Skip to main content

Text 11

ВІРШ 11

Devanagari

Деванагарі

एतावानेव यजतामिह नि:श्रेयसोदय: ।
भगवत्यचलो भावो यद् भागवतसंगत: ॥ ११ ॥

Text

Текст

etāvān eva yajatām
iha niḥśreyasodayaḥ
bhagavaty acalo bhāvo
yad bhāgavata-saṅgataḥ
ета̄ва̄н ева йаджата̄м
іха ніх̣ш́рейасодайах̣
бгаґаватй ачало бга̄во
йад бга̄ґавата-сан̇ґатах̣

Synonyms

Послівний переклад

etāvān — all these different kinds of worshipers; eva — certainly; yajatām — while worshiping; iha — in this life; niḥśreyasa — the highest benediction; udayaḥ — development; bhagavati — unto the Supreme Personality of Godhead; acalaḥ — unflinching; bhāvaḥ — spontaneous attraction; yat — which; bhāgavata — the pure devotee of the Lord; saṅgataḥ — association.

ета̄ва̄н  —  послідовники усіх цих різноманітних методів поклоніння ; ева   —   безперечно ; йаджата̄м   —   поклоняючись; іха   —   у цьому житті ; ніх̣ш́рейаса   —   найвище благословення; удайах̣—осягнення; бгаґаваті—Верховному Богові-Особі ; ачалах̣  —  неухильна ; бга̄вах̣  —  спонтанна привабленість; йат  —  що; бга̄ґавата  —  з чистим відданим Господа; сан̇ґатах̣  —  спілкування.

Translation

Переклад

All the different kinds of worshipers of multidemigods can attain the highest perfectional benediction, which is spontaneous attraction unflinchingly fixed upon the Supreme Personality of Godhead, only by the association of the pure devotee of the Lord.

Щоб ті, хто поклоняється найрізноманітнішим півбогам, могли досягнути найвищого благословення і досконалости    —    розвинути спонтанну непохитну любов до Верховного Бога-Особи    —    їм потрібно спілкуватися з чистими відданими Господа.

Purport

Коментар

All living entities in different statuses of life within the material creation, beginning from the first demigod, Brahmā, down to the small ant, are conditioned under the law of material nature, or the external energy of the Supreme Lord. The living entity in his pure state is conscious of the fact that he is a part and parcel of the Lord, but when he is thrown into the material world on account of his desire to lord it over material energy, he becomes conditioned by the three modes of material nature and thus struggles for existence for the highest benefit. This struggle for existence is something like following the will-o’-the-wisp under the spell of material enjoyment. All plans for material enjoyment, either by worship of different demigods as described in the previous verses of this chapter or by modernized advancement of scientific knowledge without the help of God or demigod, are illusory only, for despite all such plans for happiness, the conditioned living being within the compass of material creation can never solve the problems of life, namely birth, death, old age and disease. The history of the universe is full of such planmakers, and many kings and emperors come and go, leaving a planmaking story only. But the prime problems of life remain unsolved despite all endeavors by such planmakers.

ПОЯСНЕННЯ: Починаючи від найвищого півбога Брахми і закінчуючи дрібною мурашкою, усі живі істоти, хоч би в якому становищі вони перебували, зумовлені законами матеріальної природи, зовнішньої енерґії Верховного Господа. У своєму чистому стані жива істота усвідомлює, що вона невід’ємна частка Господа, але коли через своє бажання панувати над матеріальною енерґією вона змушена впасти у матеріальний світ, її зв’язують і зумовлюють три ґуни матеріальної природи. Під їхнім впливом жива істота починає боротись за існування, завжди намагаючись досягнути найвигіднішого становища. Ця боротьба за існування, яку веде зачарована спокусами матеріальних втіх істота, скидається на погоню за болотним блудним вогником. Усі плани здобути матеріальну насолоду    —    чи то поклоняючись півбогам, як описано у попередніх віршах цієї глави, чи то розвиваючи сучасне наукове знання і нехтуючи допомогою Бога чи півбогів    —    це просто ілюзія. Адже попри всі свої плани на щастя зумовлена жива істота, зв’язана законами матеріального творіння, ніколи не знайде розв’язку головних проблем життя    —    проблем народження, смерти, старости та хвороб. Історія всесвіту рясніє прикладами таких планів на щастя. Багато царів та імператорів як приходило, так і зникало, тільки побільшуючи список всіляких прожектерів та їхніх великих задумів. А головні проблеми життя як були, так і далі залишаються нерозв’язані попри всі зусилля реформаторів.

