Text 19
ВІРШ 19
Devanagari
Деванагарі
न यत्कर्णपथोपेतो जातु नाम गदाग्रज: ॥ १९ ॥
Text
Текст
saṁstutaḥ puruṣaḥ paśuḥ
na yat-karṇa-pathopeto
jātu nāma gadāgrajaḥ
сам̇стутах̣ пурушах̣ паш́ух̣
на йат-карн̣а-патгопето
джа̄ту на̄ма ґада̄ґраджах̣
Synonyms
Послівний переклад
śva — a dog; viṭ-varāha — the village hog who eats stool; uṣṭra — the camel; kharaiḥ — and by the asses; saṁstutaḥ — perfectly praised; puruṣaḥ — a person; paśuḥ — animal; na — never; yat — of him; karṇa — ear; patha — path; upetaḥ — reached; jātu — at any time; nāma — the holy name; gadāgrajaḥ — Lord Kṛṣṇa, the deliverer from all evils.
ш́ва — собака; віт̣-вара̄ха — сільська свиня, що поїдає випорожнення; ушт̣ра — верблюд; кгараіх̣ — і ослами; сам̇стутах̣ — вкрита хвалою; пурушах̣ — особа; паш́ух̣ — тварина; на — ніколи; йат — його; карн̣а — вуха; патга — дорога; упетах̣ — досягало; джа̄ту — хоч коли; на̄ма — святе ім’я; ґада̄ґраджах̣ — Господа Крішни, спасителя від усіх бід.
Translation
Переклад
Men who are like dogs, hogs, camels and asses praise those men who never listen to the transcendental pastimes of Lord Śrī Kṛṣṇa, the deliverer from evils.
Люди, подібні до собак, свиней, верблюдів та ослів, здіймають хвалу тим, хто ніколи не слухав про трансцендентні ігри Господа Шрі Крішни, визволителя від нещасть.
Purport
Коментар
The general mass of people, unless they are trained systematically for a higher standard of life in spiritual values, are no better than animals, and in this verse they have particularly been put on the level of dogs, hogs, camels and asses. Modern university education practically prepares one to acquire a doggish mentality with which to accept the service of a greater master. After finishing a so-called education, the so-called educated persons move like dogs from door to door with applications for some service, and mostly they are driven away, informed of no vacancy. As dogs are negligible animals and serve the master faithfully for bits of bread, a man serves a master faithfully without sufficient rewards.
ПОЯСНЕННЯ: Якщо в людях всебічно не виховувати вищої системи духовних цінностей, вони будуть нічим не ліпші від тварин. А цей вірш конкретно порівнює їх до собак, свиней, верблюдів та ослів. Сучасна університетська освіта, готуючи студентів до служіння могутнішому хазяїну, практично привчає людину мислити по-собачому. Завершивши свою так звану освіту, «освічені» люди, наче собаки, ходять від дверей до дверей і просяться на службу. Їх, здебільшого, проганяють, повідомивши про брак вакансій. Як собака, що до неї всі ставляться зневажливо, вірно служить своєму хазяїнові за якийсь шматок хліба, так і людина починає вірно служити хазяїнові, не отримуючи належної винагороди.
Persons who have no discrimination in the matter of foodstuff and who eat all sorts of rubbish are compared to hogs. Hogs are very much attached to eating stools. So stool is a kind of foodstuff for a particular type of animal. And even stones are eatables for a particular type of animal or bird. But the human being is not meant for eating everything and anything; he is meant to eat grains, vegetables, fruits, milk, sugar, etc. Animal food is not meant for the human being. For chewing solid food, the human being has a particular type of teeth meant for cutting fruits and vegetables. The human being is endowed with two canine teeth as a concession for persons who will eat animal food at any cost. It is known to everyone that one man’s food is another man’s poison. Human beings are expected to accept the remnants of food offered to Lord Śrī Kṛṣṇa, and the Lord accepts foodstuff from the categories of leaves, flowers, fruits, etc. (Bg. 9.26). As prescribed by Vedic scriptures, no animal food is offered to the Lord. Therefore, a human being is meant to eat a particular type of food. He should not imitate the animals to derive so-called vitamin values. Therefore, a person who has no discrimination in regard to eating is compared to a hog.
