; yajet — should worship; kāma-kāmaḥ — one who desires sense gratification; yajet — should worship; somam — the demigod named Candra; akāmaḥ — one who has no material desires to be fulfilled; puruṣam — the Supreme Personality of Godhead; param — the Supreme.
ра̄джйа-ка̄мах̣ — хто хоче заволодіти імперією чи царством; манӯн — Ману, напівутіленням Бога; дева̄н — півбогам; нірр̣тім — демонам; ту — однак; абгічаран — прагнучи перемоги над ворогом; йаджет — треба поклонятися; ка̄ма-ка̄мах̣ — той, хто прагне чуттєвої насолоди; йаджет — повинен поклонятися; сомам — півбогові Чандрі; ака̄мах̣ — той, хто не прагне задоволення жодних матеріальних бажань ; пурушам — Верховному Богові-Особі; парам — Всевишньому.
Translation
Переклад
One who desires domination over a kingdom or an empire should worship the Manus. One who desires victory over an enemy should worship the demons, and one who desires sense gratification should worship the moon. But one who desires nothing of material enjoyment should worship the Supreme Personality of Godhead.
Той, хто прагне володіти царством чи імперією, повинен поклонятись Ману. Хто хоче перемоги над ворогами, повинен поклонятися демонам, а той, хто бажає чуттєвої насолоди, повинен поклонятися Місяцеві. Але той, хто не бажає ніяких матеріальних насолод, повинен поклонятись Верховному Богові-Особі.
Purport
Коментар
For a liberated person, all the enjoyments listed above are considered to be absolutely useless. Only those who are conditioned by the material modes of external energy are captivated by different types of material enjoyment. In other words, the transcendentalist has no material desires to be fulfilled, whereas the materialist has all types of desires to be fulfilled. The Lord has proclaimed that the materialists, who desire material enjoyment and thus seek the favor of different demigods, as above mentioned, are not in control of their senses and so give themselves to nonsense. One should therefore not desire any sort of material enjoyment, being sensible enough to worship the Supreme Personality of Godhead. The leaders of nonsensical persons are still more nonsensical because they preach openly and foolishly that one can worship any form of demigod and get the same result. This sort of preaching is not only against the teachings of the Bhagavad-gītā, or those of the Śrīmad-Bhāgavatam, but is also foolish, just as it is foolish to claim that with the purchase of any travel ticket one may reach the same destination. No one can reach Bombay from Delhi by purchasing a ticket for Baroda. It is clearly defined herein that persons impregnated with different desires have different modes of worship, but one who has no desire for material enjoyment should worship the Supreme Lord, Śrī Kṛṣṇa, the Personality of Godhead. And this worshiping process is called devotional service. Pure devotional service means service to the Lord without any tinge of material desires, including desire for fruitive activity and empiric speculation. For fulfillment of material desires one may worship the Supreme Lord, but the result of such worship is different, as will be explained in the next verse. Generally the Lord does not fulfill anyone’s material desires for sense enjoyment, but He awards such benedictions to worshipers of the Lord, for they ultimately come to the point of not desiring material enjoyment. The conclusion is that one must minimize the desires for material enjoyment, and for this one should worship the Supreme Personality of Godhead, who is described here as param, or beyond anything material. Śrīpāda Śaṅkarācārya has also stated, nārāyaṇaḥ paro ’vyaktāt: the Supreme Lord is beyond the material encirclement.
ПОЯСНЕННЯ: Звільнена людина в усіх насолодах, перелічених вище, не бачить нічого вартого уваги. Матеріальні втіхи приваблюють тільки тих, хто зумовлений матеріальними ґунами зовнішньої енерґії. Іншими словами, трансценденталіст не прагне задовольнити якісь матеріальні бажання, натомість матеріаліст прагне задовольнити дуже багато найрізноманітніших бажань. Господь чітко сказав, що матеріалісти, які, прагнучи матеріальної насолоди, запобігають ласки різних півбогів (як описано вище), через свою неспроможність панувати над чуттями віддаються безглуздій діяльності. Отже, треба відкинути будь-які бажання матеріального задоволення і, сягнувши по розум, поклонятися Верховному Богові-Особі. Ватажки нетямущих людей ще більш безголові за свою паству, тому що відкрито проголошують безглузді речі, запевняючи, що можна поклонятися будь-якому півбогові і досягнути однакового для всіх результату. Такого роду повчання не тільки суперечать вченню «Бгаґавад-ґіти» та «Шрімад-Бгаґаватам», а й просто безглузді. Вони так само безглузді, як запевнення в тому, що, хоч би який квиток ми купили, ми дістанемось до одного й того самого місця. Якщо ми купили квиток з Делі до Бароди, нас не завезуть у Бомбей.
У цьому вірші чітко сказано, що для переповнених всілякими бажаннями людей існує багато різних форм поклоніння, але той, хто вільний від бажань матеріальної насолоди, повинен поклонятися Верховному Господеві, Шрі Крішні, Богові- Особі. І таке поклоніння називається відданим служінням. Виконувати чисте віддане служіння означає служити Господу без найменшої тіні матеріальних бажань: без бажання насолоджуватись плодами своєї діяльности і без бажання будувати свої філософські теорії. Для того щоб сповнити свої матеріальні бажання, можна поклонятись Верховному Господеві, і це, як пояснює наступний вірш, дасть результат, якісно відмінний від результату поклоніння півбогам. Зазвичай Господь не задовольняє матеріальних бажань, метою яких є чуттєва насолода, проте тим, хто Йому поклоняється, Він Сам дарує всі матеріальні благословення, тому що зрештою Його віддані звільняються від бажань матеріальної насолоди. Отже, випливає висновок, що бажання матеріальної насолоди треба звести до мінімуму і для цього треба поклонятись Верховному Богові-Особі, названому тут парам — тим, хто поза матеріальним світом. Шріпада Шанкарачар’я теж сказав: на̄ра̄йан̣ах̣ паро ’вйакта̄т — Верховний Господь перебуває поза межами матеріального буття.