Actually human life is meant for making a solution to the problems of life. One can never solve such problems by satisfying the different demigods, by different modes of worship, or by so-called scientific advancement in knowledge without the help of God or the demigods. Apart from the gross materialists, who care very little either for God or for the demigods, the Vedas recommend worship of different demigods for different benefits, and so the demigods are neither false nor imaginary. The demigods are as factual as we are, but they are much more powerful due to their being engaged in the direct service of the Lord in managing different departments in the universal government. The Bhagavad-gītā affirms this, and the different planets of the demigods are mentioned there, including the one of the supreme demigod, Lord Brahmā. The gross materialists do not believe in the existence of God or the demigods. Nor do they believe that different planets are dominated by different demigods. They are creating a great commotion about reaching the closest celestial body, Candraloka, or the moon, but even after much mechanical research they have only very scanty information of this moon, and in spite of much false advertisement for selling land on the moon, the puffed-up scientists or gross materialists cannot live there, and what to speak of reaching the other planets, which they are unable even to count. However, the followers of the Vedas have a different method of acquiring knowledge. They accept the statements of the Vedic literatures as authority in toto, as we have already discussed in Canto One, and therefore they have full and reasonable knowledge of God and demigods and of their different residential planets situated within the compass of the material world and beyond the limit of the material sky. The most authentic Vedic literature, accepted by the great Indian ācāryas like Śaṅkara, Rāmānuja, Madhva, Viṣṇusvāmī, Nimbārka and Caitanya and studied by all important personalities of the world, is the Bhagavad-gītā, in which the worship of the demigods and their respective residential planets are mentioned. The Bhagavad-gītā (9.25) affirms:

Насправді смисл людського життя полягає в тому, щоб знайти розв’язок цих головних проблем. Цих проблем не вдасться розв’язати ні догоджаючи різним півбогам, ні виконуючи різноманітні ритуали поклоніння, ні розвиваючи так зване наукове знання, яке заперечує допомогу Бога чи півбогів. Для того, хто не належить до числа грубих матеріалістів, байдужих до Бога чи півбогів, Веди рекомендують, щоб сповнити те чи інше бажання, поклонятися різним півбогам. Отже, півбоги не вигадка і не ілюзія. Вони так само реальні, як ми, однак їхня могутність куди більша, тому що вони безпосередньо служать Господеві, керуючи різними сферами життєдіяльности всесвіту. Це саме каже й «Бгаґавад-ґіта», згадуючи за різні планети півбогів, зокрема за планету Господа Брахми, найвищого з півбогів.

Грубі матеріалісти не вірять в існування Бога чи півбогів. Не вірять вони і в те, що на кожній планеті є свій панівний півбог. Вони здіймають великий галас про досягнення найближчого небесного тіла, Чандралоки (Місяця), однак навіть після тривалих досліджень Місяця за допомогою механічних засобів вони володіють украй мізерними знаннями про нього. Попри всю облудну рекламу щодо продажу земельних ділянок на Місяці, пихаті вчені та затяті матеріалісти не можуть жити там, вже й не кажучи за інші планети, яких вони не те що досягти    —    навіть злічити неспроможні.

Натомість послідовники Вед користуються іншим методом пізнання. Вони визнають ведичні писання за цілковитий авторитет, що ми вже обговорювали у Першій пісні. Завдяки цьому вони володіють вичерпним і логічно обґрунтованим знанням про Бога, про півбогів і про їхні численні обителі, планети як у матеріальному світі, так і поза його межами. Найавторитетніший твір ведичної літератури, який визнають такі великі індійські ачар’ї, як Шанкара, Рамануджа, Мадгва, Вішнусвамі, Німбарка та Чайтан’я, і який вивчали всі великі особистості,    —    це «Бгаґавад-ґіта»; і в «Бгаґавад- ґіті» згадано за поклоніння півбогам та за планети, на яких вони живуть. «Бгаґавад-ґіта» (9.25) свідчить:

yānti deva-vratā devān
pitṝn yānti pitṛ-vratāḥ
bhūtāni yānti bhūtejyā
yānti mad-yājino ’pi mām
йа̄нті дева-врата̄ дева̄н
пітР̣̄н йа̄нті пітр̣-врата̄х̣
бгӯта̄ні йа̄нті бгӯтеджйа̄
йа̄нті мад-йа̄джіно ’пі ма̄м