Тих, хто їсть усе підряд і напихається всілякими покидьками, порівнюють до свиней. Свиням дуже до вподоби їсти випорожнення. Звісно, випорожнення — це теж їжа для певних тварин. Навіть камені становлять їжу для певних тварин чи птахів. Однак людині не пристає їсти все підряд. Їй годиться їсти зерно, овочі, фрукти, молоко, цукор і т. ін. Їсти плоть тварин людині не годиться. Для твердої їжі вона має зуби певного типу, призначені пережовувати фрукти та овочі. Два ікла, які теж дано людині, — це поступка тим, хто ладен на все, аби тільки їсти м’ясо. Усім відомо: що для одного їжа, для іншого отрута. Людина повинна харчуватись рештками їжі, запропонованої Господу Шрі Крішні, а Господь приймає як підношення листя, квіти, плоди і т. ін. (Б.-ґ. 9.26). За ведичними приписами, Господеві ніколи не пропонують плоть тварин. Отже, людині визначено цілком конкретний тип їжі, і не треба наслідувати тварин, женучись за так званими вітамінами. Якщо людина їсть все що завгодно, її прирівнюють до свині.
The camel is a kind of animal that takes pleasure in eating thorns. A person who wants to enjoy family life or the worldly life of so-called enjoyment is compared to the camel. Materialistic life is full of thorns, and so one should live only by the prescribed method of Vedic regulations just to make the best use of a bad bargain. Life in the material world is maintained by sucking one’s own blood. The central point of attraction for material enjoyment is sex life. To enjoy sex life is to suck one’s own blood, and there is not much more to be explained in this connection. The camel also sucks its own blood while chewing thorny twigs. The thorns the camel eats cut the tongue of the camel, and so blood begins to flow within the camel’s mouth. The thorns, mixed with fresh blood, create a taste for the foolish camel, and so he enjoys the thorn-eating business with false pleasure. Similarly, the great business magnates, industrialists who work very hard to earn money by different ways and questionable means, eat the thorny results of their actions mixed with their own blood. Therefore the Bhāgavatam has situated these diseased fellows along with the camels.
Осел знаменитий своєю незрівнянною глупотою навіть у світі тварин. Надсаджуючись, він носить найважчі тягарі без ніякісінької користи для себе.* Найчастіше ослів використовують пральники, не вельми шановний суспільний прошарок. Ще одне часте явище для осла, це те, що ослиця зазвичай хвицяє його по морді. Коли осел домагається статевих зносин з ослицею, представниця прекрасної статі відповідає ударом копита, але він все одно не відходить від неї в надії насолодитися сексом. Тому чоловіка, який сидить під каблуком дружини, порівнюють до осла. Більшість людей дуже тяжко працює, а надто ж за епохи Калі. За цієї епохи, насправді, людина нерідко працює замість осла: тягає на собі важкі тягарі, впрягається у тгели та рикші. Так званий проґрес людської цивілізації тільки змусив людину виконувати роботу віслюка. Робітники на великих заводах та фабриках змушені цілий день гарувати як осли, а після виснажливого робочого дня такі бідолахи дістають вічні принизливі стусани від прекрасної статі, навіть коли йдеться не про секс, а про звичайне сімейне життя.
The ass is an animal who is celebrated as the greatest fool, even amongst the animals. The ass works very hard and carries burdens of the maximum weight without making profit for itself.* The ass is generally engaged by the washerman, whose social position is not very respectable. And the special qualification of the ass is that it is very much accustomed to being kicked by the opposite sex. When the ass begs for sexual intercourse, he is kicked by the fair sex, yet he still follows the female for such sexual pleasure. A henpecked man is compared, therefore, to the ass. The general mass of people work very hard, especially in the Age of Kali. In this age the human being is actually engaged in the work of an ass, carrying heavy burdens and driving ṭhelā and rickshaws. The so-called advancement of human civilization has engaged a human being in the work of an ass. The laborers in great factories and workshops are also engaged in such burdensome work, and after working hard during the day, the poor laborer has to be again kicked by the fair sex, not only for sex enjoyment but also for so many household affairs.
