Text 2
ВІРШ 2
Devanagari
Деванагарі
यन्नामभिर्ध्यायति धीरपार्थै: ।
परिभ्रमंस्तत्र न विन्दतेऽर्थान्
मायामये वासनया शयान: ॥ २ ॥
Text
Текст
yan nāmabhir dhyāyati dhīr apārthaiḥ
paribhramaṁs tatra na vindate ’rthān
māyāmaye vāsanayā śayānaḥ
йан на̄мабгір дгйа̄йаті дгір апа̄ртгаіх̣
парібхрамам̇с татра на віндате ’ртга̄н
ма̄йа̄майе ва̄санайа̄ ш́айа̄нах̣
Synonyms
Послівний переклад
śābdasya — of the Vedic sound; hi — certainly; brahmaṇaḥ — of the Vedas; eṣaḥ — these; panthāḥ — the way; yat — what is; nāmabhiḥ — by different names; dhyāyati — ponders; dhīḥ — intelligence; apārthaiḥ — by meaningless ideas; paribhraman — wandering; tatra — there; na — never; vindate — enjoys; arthān — realities; māyā-maye — in illusory things; vāsanayā — by different desires; śayānaḥ — as if dreaming in sleep.
ш́а̄бдасйа — ведичного звуку; хі — безперечно; брахман̣ах̣ — Вед; ешах̣ — ці; пантга̄х̣ — спосіб; йат — що є; на̄мабгіх̣ — під різними іменами; дгйа̄йаті — обдумує; дгіх̣ — інтелект; апа̄ртгаіх̣ — беззмістовними ідеями; парібграман — блукаючи; татра — там; на — ніколи; віндате — насолоджується; артга̄н — реальні речі; ма̄йа̄-майе — в ілюзорних речах; ва̄санайа̄ — різними бажаннями; ш́айа̄нах̣ — наче уві сні.
Translation
Переклад
The way of presentation of the Vedic sounds is so bewildering that it directs the intelligence of the people to meaningless things like the heavenly kingdoms. The conditioned souls hover in dreams of such heavenly illusory pleasures, but actually they do not relish any tangible happiness in such places.
Ведичні гімни укладені так, що пантеличать людей, скеровуючи їхній інтелект до безглуздих речей, як-от райські царства. Насправді і там зумовлені душі, втішаючись схожими на сон ілюзорними райськими насолодами, не відчувають істинного щастя.
Purport
Коментар
The conditioned soul is always engaged in laying out plans for happiness within the material world, even up to the end of the universal limit. He is not even satisfied with available amenities on this planet earth, where he has exploited the resources of nature to the best of his ability. He wants to go to the moon or the planet Venus to exploit resources there. But the Lord has warned us in the Bhagavad-gītā (8.16) about the worthlessness of all the innumerable planets of this universe, as well as those planets within other systems. There are innumerable universes and also innumerable planets in each of them. But none of them is immune to the chief miseries of material existence, namely the pangs of birth, the pangs of death, the pangs of old age and the pangs of disease. The Lord says that even the topmost planet, known as the Brahmaloka or Satyaloka, (and what to speak of other planets, like the heavenly planets) is not a happy land for residential purposes, due to the presence of material pangs, as above mentioned. Conditioned souls are strictly under the laws of fruitive activities, and as such they sometimes go up to Brahmaloka and again come down to Pātālaloka, as if they were unintelligent children on a merry-go-round. The real happiness is in the kingdom of God, where no one has to undergo the pangs of material existence. Therefore, the Vedic ways of fruitive activities for the living entities are misleading. One thinks of a superior way of life in this country or that, or on this planet or another, but nowhere in the material world can he fulfill his real desire of life, namely eternal life, full intelligence and complete bliss. Indirectly, Śrīla Śukadeva Gosvāmī affirms that Mahārāja Parīkṣit, in the last stage of life, should not desire to transfer himself to the so-called heavenly planets, but should prepare himself for going back home, back to Godhead. None of the material planets, nor the amenities available there for living conditions, is everlasting; therefore one must have a factual reluctance to enjoy such temporary happiness as they afford.
ПОЯСНЕННЯ: Зумовлена душа завжди будує плани досягнути щастя в матеріальному світі. Вона завжди прагне чимдалі більшого і не задовольниться навіть дійшовши до межі всесвіту. Вигод життя на Землі їй замало, хоча вона й витискає з природи, що тільки змога. Тепер людина прагне потрапити на Місяць чи на Венеру і експлуатувати природні багатства там. Однак Господь попереджає нас у «Бгаґавад- ґіті» (8.16), що жодна з незліченних планет у цьому всесвіті чи в будь-якій іншій планетній системі не варта того, щоб туди пориватись. Існує безліч всесвітів, і в кожному з них безліч планет. Проте на жодній з цих планет неможливо врятуватися від головних нещасть матеріального існування: від страждань народження, смерти, старости та хвороб. Господь каже, що навіть життя на найвищій планеті — званій Брахмалокою, чи Сат’ялокою (вже й не кажучи за інші, райські, планети), — не може бути щасливим, бо і там є вищезгадані матеріальні страждання.
Зумовлені душі, скуті законами кармічної діяльности, то підіймаються на Брахмалоку, то спускаються на Паталалоку, немов нерозумні діти на каруселі. Але справжнє щастя є тільки в царстві Бога: там ніхто не страждає від матеріальних нещасть. Отже, шлях кармічної діяльности, який пропонують Веди, веде в хибному напрямку. Людина гадає, що може досягнути ліпшого життя в тій чи іншій країні, на тій чи іншій планеті, але ніде в межах матеріального світу вона не зможе знайти того, чого все життя прагне, — вічного життя, досконалого розуму та довершеного блаженства. Шріла Шукадева Ґосвамі дає зрозуміти, що Махараджа Парікшіт на порозі смерти не повинен прагнути на так звані райські планети, а повинен підготуватись до того, щоб повернутися додому, до Бога. Усі матеріальні планети і вигоди життя на них — минущі. Отож треба викорінити бажання насолоджуватись доступним на цих планетах тимчасовим щастям.