“The worshipers of demigods reach the respective planets of the demigods, and the worshipers of forefathers reach the planets of the forefathers. The gross materialist remains in the different material planets, but the devotees of the Lord reach the kingdom of God.”

«Ті, хто поклоняється півбогам, ідуть на планети цих півбогів, ті, хто поклоняється предкам, ідуть на планети предків. Грубі матеріалісти залишаються на різних матеріальних планетах, але віддані Господа досягають царства Бога».

We also have information from the Bhagavad-gītā that all the planets within the material world, including Brahmaloka, are but temporarily situated, and after a fixed period they are all annihilated. Therefore the demigods and their followers are all annihilated at the period of devastation, but one who reaches the kingdom of God gets a permanent share in eternal life. That is the verdict of Vedic literature. The worshipers of the demigods have one facility more than the unbelievers due to their being convinced of the Vedic version, by which they can get information of the benefit of worshiping the Supreme Lord in the association of the devotees of the Lord. The gross materialist, however, without any faith in the Vedic version, remains eternally in darkness, driven by a false conviction on the basis of imperfect experimental knowledge, or so-called material science, which can never reach into the realm of transcendental knowledge.

З «Бгаґавад-ґіти» також відомо, що всі планети матеріального світу, навіть Брахмалока, існують лише протягом якогось часу, а тоді гинуть. Таким чином і півбоги, і їхні шанувальники під час всесвітнього знищення гинуть, але той, хто досягає царства Бога, здобуває непорушне право на вічне життя. На цьому згоджуються усі ведичні писання. Шанувальники півбогів перебувають у дещо ліпшому становищі, ніж невіри, тому що принаймні переконані в істинності Вед. А у Ведах можна знайти відомості про благо, яке дає поклоніння Верховному Господеві у товаристві Його відданих. Натомість затятий матеріаліст, не вірячи Ведам, приречений довіку залишатись у пітьмі і керуватись у своєму житті хибними переконаннями, заснованими на недосконалому експериментальному знанні, чи так званій матеріальній науці, що не має ніякого доступу до царства трансцендентного знання.

Therefore unless the gross materialists or the worshipers of the temporary demigods come in contact with a transcendentalist like the pure devotee of the Lord, their attempts are simply a waste of energy. Only by the grace of the divine personalities, the pure devotees of the Lord, can one achieve pure devotion, which is the highest perfection of human life. Only a pure devotee of the Lord can show one the right way of progressive life. Otherwise both the materialistic way of life, without any information of God or the demigods, and the life engaged in the worship of demigods, in pursuit of temporary material enjoyments, are different phases of phantasmagoria. They are nicely explained in the Bhagavad-gītā also, but the Bhagavad-gītā can be understood in the association of pure devotees only, and not by the interpretations of politicians or dry philosophical speculators.

Отже, поки грубим матеріалістам чи шанувальникам тлінних півбогів не пощастить зустріти на своєму шляху трансценденталіста, чистого відданого Господа, їхні зусилля будуть просто марнуванням енерґії. Тільки з милости представників Бога, чистих Господніх відданих, можна досягнути чистої відданости, найвищої досконалости людського життя. Тільки чистий відданий Господа може показати людині істинний шлях розвитку. А все інше    —    і матеріалістичне життя без ніякого знання про Бога чи про півбогів, і поклоніння півбогам заради тимчасових матеріальних утіх    —    це просто різні форми ілюзії. Усе це добре пояснено і в «Бгаґавад- ґіті», однак зрозуміти її допоможе тільки спілкування з чистими відданими, а не тлумачення політиків чи умоглядних філософів.