* Людське життя призначене для того, щоб набути чогось цінного. Людське життя називають артгадам — «те, що може дати щось цінне». А що найцінніше у житті? Найцінніше — це можливість повернутись додому, до Бога, як зазначено в «Бгаґавад-ґіті» (8.15). Свій егоїзм ми повинні проявити в старанні повернутись до Бога. Осел не розуміє свого інтересу, і тому просто гарує на інших. Якщо людина просто тяжко працює на інших, забуваючи про власний інтерес, який вона може вдовольнити у людській формі життя, її порівнюють до осла. У «Брахма-вайварта Пурані» сказано:
аш́ітім̇ чатураш́ чаіва
лакша̄м̇с та̄н̃ джіва-джа̄тішу
бграмадбгіх̣ пурушаіх̣ пра̄пйам̇
ма̄нушйам̇ джанма-парйайа̄т
тад апй абгалата̄м̇ джа̄тах̣
теша̄м а̄тма̄бгіма̄ніна̄м
вара̄ка̄н̣а̄м ана̄ш́рітйа
ґовінда-чаран̣а-двайам
Людське життя таке цінне, що навіть півбоги з вищих планет, буває, мріють про те, щоб дістати людське тіло на Землі, бо тільки в людському житті можна без ускладнень повернутися додому, до Бога. Той, хто, навіть одержавши таке цінне тіло, не намагається відновити свої колись втрачені вічні стосунки з Ґовіндою, Господом Крішною, — просто дурень, який забув, у чому полягають його власні інтереси. До людської форми матеріального тіла приходять після поступової еволюції через 8 400 000 різновидів життя. А коли істота досягає цієї форми, тут на своє горе вона втягується в найрізноманітнішу ілюзорну діяльність, забувши про найголовніше для неї і ставши в передові шереги боротьби за політичну незалежність чи економічний розвиток. Нічого поганого в політичній незалежності чи в економічному розвитку немає, однак за цим усім не можна забувати істинної цілі нашого життя. Уся така філантропічна діяльність повинна сприяти нашому поверненню до Бога. Того, хто цього не розуміє, порівнюють до осла, що просто працює на інших, не розуміючи ні своїх інтересів, ні інтересів інших.
So Śrīmad-Bhāgavatam’s categorization of the common man without any spiritual enlightenment into the society of dogs, hogs, camels and asses is not at all an exaggeration. The leaders of such ignorant masses of people may feel very proud of being adored by such a number of dogs and hogs, but that is not very flattering. The Bhāgavatam openly declares that although a person may be a great leader of such dogs and hogs disguised as men, if he has no taste for being enlightened in the science of Kṛṣṇa, such a leader is also an animal and nothing more. He may be designated as a powerful, strong animal, or a big animal, but in the estimation of Śrīmad-Bhāgavatam he is never given a place in the category of man, on account of his atheistic temperament. Or in other words, such godless leaders of dogs and hoglike men are bigger animals with the qualities of animals in greater proportion.
Отже, коли «Шрімад-Бгаґаватам» залічує звичайну людину, яка не має жодних духовних знань, до категорії собак, свиней, верблюдів та віслюків, це аж ніяк не перебільшення. Вожді таких темних людських мас можуть дуже пишатися з того, що їм поклоняється стільки собак та свиней, однак це не велика честь. «Бгаґаватам» відверто проголошує, що навіть великий лідер на чолі таких собак та свиней, перебраних за людей, є така сама тварина і нічого більше, якщо його не приваблює світло науки про Крішну. Його можна назвати сильною, могутньою твариною чи великою твариною, однак за оцінкою «Шрімад-Бгаґаватам», безбожний склад його розуму не дає права таку істоту залічувати до категорії людей. Інакше сказати, такі безбожники на чолі собако- й свинеподібних людей — це просто більші тварини, більшою мірою наділені тваринними якостями.